Спеціальні (додаткові) методи обстеження

Спеціальні методи обстеження, що використовуються в ортопедичній стоматології, досить різноманітні. Іноді їх називають додатковими, оскільки вони застосовуються не в усіх обстежуваних. Мета цих лабораторно-інструментальних досліджень — встановлення точного діагнозу і його підтвердження.

Для проведення спеціальних методів дослідження повинна бути обгрунтована їхня необхідність (уточнення суб'єктивних або об'єктивних симптомів). У деяких випадках вони сприяють розумінню морфологічних функціональних змін, що розвиваються в органі або системі органів унаслідок хвороби. Вони також дозволяють підтвердити або спростувати припущення (робочі гіпотези), що виникають у процесі обстеження паціента, розробити відповідний план лікування з урахуванням індивідуальних особливостей, простежити за змінами, що відбуваються в ході ортопедичного лікування, а також оцінити його результати.

До спеціальних методів обстеження належать:

· рентгенографія — дослідження морфологічних і частково функціональних особливостей організма допомогою зобра­жень на спеціальній плівці, яка засвічується рентгенівськими променями після проходження їх через об'єкт, що обстежу­ється.

Рентгенографія є найбільш поширеним методом дослідженим зубів, альвеолярних відростків, щелеп, кісток лицевого скелета та черепа.

Иснують різноманітні методики: внутрішньо- та позаротова рентгенографія, томографія, панорамна рентгенографія, рентгеновізіографія.

Внутрішньоротова рентгенограма (рис.20) дозволяє визначити каріозні порожнини, ратиновані зуби, топографію пульпи та кореневих каналів, стан періапікальних тканин, ступінь атрофії кісткової тканини альвеоли.

Томографія дозволяє одержати рентгенівське зображення визначеного шару кістки, розташованого на тій чи іншій глибині. Цей метод дає можливість вивчення взаємовідношень елементів скронево-нижьощелепного суглоба на зазначеній глибині. За його допомогою можна виявити дрібні структурні зміни в кістках суглоба.

Панорамна рентгенографія (рис.21) дає можливість одержати повну картину всіх зубів у вигляді панорамного знімка із збільшенням у два рази.

Рентгенографія виконується за допомогою рентгенівської установки та відеокамери (ренгеновізіограф). Цей метод дає можливість одержати на екрані за допомогою відеокамери зображення тканин зуба та м’яких тканин, які збільшені у 27 разів. Крім того, за допомогою рентгеновізіографа можна одержані фотографію висвітленого на екрані зображення.

Рис.20. Внутрішпьоротова рентгенограма.

Рис. 21. Панорамна рентгенограма.

· гальванометрія — метод визначення електричного струму невеликої сили або напруги, що може виникати у порожнині рота

через використання зубних протезів, виготовлених із різних металів.

Цей метод дослідження проводиться за допомогою гальванометра – прилада для вимірювання малих величин сили або напруги електричного струму, Умовно нормою вважаються мікроструми порожнини рога до 10 мкА. Визначення мікрострумів обов'язкове в осіб, які користуються протезами із металу, за наявності амальгамових пломб, встановлення захворювань сли-зової оболонки. Обстеженню підлягають також особи, які мають скарги на відчуття металевого присмаку.

• вивчення діагностичних моделей - позитивного зображенії і тканин протезного ложа (зубів, слизової оболонки, кісткового остова щелеп) і прилеглих ділянок, відтворених у гіпсі або пластмасі за відтиском (рис. 22).

Рис. 22. Діагностичні моделі.

На діагностичних моделях вивчається стан зубних рядів та їхніх спввідношень, уточнюються зміни, які виникають у них, вивчаються оклюзійні контакти за допомогою артикуляторів, а також проводяться антр антропометричні вимірювання.

• мастикаціографія — метод вивчення жувальних рухів нижньої шелепи.

Принцип методу полягає в реєстрації коливань повітря у замкнутій системі під час рухів нижньої щелепи (рис.23).

Система складається із гумового балона, пращі, гумової трубки і капсули Марея. Реєстрація коливань проводиться на записувальному приладі.

Рис. 23 Графічна реєстрація рухів нижньої щелепи.

Запис рухів нижньої щелепи проводять за допомогою дозованої за масою їжі (0,8 гр. лісового горіха). Запис починають у момент уведення їжі в порож­нину рота і закінчують у момент ковтання.

Мастикаціограма (рис.24) складається з ліній - жувальних хвиль, або зубів:

І. Стан нижньої щелепи у фізіологічному спокої.

П. Введення їжі між різцями.

Ш. Початок жувальної функції (орієнтовна).

ІV. Фаза основної жувальної функції;

V Фаза формування харчової грудки.

а

Рис. 24. Мастикаціограма (за Рубіновим І.С.)

· електроміографія - метод функціонального дослідження м'язової системи, що дозволяє графічно реєструвати біопотенціали м'язів щелепно-лицевої ділянки.

Для дослідження використовують багатоканальний електроміограф та спеціальні датчики – нашкірні електроди (рис. 25).

Г Г Г Г Г Г Г Г Г Г Г Г Г Г Г Г Г Г Г Г Г Г Г

Рис. 25. реєстрації функції жувальних м'язів (електроміомастика-

ціографія).

Анілізуючи електроміограми, визначають кількість жувальних рухів в одному жувальному циклі, час одного циклу, час біоелектричної активності (БЕА) та біоелектричного спокою (БЕС) у секундах, середню амплітуду біопотенціалів у мікровольтах та співвідношення БЕА\БЕС.

· реографія — метод дослідження пульсових коливань, кровона-повнення судин органів і тканин зубощелепної системи, який полягає в графічній реєстрації змін повного електричного опо­ру тканин.

Дослідження проводять за допомогою різноманітних комплексів реографів (рис.26).

Рис. 26. Блок- схема комп'ютерного діагностичного комплексу:

1 - пристрій вводу аналогових сигналів АСL - 316/12;

2 - реоплетизмограф;

3- електрокардіограф;

4- електроди реоплетизмографа;

5-електроди кардіографа;

6- персольний комп'ютер типу ІВМ;

7- принтер.

На реограмі (рис.27) розрізняють зростаючу частішу анакроту, верхівку, спадаючу частину - катакроту, інцизуру та дикротичну хвилю.

А Ж

Рис. 27. Елементи пульсової кривої кровонаповнення пульпи зуба, пародонта: АБ — анакрота; БВГ -верхівка; ГЖ - катакрота;Д - дикротична хвиля; Е -інцизура дикротичної хвилі.

Якісна оцінка реограми складається з опису її основних елементів та ознак (рис.28).

Рис. 28. Схема розташування амплітудно-часових відрізків реопародонтограми: а- амплітуда швидкого кровонаповнення; в - основна амплітуда; с — амплітуда повільного кровонаповнення; d - амплітуда інцизури дикротичної хвилі; α - час швидкого кровонаповнення', Т - час проход­ження однієї пульсової хвилі; h - амплітуда калібрувально­го сигналу.

· термоодонтодіагностика — визначення реакції зуба на темпе­ратурні подразники.

Відомо, що зуби, які не мають патологічних змін у твердих тканинах пульпи, реагують па тепловий фактор вище +50С, на холод нижче + 10С.

• електроодонтодіагностика — метод дослідження елекірозбуд­ження чутливих нервів пульпи зуба шляхом їх електростиму­ляції.

Для визначення порогової сили струму використовуються апарати ОД-2М, ЕОМ-1, ЕОМ-3, ОСМ-50.

Установлені показники порогового збудження пульпи в нормі та у патологічних станах: здорові зуби реагують на струми 2-6мкА., зниження електрозбудливості до 20-40 мкА свідчить про наявність запального процесу в пульпі, реакція пульпи на струм 60-100 мкА вказує на некроз пульпи.

· гнатодинамометрія — визначення витривалості опорних тка­нин зуба до тиску і визначення сили жувальних м'язів.

Гнатодинамометрія проводиться за допомогою спеціальних приладів -динамометрів (рис.29). Незважаючи на різноманітність конструкцій, усі вони забезпечені накушувальною площадкою, через яку зуби передають тиск на пружину, що реєструється на шкалі в кілограмах.

1 3

2

Рис. 29. Гнатодиналюметр: 1- Блека; 2 - Тиссенбаума;3 - Габера.

• методи визначення ефективності жування:

- статичні.

Статичні методи визначення жувальної ефективності ґрунтуються на встановленні для кожного зуба коефіцієнта, який визначає частку його участі у процесі жування.

Систематизуючи анатомо-функціональні особливості кожного зуба (кількість і потужність коренів, величина різального краю або жувальної поверхні, місце зуба в зубному ряду), М.І. Агапов запропонував жувальну ефективність зубних рядів визначити за 100%. За одиницю жувальної ефек­тивності взятий латеральний різець. Відповідно кожний зуб отримує свій коефіцієнт у %, за винятком восьмих зубів, які не враховуються. У визна­ченні жувальної ефективності враховуються не тільки відсутні зуби, але і їх­ні антагоністи (табл.1):

Таблиця 1

Поиск по сайту: