 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Знання як усвідомлення незнання
Знання (нове знання) виокремлюється на основі усвідомлення наявності знання про незнання. Усвідомленість незнання як різновид знання є необхідний, в гносеологічних ученнях, здебільшого ігнорований, етап, без якого неможливі розуміння, очевидність, що наявне уявлення (слово, повідомлення, подія, інформація, тощо) і є знання, а не “шум”. Тобто зв'язок між “старим” і “новим” знанням забезпечується єдністю змісту усвідомленого незнання (проблеми) з усвідомленим знанням як її вирішенням (подоланням незнання).
Іншими словами без знання про своє незнання шукати знань ніхто не буде. Також треба враховувати наступне. Думаюча людина – на відміну від незнаючої та дурненької знаючої – виявляє здатність застосовувати знання адекватно мінливим обставинам. Дурень, навпаки, навіть за наявності унікальної “божественої” пам’яті постійно нездатен застосовувати знання адекватним чином, якщо обставини дещо нестандартні, мінливі, мають характер одиничної ситуації, а тому не вписані в загальні схеми поведінки.
Знання про своє незнання, якi надають процесовi мислення певної визначеної спрямованості.
В фiлософських дослiдженнях категорiальних структур була обгрунтована взаємопозв’язаннiсть категорiй та форм людської дiяльностi, де категорiї виступають як результат синтезу попереднього досвiду. Це відкриття виявило наступне протирiччя: “щоб бути знаряддям пiзнання, дiяльностi, категорiї повиннi бути вже наявними до початку діяльності.Як знаряддя думки, категорiя — готовий засiб, i в цьому розумiннi є апрiорною, передуючою певному досвiду, а не випливаючою з нього.
Використовуючи поняття “правило” його, так само як iншi загальні знання, потрiбно розумiти функцiонально. Так, правила потрiбні для задовiльнення конкретної потреби. А саме — для отримання знання про те, якi саме змiни достатньо внести в свої уявлення про необхiднi дiї, щоб практично отримати потрiбний людинi результат.
Тiльки людина, яка вже використала ряд схем синтезу суджень, може фiксувати, що вiдомi схеми призводять до суперечностей при зіставленнi готових суджень. Усвiдомлення наявностi суперечностей породжує потребу iншого способу синтезу суджень. Ця потреба здебiльшого усвiдомлюється в формах запитування “як зробити?”, “де взяти?” тощо.
Цей феномен усвiдомлення, у даному випадку, розумiється в значеннях, якi надавав поняттю “учене незнання” М.Кузанський.Філософська рефлексiя феномену “вченого незнання” дає змогу зробити висновок, що людина, яка усвiдомила вiдсутнiсть потрiбного їй знання (яке давало б вирiшення питання) i має безпосередню зацiкавленiсть щодо отримання такого знання, може мати i суто гносеологiчнi проблеми, що вирiшуються тiльки фiлософськими засобами. Знання про своє незнання носить цiлком конкретний характер, тобто це — “визначене незнання”, яке по сутi є знанням деяких абстрактних (отже відокремлених від інших) визначень потрiбного результату.
Поиск по сайту: