ОСНОВИ МЕДСЕСТРИНСЬКОЇ ПЕДАГОГІКИ

Одна із головних цілей реформування охорони здоров’я сьогодення – це зближення медсестринського персоналу та пацієнта, розвиток партнерських стосунків між ними, фокусування уваги на проблемах особи загалом, а не тільки хворої людини.

В процесі формування медсестринська справа постійно зазнавала багатьох змін та удосконалень. Але всі вони мали на меті одне – допомогти хворій людині нормалізувати фізичний і психічний стан, тобто відновити здоров’я пацієнта, створити оптимальні умови для його збереження.

За таким принципом теоретик і практик медсестринства Вірджинія Хендерсон визначила завдання сестринської справи: “Унікальність покликання медичної сестри полягає в тому, щоб надавати людині, хворій чи здоровій, допомогу у всьому, що сприяє здоров’ю чи його відновленню, або приходу безболісної смерті, і з чим людина могла б справитись без сторонньої допомоги, якщо б вона була достатньо здоровою, і робити це таким чином, щоб допомогти хворому якнайшвидше набути самостійності”.

Але можливість самодогляду головним чином обмежується відсутністю у пацієнта необхідних знань і навичок. Тому однією з функцій медичної сестри, за визначенням Європейського регіонального бюро ВООЗ, є навчання пацієнтів знанням і навичкам, що стосуються збереження та відновлення здоров’я шляхом:

• оцінки знань і навичок людини, що стосуються збереження і відновлення здоров’я;

• підготовки і надання необхідної інформації на відповідному рівні;

• допомога медичним сестрам, пацієнтам та іншому персоналу в отриманні нових знань і навичок;

• застосування прийнятих професійних стандартів навчання пацієнтів та членів їх родини.

Сучасні дослідники медсестринства в своїх теоріях звертають особливу увагу на те, що медична сестра повинна допомагати пацієнту самостійно розв’язувати проблеми, що виникли в результаті хвороби, навчити його відновлювати здоров’я та вміти зберігати його у майбутньому, тобто чинне місце в роботі медичної сестри відводиться саме медсестринській педагогіці.

Актуальною в даному контексті є модель медсестринства Дороті Орем, яка звертає увагу на питання навчання пацієнта навичкам самодогляду. Авторка зазначає, що доросла людина повинна розраховувати на себе та нести певну відповідальність за членів своєї родини.

За мету процесу навчання поставлено особисте створення пацієнтом власного комфорту та умов для збереження чи відновлення здоров’я. Позитивні результати навчання дають змогу медичній сестрі зменшити об’єм втручань, спрямованих на проблеми даного пацієнта, й звільнити час для догляду за більш тяжкохворими пацієнтами.

Процес навчання розповсюджується й на членів родини пацієнта в разі неможливості його самостійно доглядати за собою на протязі тривалого часу.

Медсестринський догляд і медична допомога повинні зробити більше, ніж просто лікувати з метою полегшення страждань. Вони повинні давати можливість пацієнту учитися, розширяти свої знання з тим, щоб він міг сам регулювати власне здоров’я. Мета медсестринської педагогіки полягає в тому, щоб краще озброїти людей знаннями, необхідними для прийняття правильних рішень з питань, що стосуються їх здоров’я та благополуччя.

Навчання пацієнта має починатися з виявлення та обговорення його проблем. Потім медична сестра переходить до планування разом з пацієнтом відповідних заходів, направлених на задоволення цих проблем. Хоча основний час своєї роботи медична сестра присвячує проведенню персонального навчання пацієнта та членів його сім'ї, у неї є можливість проводити роботу в групах пацієнтів з однаковими проблемами. І робиться це з метою, щоб пацієнт знову, як можна скоріше, придбав незалежність. Чим скоріше хворий зможе про себе піклуватися, спостерігати за станом свого здоров’я, і навіть виконувати призначення лікаря, тим краще.

Для полегшення навчання пацієнта знанням і навичкам самодогляду медична сестра повинна використовувати стандартні плани навчання або, при необхідності, власноруч складені індивідуальні плани навчання. Застосування планів навчання документується медичною сестрою в протокол проведення первинної та поточної оцінки стану пацієнта.

Проводячи навчання пацієнтів або членів їх родини, медичній сестрі необхідно пам’ятати, що:

• засвоєння знань – це зміна поведінки внаслідок одержаного досвіду. Шляхи засвоєння знання різними людьми різні;

• люди засвоюють знання з різною швидкістю;

• активізуючи органи чуття слухачів (зір, слух, дотик), а також залучаючи їх до роботи, ви прискорюєте цей процес;

• минулий досвід дорослих слухачів може бути корисним при засвоєнні знань або може ускладнювати їх сприйняття.

Поиск по сайту: