Мистецтво вимагає жертв?

У мене є думка, але я боюсь її висловити

У наші дні, коли принцип "без пабліситі немає проспериті" (без популярності немає успіху) є основним для багатьох професій, здатність не втрачати себе на публіці стала запорукою успіху та процвітання

Комусь це навіть подобається, а когось, навпаки, при необхідності виступати навіть перед невеликою аудиторією кидає у тремтіння. Спілкування з підлеглими на планерці або, що ще «страшніше», виступ по радіо або телебаченню найчастіше приводить до того, що язик, навіть добре підвішений і слухняний, раптом відмовляється служити. Більш того, стають ватяними ноги, а думки зненацька починають скакати в різні сторони. У результаті «вихід у світ» закінчується безславно: усе, що намагались сказати, - не сказано, мета не досягнута, хочеться застрелитись...

Так, у сучасному світі важко досягти успіху без уміння грамотно виступати.

Мистецтво вимагає жертв?

Як це заведено, є безліч шляхів розв'язання проблеми. Як досить трудомісткі, так і ті, котрі здатні полегшити життя без значних зусиль і витрат. Усе геніальне просто. Зрозуміло, ніхто не забороняє вам уподібнитись афінському оратору Демосфену, який, якщо пам'ятаєте, боровся з недоліками дикції, міміки та невмінням триматись на сцені у самий радикальний спосіб. Скажіть, у вас є можливість протягом довгого часу читати на березі моря «Іліаду» з набитим камінчиками ротом? Хоча досвід стародавності, безумовно, з рахунків скидати не варто. Далі дозволю собі навести одну японську притчу.

Жив колись у Токіо знаменитий борець на ім'я О Намі - Величезні Хвилі. У тренувальних сутичках він перемагав свого вчителя, однак на публіці був таким нерішучим, що його бороли навіть власні учні (чи не правда, дуже знайоме почуття?). Тоді О Намі звернувся по допомогу до мандруючого вчителя майстра дзен Хакаю. Той порадив залишитись у храмі на ніч і уявити себе величезними хвилями, котрі перед собою все змітають. О Намі присів медитувати, поступово все виразніше став відчувати хвилі. Ніч ішла, і хвилі ставали все більше й більше. Вони поглинули квіти у вазах, затопили навіть Будду у вівтаря... Ранком учитель знайшов О Намі в медитації, з м'якою посмішкою на обличчі. У цей день О Намі виступив у змаганнях борців і переміг. Після цього ніхто в Японії вже не міг його побороти.

«Дурниця», - скажете ви. Можливо, у реальності всі було дещо не так. Але ми знаємо, що казка неправда, та в ній натяк. Давайте проаналізуємо цю історію. Що ж такого случилося з боязким О Намі? За східною екзотикою та дзенськими термінами ховається цілком повсякденна річ - уміння зберігати спокій, контролюючи свій подих. А саме на цьому методі й засновані всі східні психофізичні практики. Нас, зрозуміло, не цікавить релігійна й окультна складові, займемося краще практичною стороною. Ще великі співаки минулого, такі як Карузо й Собінов, умінню правильно використовувати подих надавали величезного значення. І не тільки тому, що від цього залежали їхні вокальні дані.

Спеціалізовані журнали дають чимало порад, як попередньо заспокоювати себе за допомогою якоїсь подоби аутотренінгу: «Усе буде добре, у мене все вийде, я впораюсь...» Але, як справедливо помітив один відомий фахівець із техніки промови, скільки гривню доларом не називай, вона навряд чи позеленіє. Вам не потрібно переконувати себе в тім, що ви спокійні, вам потрібно заспокоїтись! А зробити це, насправді, дуже просто. Досить перед виступом усамітнитись на кілька хвилин, і добряче... подихати. У повсякденному житті ми зовсім забуваємо про подих, оскільки сприймаємо його як те, що саме собою розуміється.

На короткий проміжок часу забудьте про те, що виступ важливий для вас, і від нього, можливо, залежить ваше майбутнє. Просто стежте за своїм подихом, для більшої концентрації повторюючи про себе: «Вдих - видих». Тридцяти-сорока циклів цілком вистачає, для того щоби скинути кожну як розумову, так і тілесну напругу. Для цього взагалі відкиньте всілякі думки. Просто дихаєте й заспокоюйтесь. Якщо вам це вдасться, можете вважати, що на три чверті задача виконана. Інше вже справа техніки.

Поиск по сайту: