Завдання 7. Складіть лист, у якому ви вимагаєте пояснення від ділових партнерів про обмеження постачання навчальних посібників до вашого вищого навчального закладу

Лист-вимога має на меті змусити адресата виконати зобов’язання в умовах, коли є істотні порушення раніше погоджених домовленостей.

Індивідуальне завдання. Підготуйте наукове повідомлення з теми «З історії листування».

Запитання для самоконтролю

1. Які вимоги висуваються до мовного оформлення службових листів?

2. Який документ називають листом-вибаченням?

3. Що є змістом листа-підтвердження?

4. Що зазначають у листі-нагадуванні?

5. Який документ називають адвокатським запитом? Яка його мета?

Тема 12. УКРАЇНСЬКА ТЕРМІНОЛОГІЯ В ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ

Мета самостійної роботи: поглибити знання про юридичну лексикографію та юридичне термінознавство; ознайомитися з питанням розвитку, перспективами української правничої термінології.

Студент повинен знати:

– визначення поняття «юридична лексикографія», «юридичне термінознавство»;

– основні етапи розвитку та перспективи української правничої термінології.

Студент повинен уміти:

– користуватися термінологічними словниками свого фаху.

Терміни до теми: юридична лексикографія, юридичне термінознавство.

Питання для самостійного опрацювання

1. Юридична лексикографія та юридичне термінознавство.

2. Формування, розвиток і перспективи української правничої термінології.

Рекомендована література:

1. Артикуца Н. Проблеми і перспективи вивчення юридичної термінології / Н. Артикуца // Українська термінологія і сучасність. – К., 1997. – С. 50–53.

2. Головченко В. В. Юридична термінологія: довідник / В. В. Головченко, В. С. Ковальський. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 224 с.

3. Токарська А. С. Культура фахового мовлення правника: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / А. С. Токарська, І. М. Кочан. – Л.: Світ, 2003. – 309 с.

4. Юридична лексикографія у 20-ті роки ХХ ст. і сучасність / Т. І. Конончук // Вісник Академії адвокатури України. - 2006. - Вип. 7. - С. 149-156. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/vaau_2006_7_24.pdf

Методичні рекомендації щодо виконання самостійної роботи

1. Юридичною лексикографією називають науку, що розробляє принципи укладання юридичних словників різного типів, а також сукупність юридичних словників і наукових праць з цієї галузі.

Юридичний словник у тих чи інших аспектах вивчають різні розділи і підрозділи мовознавства: лексикологія, термінознавство, семасіологія, ономасіологія, когнітивна лінгвістика, етимологія, словотвір, фразеологія, стилістика, історія мови, історична лексикологія, порівняльна лексикологія, лексикографія, термінографія та ін. Термінологія права як складна, ієрархічно організована сукупність термінологічних одиниць усієї правової сфери діяльності людини знаходиться у полі зору загальної теорії держави і права (згідно з класифікатором правових наук). Але безпосереднім об’єктом усебічного теоретичного осмислення і практичного опрацювання на різних рівнях термінологічна лексика права виступає лише у двох споріднених наукових галузях: юридичному термінознавстві і юридичній термінографії.

Юридичне термінознавство і юридична термінографія являють собою нові спеціалізовані напрями дослідження термінологічно-правового фонду української мови, які синтезують сучасні методологічні підходи й методичний апарат мовознавчих і юридичних наук.

Юридична термінографія – це наука про теорію і практику укладання юридичних словників різних типів (загальноюридичних і галузевих, енциклопедичних і лінгвістичних, тлумачних, нормативних, перекладних, частотних, історичних, етимологічних, словників іншомовних та інтернаціональних термінів права та інших).

Юридичне термінознавство розробляє загальнотеоретичні питання терміна, термінології, терміносистеми права, визначає ключові поняття і категоріальний апарат своєї галузі, зокрема вивчає: 1) природу правового терміна; 2) співвідношення правового явища (денотата), юридичного поняття (сигніфікату) і термінологічної одиниці (мовного знаку); 3) способи номінації спеціальних юридичних понять; 4) місце юридичної термінолексики у системі загальнолітературної та спеціалізованої мови; 5) стратифікацію термінологічної лексики права з різних позицій (семантичних, стилістичних, нормативності / ненормативності, уживаності, кодифікованості / некодифікованості, інформаційної насиченості тощо); 6) системність термінології права та її дихотомічний характер; 7) загальні параметри класифікації юридичних термінологічних одиниць (за структурою, генетичними, семантичними, словотвірними і функціональними характеристиками тощо); 8) генезис, історичний шлях та перспективи розвитку юридичної термінології в українській мові; 9) співвідношення національних і інтернаціональних елементів у терміносистемі права; 10) продуктивність / непродуктивність моделей і способів юридичного термінотворення; 11) закономірності і специфіку розвитку термінологічної системи права.

2. Опрацьовуючи це питання, варто запам’ятати, що українська юридична термінологія формувалася впродовж багатьох століть. Найдавніші її зразки засвідчені в документах Х ст., зокрема Правді Руській та Договорах руських з греками. Терміни кримінального права, наприклад, на позначення видів злочинів, видів покарань, а також судочинства й судових посадових осіб використовувалися в текстах князівських церковних уставів, грамотах, указах періоду Київської держави. Терміни цивільного права засвідчені в писемних пам’ятках, джерелом яких слугували Статути Великого князівства Литовського, німецьке, польське законодавство.

З кінця XVI ст. відбуваються перші спроби зафіксувати юридичні терміни в словниках. Йдеться про такі відомі лексикографічні праці, як тлумачні словники Лаврентія Зизанія, Памви Беринди, Єпіфанія Славинецького та ін. Утім перший український термінологічний словник юридичної лексики побачив світ лише в 1851 р. під назвою «Juridisch-politische Terminologie für die slawischen Sprachen Österreichs von der Kommission für slawische juridisch-politische Terminologie. Deutsch-ruthenische Ausgabe — Юридично-полiтична термінологiя для слов’янської мови Австрії». Укладачами словника були члени першої української правничої комісії Я. Головацький. Г. Шашкевич, Ю. Вислобоцький.

У 1919 р. було створено Правничо-термінологічну комісію, яка повинна була систематично переглядати всі словники української мови, законодавчий та актовий матеріал з метою виявлення юридичних термінів. Зібраний та опрацьований фактичний матеріал обсягом понад 67 тис. термінів був надрукований у 1926 р. як «Російсько-український словник правничої мови» за редакцією А. Ю. Кримського.

Після тривалої перерви в 1985 р. побачив світ «Русско-украинский словарь юридической терминологии» за загальною редакцією Б. М. Бабія, яким користувалися впродовж багатьох років українські правники.

З проголошенням незалежності України знову постало питання формування національної юридичної термінології, для розв’язання якого в 1993 р. була створена Державна комісія з питань правничої термінології, у 1995 р. – Центр правничої термінології, перекладів та словників. Основне завдання Центру – упорядкування української юридичної термінології, укладання та видання словників різних типів, створення комп’ютерних баз даних з юридичної термінології.

Поиск по сайту: