Синектика

Автор – Уильям Гордон.

Гордон считает, что основной источник креативности — в поиске аналогий. Сначала нужно выбрать объект и нарисовать таблицу для его аналогий. В первый столбец записывают все прямые аналогии, во второй — непрямые (например, отрицание признаков первого столбца). Затем нужно сопоставить цель, объект и непрямые аналогии. Скажем, объект — карандаш, задача — расширение ассортимента. Прямая аналогия — объемный карандаш, ее отрицание — плоский карандаш. Результатом будет карандаш-закладка.

Морфологический анализ

Автор – Фриц Цвикки.

Объект нужно разложить на компоненты, выбрать из них несколько существенных характеристик, изменить их и попытаться соединить снова. На выходе получится новый объект. Например, нужно придумать визитную карточку для парфюмерной компании. Если изменить классическую прямоугольную форму и воздействие на органы чувств, может получиться треугольная визитка с запахом парфюма.

Расшифровка

Берется непонятная надпись на чужом языке (иероглифы). В голове человека, который ее рассматривает, будут рождаться разные ассоциации. Один преподаватель, например, «увидев» воду и три круга, решил открыть свое дело и занялся доставкой устриц.

Індивідуальне завдання. Підготуйте наукове повідомлення з теми «Роль прес-конференції в наші дні».

Запитання для самоконтролю

1. Що таке дискусія?

2. Чи знаєте ви три основні етапи проведення дискусії?

3. Назвіть основні правила проведення дискусії.

4. Як провести дискусію у формі дерева рішень?

5. Що таке диспут?

6. У чому полягає відмінність дискусії та диспуту?

7. Назвіть основні види диспуту.

8. Хто є автором методу «мозкового штурму»?

9. Назвіть етапи проведення «мозкового штурму».

Тема 8. ДІЛОВІ ДОКУМЕНТИ ЯК ЗАСІБ ПИСЕМНОЇ

ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Мета самостійної роботи: закріпити знання про документ, його функції, класифікаційні ознаки; вивчити вимоги до оформлення сторінки документа; з’ясувати вимоги до тексту документа; виробити навички укладання й оформлення документів відповідно до норм чинного законодавства та сучасної

української мови кадрової документації.

Студент повинен знати:

– визначення документа, його функції, класифікаційні ознаки;

– вимоги до оформлення сторінки документа;

– вимоги до тексту документа.

Студент повинен уміти:

– давати визначення поняття «документ»;

– створювати документи з урахуванням вимог до тексту та оформлення.

Терміни до теми: документ, текст документа.

Питання для самостійного опрацювання

1. Поняття про документ. Функції документів. Основні ознаки документа.

2. Оформлення сторінки документа.

3. Вимоги до тексту документа.

Рекомендована література:

1. Гриценко Т. Б. Українська мова за професійним спрямуванням: [навч. посіб.] / Т. Б. Гриценко. – К.: Центр навчальної літератури, 2010. – С. 275–279.

2. Мозговий В. І. Українська мова у професійному спілкуванні. Модульний курс: [навч. посіб.] / В. І. Мозговий. – 3‑є вид., перероб. та доп. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – С. 171.

3. Погиба Л. Г. Українська мова фахового спрямування: підручник / Л. Г. Погиба, Т. О. Грибіниченко, Л. М. Голіченко. – К.: Кондор‑Видавництво, 2012. – С. 212–215.

4. Шевчук С. В. Українська мова за професійним спрямуванням: підруч. / С. В. Шевчук, І. В. Клименко. – К.: Алерта, 2010. – С. 293–299.

Методичні рекомендації щодо виконання самостійної роботи

1. У цьому питанні йдеться про поняття документа, його призначення, функції та ознаки. Слово «документ» у перекладі з латинської мови означає «доказ, свідоцтво, зразок». З часу появи цього слова в Середньовіччі й до кінця XIX ст. його значення поступово звужувалося: від будь-якої речі, що могла слугувати для повчання та свідчення, до писемного свідоцтва, що підтверджує певні правові відносини. У XX ст. цей термін набуває найрізноманітніших значень. Зокрема П. Отле вважав документами найрізноманітніші засоби передавання інформації – рукописні твори та друковані видання, театральні вистави, радіо- і телепередачі. Сьогодні документ ­– це засіб закріплення різними способами на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об’єктивної дійсності і розумову діяльність людини.

Фіксування інформації в документі забезпечує її зберігання та накопичення, можливість передання іншій особі, багаторазове використання, повернення до цієї інформації в часі. Документ дають можливість відтворити факти діяльності установи, організації чи підприємства. Інформація в них є підставою для прийняття управлінських рішень, доказом їх виконання та джерелом для узагальнення, а також матеріалом для довідково-пошукової роботи. Оскільки документи широко використовуються як джерела та носії інформації і як засіб засвідчення, доведення певних фактів, вони мають велике правове значення.

Документ виконує такі функції: 1) інформаційну (створюється для збереження інформації); 2) комунікативну (виступає як засіб зв’язку між окремими елементами громадської структури); 3) управлінську (інструмент управління); 4) правову (засіб закріплення і змін правових норм та правовідносин у суспільстві).

Основні ознаки документа:

1) наявність семантики змісту – сукупність послідовно розміщених знаків, які передають зміст документа (повідомлення), є його обов’язковою ознакою;

2) стабільна матеріальна (речова) форма – форма документа мусить забезпечити йому довготривале зберігання й надати можливість багаторазового використання та переміщення інформації в просторі й часі;

3) призначеність для використання в соціальній комунікації – статус документа мають лише ті об’єкти, які первинно призначені для збереженні та передачі інформації в просторі й часі;

4) завершеність повідомлення – не може бути повноцінним документом фрагментарне незавершене повідомлення, що має значення в наукових дослідженнях (чернетки, ескізи) (За Н. Кушнаренко).

2. У другому питанні важливо запам’ятати, що організаційно-розпорядчі документи оформлюють на папері формату А4 (210 х 297 мм) та А5 (210 х 148 мм) (згідно з ГОСТ 9327). Можна використовувати папір формату АЗ (297 х 420 мм) – для оформлювання документів у вигляді таблиць та А6 (105 х 148 мм) – для резолюцій. Документи повинні мати такі береги: 30 мм – лівий; 10 мм – правий; 20 мм – верхній та нижній. Текст документів, оформлених на папері формату А4, треба друкувати через 1,5 міжрядкового інтервалу, а формату А5 – через 1-1,5 міжрядкового інтервалу.

Реквізити документа (крім тексту), що складаються з кількох рядків, друкують через 1 міжрядковий інтервал. Складові частини реквізитів «Адресат», «Гриф затвердження», «Гриф погодження» відокремлюють одну від одної 1,5-2 міжрядковими інтервалами.

За наявності кількох грифів затвердження і погодження їх розміщують вертикально на одному рівні: перший – від межі лівого берега, другий – через 104 мм. Інші реквізити документа відокремлюють один від одного 1,5-3 міжрядковими інтервалами. Назву виду документа друкують великими літерами. Максимальна довжина рядка багаторядкових реквізитів (крім тексту) – 73 мм (28 друкованих знаків).

На бланку друкується тільки перша сторінка документа, а наступні – на чистих аркушах паперу. Якщо текст документа займає більше однієї сторінки, то на другу сторінку не можна переносити один підпис, на ній має бути не менше двох рядків тексту.

Тексти документів постійного зберігання друкують з одного боку аркуша, документи зі строком зберігання до 5 років можна друкувати на лицьовому й зворотному боці аркуша.

У документах, оформлених на двох і більше аркушах паперу, нумерація сторінок починається з другої. Номери сторінок ставлять посередині верхнього берега аркуша арабськими цифрами без слова «сторінка» та розділових знаків. Якщо текст друкується з обох боків аркуша, то непарні сторінки проставляють у правому верхньому (нижньому) кутку, а парні – у лівому верхньому (нижньому) кутку аркуша.

Якщо текст документа містить декілька рішень, висновків тощо, його треба переділити на розділи, підрозділи, пункти, які друкують з абзацу.

3. Останнє питання присвячене вимогам до тексту документа. Текст – це писемний мовленнєвий масив документа, що становить лінійну послідовність висловлень, об’єднаних смисловими і граматичними зв’язками, а в загальнокомпозиційному плані – спільною темою і сюжетною заданістю. Він є основою кожного документа, його головним реквізитом, де пояснюються причина, мета написання документа, суть справи, надаються докази, висновки. Текст повинен бути конкретним, об’єктивним, стислим, юридично бездоганним.

Текст складається зі вступу (вказують на причину написання документа), основної частини (розкривають суть питання, аргументують певні положення, висловлюють певні міркування), закінчення (розкривають мету укладання документа). За способом викладу розрізняють: 1) розповідь; 2) опис; 3) міркування.

Вимоги до викладу: 1) виклад повинен бути чітко продуманим і логічним; 2) основним елементом логічної побудови змісту всього документа є виклад його мети; 3) достовірність, актуальність фактичного матеріалу; 4) уникнення другорядних деталей; 5) один документ – одне питання; 6) точність, уникнення двозначних тлумачень; 6) нейтральний тон; 7) стислість, але повнота інформації (учені радять домагатися типізації мовних засобів, уніфікації термінів, спрощення синтаксису).

Рекомендовано текст ділити умовно на дві частини: у першій давати обґрунтування, а в другій – висновки, пропозиції, рішення, розпорядження чи прохання. Якщо текст документа складається з одного речення, то і воно має мати в собі ці дві частини.

Поиск по сайту: