Тема 13. НАУКОВИЙ СТИЛЬ І ЙОГО ЗАСОБИ В ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ

Мета самостійної роботи: поглибити знання план, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці; ознайомитися з основними правилами бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань; розширити знання про реферат як жанр академічного письма; вивчити основні вимоги до написання та оформлення наукової статті; систематизувати вміння та навички правильно оформлювати результати наукової діяльності.

Студент повинен знати:

– визначення понять «план», «тези», «конспект», «реферат», «бібліографічний опис», «покликання», «наукова стаття»;

– основні вимоги до написання та оформлення плану, тез, конспекту;

– основні вимоги до написання та оформлення реферату;

– основні вимоги до написання та оформлення наукової статті;

– правила бібліографічного опису джерел;

– вимоги до оформлювання покликань.

Студент повинен уміти:

– правильно будувати науковий текст;

– складати план, тези, конспект, реферат згідно з вимогами до їх написання та оформлення;

– писати та правильно оформлювати наукову статтю;

– оформлювати бібліографічний опис джерел, покликання.

Терміни до теми: план, тези, конспект, реферат, наукова стаття, бібліографічний опис, покликання.

Питання для самостійного опрацювання

1. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці. реферування наукових текстів.

2. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань.

3. Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату.

4. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.

Рекомендована література:

1. Гриценко Т. Б. Українська мова за професійним спрямуванням: [навч. посіб.] – К.: Центр навчальної літератури, 2010. – С. 177–213.

2. Погиба Л. Г. Українська мова фахового спрямування: підручник / Л. Г. Погиба, Т. О. Грибіниченко, Л. М. Голіченко. – К.: Кондор‑Видавництво, 2012. – С. 317–324.

3. Шевчук С. В. Українська мова за професійним спрямуванням: підруч. / С. В. Шевчук, І. В. Клименко. – К.: Алерта, 2010. – С. 536–561.

Методичні рекомендації щодо виконання самостійної роботи

1. У цьому питанні йдеться про такий важливий засіб організації розумової праці, лан, тези, конспект. Тези ­– це основні положення тексту, що розкривають суть поданої в ньому інформації. Вони дозволяють узагальнити матеріал, стисло сформулювати провідні ідеї, з’ясувати головне та другорядне. Укладаючи тези, необхідно уважно вивчити матеріал та визначити, що доводить або спростовує автор, у чому намагається переконати читача, які висновки робить.

Тези якісно відрізняються від плану: пункти плану лише називають питання, але не розкривають його змісту, натомість тези містять значний обсяг інформації. Складання плану передбачає концентрацію уваги на послідовності та взаємозв’язку поданих у тексті положень, їх зміст відходить на другий план. Написання тез навпаки передбачає ґрунтовний, критичний аналіз тверджень, зосередження на суті викладеного матеріалу, порівняння своїх міркувань з висновками автора.

Тези, які містять лише стверджувальні судження чи заперечення певних ідей, називаються простими. Якщо в тезах подано не лише твердження, але й обґрунтування висловлюваних думок, їх вважають складними.

До тез як жанру писемної наукової мови висувають обов’язкові вимоги: 1) інформативність, тобто максимальна насиченість змістом, що дає чітке уявлення про результати дослідження; 2) чітке формулювання кожного положення; 3) сувора логічна послідовність тез; 4) відсутність тавтологій; 5) тези необхідно формулювати лаконічно; 6) обсяг тез – від 1,5 до 3 аркушів друкованого тексту; 7) відповідність тематиці конференції, семінару чи збірника матеріалів, до якого подаються тези; 8) вимога до заголовків тез: стислість, завершеність; 9) у тезах зазвичай не подають цитати, бібліографічні посилання, списки літератури, приклади, деталі, пояснення.

Конспект – це систематичний, логічний, зв’язний запис тексту. Він об’єднує різні види запису матеріалу: план, тези, виписки, цитування тощо.

Конспекти умовно поділяють на декілька видів. Під час навчальної діяльності найчастіше вдаються до таких їх видів:

– плановий конспект створюється на основі розробленого плану, який складається з пунктів та підпунктів. Кожний пункт плану відповідає певній частині конспекту. Найпростішим плановим конспектом є конспект у формі «питання – відповідь». Основний недолік – можливі труднощі з відновленням значної частини інформації після значної часової перерви;

– текстуальний конспект створюється переважно з уривків тексту-джерела, тобто цитат. Основний недолік – не активізує увагу та пам’ять під час складання;

– довільний конспект – використовуються різні способи роботи над матеріалом (цитати, план, виписки), потребує уміння самостійно чітко та стисло формулювати основні положення. Найбільш вдалий спосіб запису текстів: він дозволяє ретельно обмірковувати тему, глибоко аналізувати її, залучати власний дослід, спостереження, факти.

– опорний конспект є творчою роботою. Такий конспект кодує зміст інформації за допомогою графічних символів, малюнків, цифр, ключових слів.

2. При обговоренні другого питання необхідно зазначити, що покликання – уривок, витяг з якого-небудь тексту, який цитують у викладі матеріалу, з точною назвою джерела й вказівкою на відповідну сторінку. Бібліографічні покликання – це сукупність бібліографічних відомостей про цитовану працю.

Дослідник зобов’язаний оформлювати покликання на кожну цитату, наслідувану думку, запозичений приклад, щоб у разі потреби можна було відшукати документ, перевірити точність зазначених відомостей, з’ясувати інформацію тощо. Відсутність покликань вважається привласненням авторства, тобто плагіатом.

Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, адже скорочення може спотворити викладений автором зміст.

Загальні вимоги до цитування: 1) текст цитати беруть у лапки, наводять у граматичній формі, в якій його подано у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання; 2) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту. Пропуск окремих слів, речень, абзаців позначають трьома крапками (...) або крапками в кутових дужках <...>; 3) кожну цитату обов’язково супроводжують покликанням на джерело; 4) за непрямого цитування максимально точно викладають думку автора, роблять покликання на джерела.

Покликання оформлюють у квадратних дужках, де перша цифра є номером літературного джерела у списку використаних джерел, друга – сторінка, з якої запозичено цитату.

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату наукового дослідження, який уміщують наприкінці роботи. Це цитовані, аналізовані джерела, архівні матеріали тощо. Існують різні способи розташування літератури у списку: 1) абетковий; 2) хронологічний; 3) за типами документів; 4) за ступенем використання.

3. У третьому питанні йдеться про реферат як жанр академічного письма. Реферат – короткий усний або письмовий виклад наукової праці, результатів наукового дослідження, змісту статті тощо. Реферат має бути самостійним поглибленим вивченням обраної наукової проблеми, свідченням володіння навичками логічного аналізу та узагальнення матеріалу, його системного викладу.

Етапи роботи над рефератом: 1) вступний – вибір теми, складання списку літератури для наступного опрацювання, розробка плану, написання вступу; 2) основний – опрацювання літератури, робота над змістом і висновками реферату; 3) прикінцевий – оформлення реферату, самокритична оцінка його змісту і виправлення недоліків; 4) захист реферату.

Реферат зазвичай містить такі елементи: титульна сторінка, план, вступ, основна частина (розділи, пункти і підпункти), висновки, список використаних джерел, додатки. Обсяг автореферату – 10-12 сторінок (формат А-4).

Особливості тексту реферату: 1)текст реферату не повинен містити інформацію, якої немає у використаних джерелах; 2) матеріал необхідно викладати лаконічно, чітко, наводити лише переконливі формулювання, уникати другорядної інформації; 3) слід уникати зайвих вступних висловлювань на кшталт «автор статті аналізує…», «автор статті підкреслює…»; 4) зазвичай не подають історичні відомості, якщо вони не є основним змістом документа, а також загальновідомі положення; 5) у тексті реферату слід вживати синтаксичні конструкції, які широко використовуються в наукових та технічних текстах; 6) доречно вживати лише стандартизовану термінологію.

4. Наукова стаття – один із видів наукових публікацій, де подаються кінцеві або проміжні результати дослідження, висвітлюються пріоритетні напрямки розробок ученого, накреслюються перспективи подальших напрацювань. У ній поєднуються аналіз, опис, критичне осмислення стану дослідження проблеми. У тексті статті робляться покликання на використану літературу. Обсяг наукової статті – 6-22 сторінки.

Поиск по сайту: