Тема 9. ДОКУМЕНТАЦІЯ З КАДРОВО-КОНТРАКТНИХ ПИТАНЬ

Мета самостійної роботи: поглибити знання студентів про вимоги до оформлення та написання документів щодо особового складу.

Студент повинен знати:

– визначення понять «особовий листок з обліку кадрів», «наказ», «трудова книжка», «трудовий договір», «контракт», «трудова угода»;

– реквізити означених документів.

Студент повинен уміти:

– писати документи щодо особового складу;

– правильно перекладати українською мовою прийменникові конструкції.

Терміни до теми: особовий листок з обліку кадрів, наказ щодо особового складу, трудова книжка, трудовий договір, контракт, трудова угода.

Питання для самостійного опрацювання

1. Особовий листок з обліку кадрів.

2. Наказ щодо особового складу.

3. Трудова книжка.

4. Особливості вживання прийменників у різних конструкціях.

Рекомендована література:

1. Гриценко Т. Б. Українська мова за професійним спрямуванням: [навч. посіб.] / Т. Б. Гриценко. – К.: Центр навчальної літератури, 2010. – С. 293–296; 522–541.

2. Мозговий В. І. Українська мова у професійному спілкуванні. Модульний курс: [навч. посіб.] / В. І. Мозговий. – 3‑є вид., перероб. та доп. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – С. 54–55; 462; 502; 491–501.

3. Погиба Л. Г. Українська мова фахового спрямування: підручник / Л. Г. Погиба, Т. О. Грибіниченко, Л. М. Голіченко. – К.: Кондор‑Видавництво, 2012. – С. 230–233.

4. Шевчук С. В. Українська мова за професійним спрямуванням: підруч. / С. В. Шевчук, І. В. Клименко. – К.: Алерта, 2010. – С. 330–349.

Методичні рекомендації щодо виконання самостійної роботи

1. Влаштовуючись на роботу, кожен працівник особисто заповнює особовий листок з обліку кадрів. Правильність заповнення обов’язково звіряється із записом у паспорті, трудовій книжці, документі про освіту. Виправлення не допускаються. Ще одна вимога – фотокатка, місце для якої визначено на бланку.

Реквізити: 1) назва виду документа; 2) прізвище, ім'я та по батькові; 3) дата; 4) місце народження; 5) фото особи, що заповнює особовий листок (праворуч уверху); 6) відомості про вчене звання, науковий ступінь; 7) вказівка про те, якими мовами володіє особа, що заповнює особовий листок; 8) трудова діяльність (дані виписуються з трудової книжки); 9) державні нагороди; 10) наукові відзнаки (вітчизняні, зарубіжні, міжнародні); 11) відомості про родину; 12) паспортні дані; 13) домашня адреса, телефон; 14) дата; 15) особистий підпис.

2. Наказом називається розпорядчий документ, що видається керівником підприємства чи установи на правах єдиноначальності і в межах своєї компенсації. Наказ видають для вирішення основних і оперативних питань. У тексті наказу вказують терміни його дії. Скасувати наказ може лише вповноважена особа чи інстанція. Усі накази здебільшого поділяють на дві групи: 1) накази про особовий склад; 2) накази із загальних питань.

Накази щодо особового складу регламентують призначення, звільнення, відрядження, відпустки, заохочення і стягнення працівників. Реквізити: 1) назва підприємства або установи, що видає наказ; 2) назва виду документа; 3) місце видання наказу; 4) номер документа; 5) дата підписання; 6) заголовок до тексту; 7) текст документа, у якому виокремлюють констатаційну і розпорядчу частини; 8) підпис керівника установи.

Накази щодо особового складу, за винятком окремих видів, мають лише розпорядчу частину. Кожен пункт наказу розпочинається дієсловом у неозначеній формі, яке має значення вказівки: зарахувати.., призначити... після якого ставлять двокрапку. У кінці кожного пункту наказу щодо особового складу зазначається підстава для його складання (доповідна записка, заява тощо). Якщо в одному пункті наказу потрібно перерахувати кілька осіб, то їхні прізвища слід записати в алфавітному порядку.

3. Трудова книжка – це документ установленого зразка, що підтверджує трудову діяльність особи і служить для встановлення загального, безперервного й спеціального стажу.

Працівник відділу кадрів у п’ятиденний термін українською мовою акуратно, кульковою ручкою або чорнилом чорного, синього чи фіолетового кольорів заповнює трудову книжку, заносячи до неї таку інформацію: 1) відомості про працівника записують на першій сторінці трудової книжки: прізвище, ім'я та по батькові, дату народження вказують на підставі паспорта або свідоцтва про народження; 2) відомості про приймання його на роботу, звільнення, переміщення; 3) відомості про нагородження і заохочення; 4) відомості про відкриття, на які видані дипломи тощо. Стягнення до трудової книжки не заносять.

Зберігається трудова книжка у відділі кадрів підприємства, де працює її власник, і повертається йому у зв'язку зі звільненням, виходом на пенсію. Відповідно до чинного законодавства працівник має право взяти трудову книжку з відділу кадрів на деякий час за заявою.

Трудові книжки оформлюють на усіх працівників підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за основним місцем роботи.

4. Особливості вживання прийменників у різних конструкціях:

1. Після слів заходи, рекомендації, настанови, завдання, допомога, семінар, набір, рада краще вживати прийменники щодо, для, іноді – з, у справі або безприйменникову конструкцію замість прийменника по, наприклад: заходи щодо (для) дальшого поліпшення пенсійного забезпечення, рекомендації щодо поліпшення навчального процесу; настанови з питання... семінар для обміну досвідом, завдання щодо вилучення незареєстрованої зброї.

2. Після слів комітет, відділ, управління, об’єднання, інспекція, майстерня, гурток тощо доречніше вживати форму родового відмінка відповідного іменника або прийменникову сполуку в (у) справі: Комітет радіомовлення та телебачення; Комітет у справах молоді, спорту, туризму, відділ технічних засобів; райвідділ соціального забезпечення; інспекція у справах неповнолітніх; майстерня ювелірних виробів.

3. Після слів змагання, заняття, залік, фахівець (спеціаліст), директиви, нарада, майстер, чемпіон, інженер і т. ін. вживаються конструкції з прийменником з (зі, із), рідше безприйменникові: змагання з важкої атлетики, фахівець з правознавства, інженер з техніки безпеки; майстер спорту з шахів, іспит з української мови і літератури; нарада з питань...

4. У низці конструкцій замість по краще вживати прийменники що, до. через, за: дебати про перспективу, видача довідок про грошові перекази, зауваження і побажання до закону, був у відпустці через хворобу, сьогодні 10 градусів за Цельсієм, у період з 18 до 28 травня.

Прийменник при також набув поширення в українській мові, наприклад: при Сталіні, при взятті, при нужді. Хоч не завжди такі форми є доречними. У багатьох випадках їх краще замінити конструкціями: за Сталіна, коли брали (коли взяли, взявши), в нужді тощо.

Типовою хибою є неправильне вживання прийменника за, наприклад: Мати постійно дбає за них, своїх малолітніх дітей. Потрібно: про них.

Ще однією хибою ділового мовлення правників є вживання складеного прийменника згідно з у родовому відмінку: згідно закону, згідне графіку, згідно розкладу, замість згідно із законом, згідно з графіком, згідно з розкладом руху поїздів.

Поиск по сайту: