Тема 7. ФОРМИ КОЛЕКТИВНОГО ОБГОВОРЕННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ПРОБЛЕМ

Мета самостійної роботи: ознайомитися з особливостями підготовки та проведення різних форм колективного обговорення професійних проблем, вибором стратегії у кожній конкретній ситуації, основними рекомендаціями.

Студент повинен знати:

– поняття перемовин, функції та основні види перемовин;

– особливості підготовки до ділових перемовин;

– переваги одноосібного проведення перемовин;

– переваги командного проведення перемовин;

– стратегії взаємодії під час ділових перемовин;

– поняття про збори як форми колективного обговорення ділових проблем;

– порядок проведення зборів;

– поняття про нараду, класифікацію нарад, особливості проведення;

– недоліки та основні помилки при проведенні нарад;

– основні способи раціоналізації витрат часу при проведенні нарад.

Студент повинен уміти:

– визначати вид перемовин та добирати відповідну стратегію;

– досягати результативності у перемовинах, дотримуючись основних рекомендацій щодо їх проведення;

– підготувати та провести збори;

– підготувати та провести ділову нараду.

Терміни до теми: перемовини, збори, ділова нарада, стратегія проведення.

Питання для самостійного опрацювання

1. Дискусія. Диспут.

2. «Мозковий штурм» як евристична форма, що активізує креативний потенціал співрозмовників під час колективного обговорення проблеми. Технології проведення «мозкового штурму».

Рекомендована література:

1. Гриценко Т.Б. Етика ділового спілкування: навч. посіб. / [Т. Б. Гриценко, С. П. Гриценко, Т. Д. Іщенко та ін.]. – К.: Центр учбової літератури, 2007 – С. 102–147.

2. Мозговий В. І. Українська мова у професійному спілкуванні. Модульний курс: [навч. посіб.] / В. І. Мозговий. – 3‑є вид., перероб. та доп. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – С. 134–135.

3. Погиба Л. Г. Українська мова фахового спрямування: підручник / Л. Г. Погиба, Т. О. Грибіниченко, Л. М. Голіченко. – К.: Кондор‑Видавництво, 2012. – С. 200–201.

4. Шевчук С. В. Українська мова за професійним спрямуванням: підруч. / С. В. Шевчук, І. В. Клименко. – К.: Алерта, 2010. – С. 251–256.

Методичні рекомендації щодо виконання самостійної роботи

1. У першому питанні йдеться про дискусію як форму колективного обговорення проблеми. Дискусія – форма колективного обговорення з метою встановлення істини через зіставлення різних поглядів, правильне розв’язання проблеми. Під час такого обговорення виявляються різні позиції, а емоційно-інтелектуальний поштовх пробуджує бажання активно мислити.

Організація дискусії має три основні етапи: підготовчий, основний, заключний. На І етапі слід сформулювати тему дискусії; визначити основні питання, які обговорюватимуться; підготувати основну літературу з проблеми, яка виноситься на дискусію; визначити місце та час проведення дискусії. На ІІ етапі обговорюються питання порядку денного. У разі виникнення невеликої паузи, учасники мають трохи поміркувати, оскільки це може сприяти новому повороту дискусії. Останній етап є підбиттям підсумків (доручається керівнику або одному із спеціалістів – учасників дискусії). За нормами етикету тривалість дискусії не більше 3 год., повідомлення – 15-20 хв., виступ – 3-5 хв.

Основні правила ведення дискусії: 1) відверто висловлювати думки; 2) поважати думки всіх учасників дискусії; 3) не перебивати; 4) не говорити занадто довго та занадто часто; 5) водночас має говорити лише одна особа; 6) дотримуватися позитивних ідей та стосунків; 7) не критикувати себе та інших; 8) незгоди й конфлікти щодо ідей не повинні бути направлені на конкретну особу.

Найпоширеніша форма дискусії – дерево рішень. На початку учасників ознайомлюють з проблемою та надають основну інформацію, історичні факти, дати, події тощо. Далі вони мають для себе відзначити позитивні і негативні моменти у вирішенні цієї проблеми, заповнити таблицю й самостійно прийняти рішення, про яке повідомлять в обговоренні.

Інші форми проведення дискусії –ток-шоу, «мозковий штурм», дебати. Дискусію слід відрізняти від полеміки, яка виступає як конфронтація ідей, поглядів та думок і основна мета якої – перемога над опонентом, та від диспуту, який використовується зазвичай для публічного захисту тієї чи іншої позиції.

Виділяють три основні види диспуту: суперечка-монолог (людина сперечається сама з собою, це так звана внутрішня суперечка); суперечка-діалог (полемізують дві особи). Суперечка-діалог може бути масовою (беруть участь усі учасники) і груповою (сперечається група учасників у присутності всіх учасників). Розрізняють організовані та неорганізовані (стихійні) диспути.

Починати диспут доцільно з пропозиції прокоментувати будь-який факт, висловлювання, відео (кіно) фрагмент. Активність учасників диспуту, їх творча діяльність, яка призводить до самостійного вирішення обговорюваних питань, може стимулюватися евристичними прийомами провідного диспуту або навчального (навідні запитання, оцінні і спонукаючи репліки).

2. У другому питанні слід запам’ятати, що метод «мозкової атаки» або інакше кажучи «мозкового штурму» запропонував американський учений А. Осборн. Наразі метод вважається найпродуктивнішим бізнес-інструментом. Його новизна полягає в штучному розмежуванні авторів ідеї та їх критиків, кожен з яких спеціалізується на одній якійсь діяльності.

Для участі в «мозковому штурмі» запрошують від 3 до 12 осіб (кількість учасників має ділитися на 3), які умовно виконують ролі генераторів ідей та критиків ідей. Робота проводиться в два етапи: перший – генерування ідей, другий – аналіз та оцінка цих ідей. Кожна група виконує власне завдання. Група генераторів ідей за короткий термін повинна спродукувати їх максимальну кількість. Завдання групи критиків – проаналізувати та оцінити всі запропоновані першою групою ідеї. Найбільшою цінністю вважаються навіть не власне ідеї, а категорії, за якими їх розподіляють у процесі класифікації.

Сильні сторони: акцентує увагу учасників на темі/процесі; дає можливість зосередитись учасникам; примушує думати; емоційний струс; швидкоплинність методу.

Слабкі сторони: не всі учасники висловлюються (страх, невпевненість); не можуть сформулювати думки; «замкнутість» учасників.

Загрози: можливість конфлікту зі спікером або учасниками; перехід у дискусію; не буде досягнуто результату/загублений час, тема.

Основні принципи мозкового штурму: 1) не критикувати відповіді інших; 2) пропонувати будь-яке рішення, яке прийде в голову, навіть у випадку його незвичайності, непрактичності або віддаленості від обговорюваної теми. Не робити самоцензури; 3) висувати найбільшу кількість ідей. Не має значення, чи можливо буде їх використати чи ні; 4) вільний розвиток, поліпшення, комбінування, розширення будь-яких висловлених ідей; 5) виділення визначеного часу (але не більше 20 хвилин) для отримання відповіді на чітко визначене питання, наприклад: «Як підвищити інтерес учасників до тренінгу»; 6) кількість учасників не більше, ніж 15 осіб.

Поиск по сайту: