Методом від противного

Механізм хвилювання в нашому випадку дуже простий. Ви занадто сильно бажаєте здаватися красномовним, розумним і впевненим у собі. Із цього бажання й зростає нервова напруга, котру поступово стає вже неможливо приховати. Людина, яка стоїть на трибуні, відчуває себе більш оголеною, ніж та, котра йде по пляжу. Відчуття, що на тебе дивляться кілька десятків пар очей, і у сміливої людини може викликати нервовий озноб. Одна справа поговорити з людиною віч-на-віч і зовсім інше - виступити перед незнайомою аудиторією.

У числі причин, що утрудняють виступ, потрібно назвати, у першу чергу, занурення у власні переживання. Звідси уявна й тілесна затисненість, що (будьте упевнені!) ваша аудиторія помітить у першу чергу. Це ж, до речі, вам підтвердить будь-який педагог: чим більше хвилюється вчитель, тим більше дурниць він робить, і тем більше ймовірність того, що урок буде зірвано. Рецепт розв'язання проблеми полягає в поширеній, але досить ємній фразі: будьте простіше. І люди до вас потягнуться.

Якщо задачу максимум, що полягала в тому, щоб заспокоїти свій розум, уже виконано, то контактувати з аудиторією буде зовсім просто. Навіть якщо ви не красномовний оратор. Тому що будь-який недолік завжди можна перетворити на свою користь. Парадоксально, але факт: багато хто з тих, кому часто доводиться виступати на людях, свідомо допускають усілякі помилки, щоб викликати сміх у аудиторії. І прекрасно розуміють, що така тактика себе виправдає, оскільки сміх має на увазі симпатію та доброзичливе ставлення. Окрім того, він прекрасно розряджає обстановку, і ось публіка вже не так критично налаштована стосовно вас!

Мавпяча праця

Раз уже ми пішли від загального до часткового, зачепимо сугубо технічні деталі, що допоможуть не розгубитись. Практика, і тільки практика, дасть вам у руки головну зброю оратора: говорити про незнайомий предмет так натхненно, як якби ви вивчали його все життя (особливо якщо ви зовсім у ньому не обізнані). Це додасть вам упевненості у своїх силах. На публіку роблять враження тільки впевнені в собі оратори. Потренуйтесь перед дзеркалом. Усі зірки естради в дитинстві мавпували перед дзеркалом, здобуваючи в такий спосіб навички поведінки на сцені. Це факт. У такого способу є одна важлива перевага: він украй простий і невимогливий.

Непогано також попередньо послухати та детальніше подивитись на себе з боку. Благо, при сучасному розвитку побутової техніки це теж не представляє особливої проблеми. Правда, ви повинні бути морально готові до того, що вам зовсім не сподобається те, що ви побачите та почуєте. На жаль, то, яким ми себе уявляємо внутрішньо, зовсім не зобов'язано відповідати реальності. Тому вивчайте себе з боку дуже обережно, «порціями», щоб не заробити комплекс неповноцінності на тривалий час.

Нарешті, самий вірний спосіб стати гарним оратором - прикинутись, що ви їм є. Просто знайдіть собі гарний приклад для наслідування та зіграйте його для публіки. Такий метод, зокрема, добре зарекомендував себе при вивченні іноземних мов. Для того щоби швидше «поставити» вимову, педагоги радять своїм учням елементарно передражнювати себе. І як показала практика, такий метод досить ефективний. Тим більше, що прикладів для наслідування скільки завгодно.

ПРЯМА МОВА

Євген Кузнєцов, директор красноярського Дитячого освітнього центра. Мій дебют на ТБ стався в армії. У День танкіста нас, трьох солдатів-строчників, привезли на якусь передачу, присвячену святу. І в мене почався непояснений мандраж. Я не міг зв'язати двох слів, і після був зовсім убитий своєю безпорадністю. У другий раз я потрапив на ТБ у школі, де працював. Як тільки почалось інтерв'ю, я не зміг навіть відкрити рота. Як удалося це перебороти? Мені здається, що велику роль зіграло моє часте спілкування з радіожурналістами. Можливо, багато чого залежало й від поведінки людини, яка брали інтерв'ю. Ми балакали про різні речі, а в якийсь момент він не дуже помітно включав мікрофон, і бесіда просто продовжувалась. На телезйомках довелось навчитися забувати про камеру. Із досвідом прийшов якийсь внутрішній спокій і усвідомлення, що головний тут - це ти сам. Що всім, хто вибрав цей канал і цю передачу, ти цікавий. І в певний момент я раптом побачив за камерою співрозмовників. Це був останній крок до свободи.

Владислав Ніколаєнко, кандидат філологічних наук. По-моєму, чим більше стислий виступ, тим точніше потрібно уявляти, що ти будеш говорити. Під час півторагодинної лекції існує можливість перевести дух, сказати «е-е-е», поки обмірковуєш наступну фразу. У трихвилинному сюжеті по радіо таких потурань немає, тому потрібно читати заздалегідь підготовлений і написаний текст. Мій «фірмовий» прийом - зняти окуляри. Я короткозорий, а коли не бачиш сотні оцінюючих тебе очей, страх аудиторії зникає - у всякому разі, у мене.

Лариса Кашина, доцент. Незважаючи на те, що виступати перед публікою мені доводиться регулярно, у мене дотепер щоразу підгинаються коліна. Імовірніше за все, у мене «уроджена» фобія публічності, приходиться виступати «через не можу». Дуже важливо самому усвідомити, що ти зараз будеш говорити цікаві та потрібні речі, тоді тебе і слухають по-іншому. А коли стає вже зовсім страшно, я прибігаю до досить відомого методу: налити 50 грамів коньяку, випити, глибоко видихнути - і в бій. Коньяк можна замінити заспокійливим, тієї ж валеріанкою, у будь-якому випадку головне - не перестаратись.

Борис Піддубний, кандидат соціологічних наук. Від остраху публічних виступів я «вилікувався» раз і назавжди у самий радикальний спосіб. Я вийшов на балкон і став кричати у весь голос: «У мене немає комплексів! У мене немає комплексів!» Спочатку було дуже соромно, особливо коли перехожі дивляться на тебе, посміхаються та крутять пальцем у скроні. Але зате тепер мені будь-яка телекамера нічого не варта.

КОРИСНІ ПОРАДИ

· Зорієнтуйтесь у конкретній ситуації: про що ви будете говорити, у якій аудиторії, з якою метою.

· Оберіть три-чотири основних питань, що хочете розкрити. Пам'ятайте, якщо ви тільки назвете їх, слухачі вас не зрозуміють. Тому поясніть ідеї прикладами, фактами, цифрами.

· Точно розробіть композицію виступу: вступ, основну частину, висновок. Продумайте способи їхнього оформлення, цікаву вступну пропозицію.

· Якщо ви маєте потребу в записах, випишіть на маленькі картки ключові слова. Звертайтесь до них, тільки якщо вони дійсно потрібні. Пам'ятайте, що ви говорите, а не читаєте.

· Спробуйте спочатку вимовити свою промову перед друзями або родичами. Напевно ви одержите кілька ділових порад.

Автор: Н. Сукрижевцева

По матеріалам: Освіта.ua

Поиск по сайту: