Соцiально-економiчнi орiєнтири та інтереси регiонального розвитку

Головна функція соціально-економічних орієнтирів — забез­печення суб’єктів управління обгрунтованими критеріями вибору шляхів розв’язання виробничо-технічних, соціально- економічних та екологічних завдань з урахуванням інтересів комплексного розвитку регіону.

Соціально-економічні орієнтири виконують такі функції: є науково-рекомендаційними, що дає змогу суб’єктам регіо­нальних ринкових відносин чітко визначитись у прийнятті рішень, уникаючи конфліктних ситуацій;

дають змогу регіональній системі правильно орієнтуватись у зовнішньому соціально-економічному середовищі та виходячи з цього будувати міжрегіональні економічні зв’язки;

допомагають оцінити рішення, що приймаються, з урахуван­ням довгострокових інтересів і можливих наслідків;

сприяють вибору прийнятних для всіх суб’єктів регіональ­ного процесу відтворення стратегії і тактики комплексного соціально-економічного розвитку;

дають змогу при розв’язанні поточних і перспективних зав­дань соціально-економічного розвитку враховувати фінансові, ресурсні та виробничі можливості;

визначають граничні соціально-економічні, екологічні наванта­ження і найважливіші вимоги до ресурсозберігаючої та природо­охоронної політики;

дають змогу регулювати зв’язки між виробництвом, розподі­лом і споживанням, між обміном і споживанням.

Слід розглядати соціально-економічні орієнтири як багато- блокову систему, регулювати поєднання інтересів усіх суб’єктів регіонального процесу відтворення, а також міжрівневих зв’язків і залежностей.

Найважливіші блоки соціально-економічних орієнтирів:

1) відтворювальні, функціональні, соціально-економічні та економіко-екологічні пропорції;

2) регіональні та міжрегіональні проблеми, які належить розв’я­зати у передбачуваній перспективі;

3) напрям розвитку складових природно-господарського по­тенціалу регіону;

4) параметри соціального розвитку, рівня та якості життя населення;

5) соціальні, економічні, інвестиційні, інфраструктури наванта­ження з боку галузей матеріального виробництва та населення;

6) параметри і напрями розвитку та функціонування соціально- економічного середовища життєдіяльності населення і функ­ціонування виробництва;

7) економічні важелі регулювання та управління соціально- економічними процесами.

Для того щоб забезпечити переважання інтересів регіону над інтересами окремих підприємств і організацій, треба підкріпи­ти соціально-економічні орієнтири відповідними економічни­ми важелями управління — стимулюючими, організуючими, заборонними та запобіжними.

Носіями територіальних інтересів є соціальні суб’єкти діяльності, що пов’язані умовами існування з відповід­ною територією. Територіальні інтереси — це відносини між індивідами і соціальними групами з огляду на забезпечення умов свого існування та розвитку на територіальній одиниці.

Суб’єктами галузевих інтересів є індивіди, соціальні групи, асоціації, тобто соціальні суб’єкти діяльності, що різняться між собою місцем у суспільному виробництві, призначенням вироб­леного ними продукту (послуг), засобами виробництва і комплек­сом особливих навичок. Галузеві інтереси виражають відноси­ни між індивідами, соціальними групами з огляду на забезпе­чення умов конкретного виробництва.

Галузеві та територіальні інтереси взаємопов’язані та можуть збігатись повністю, частково або зовсім не збігатись, вступати в суперечності, причому різні за силою і часом дії.

Територіальну громаду як соціально-економічну систему необхідно розглядати з юридичної, економічної й ринкової, соціальної, інформаційної сторони. Охарактеризувати інформаційну сторону.

Інформаційно-комунікативна діяльність в територіальній громаді включає основні види: одержання, використання, поширення та зберігання інформації. При чому методи її одержання, використання, поширення та зберігання можуть бути різними в залежності від управлінських цілей та завдань органу місцевого самоврядування.

Інформаційно-комунікативні технології це не просто технологічні новації, вони породжують новий потенціал демократичної мобілізації, тому міста мають працювати над створенням міцної місцевої електронної демократії. Для забезпечення максимальної ефективності міста в повній мірі мають використовувати нові інформаційні технології для забезпечення консультацій з громадянами, зокрема, відносно містобудівельних проектів.

Впровадження сучасних інформаційно-комунікативних технологій допомагатиме в обробці значних обсягів інформації, дозволить збільшити кількість замовлень, підвищити продуктивність праці, покращити обслуговування клієнтів та імідж муніципального утворення, підвищити конкурентоспроможність різних галузей та продукції міста, знизити окремі категорії витрат, посилити економічну безпеку і стабільність органу місцевого самоврядування, а також забезпечить довіру та партнерство з боку місцевої спільноти.

Поиск по сайту: