Методи комплексної економiчної оцiнки регіонального розвитку

Зближення рівнів економічного і соціального розвитку регіо­нів — об’єктивна закономірність, яка ще більше виявляється внаслідок проведення політики регіональної інтенсифікації виробництва, підвищення його ефективності за рахунок удос­коналення територіальної організації господарства та ра­ціонального природокористування. Процес зближення рівнів економічного і соціального розвитку регіонів розглядається як тенденція, як процес їх відносного зближення, а не нівелю­вання.

Визначення рівнів економічного розвитку регіонів розгля­дається у багатьох наукових працях як складна соціально- економічна категорія, що відображує якісно новий етап розвитку продуктивних сил і Виробничих відносин. Відомо, що цей показ­ник вимірюється кількістю сукупного суспільного продукту або національного доходу в середньому на душу населення або одиницю трудових ресурсів. Його можна визначити також об­численням синтетично зваженого індексу рівня економічного розвитку регіону за формулою

де а, Ь, с,..., п — окремі показники у відсотковому відношенні * до відповідних середніх показників регіону вищого рангу; </, д₂, <7₃, •••, ц_п — вагові коефіцієнти (бали), що установлюються експертним шляхом для кожного окремого показника залежно від його значення як вимірника рівня економічного розвитку регіону; ф — сума вагових коефіцієнтів.

У науковій літературі наводиться кілька методів оцінки рів­ня розвитку інфраструктури. Один із них — метод Бенне- ті — забезпечує порівняльну оцінку інфраструктури групи регіонів.

Рівень розвитку інфраструктури визначають зведенням різних часткових відносних показників в один шляхом віднесення кожного з них до максимального (із сукупності порівнюваних районів) і обчислення його середнього значення.

Так, одна з методик розрахунку рівня забезпеченості насе­лення району, міста, області об’єктами соціальної інфраструкту­ри передбачає використання нормативно-вартісного методу.

Використовують також метод порівняння територіальної струк­тури промисловості в різні періоди. Ефективність структурних зрушень у промисловості визначають цим методом за прирос­том (зниженням) обсягу валової продукції промисловості ре­гіону, який отримано за рахунок зміни міжрегіональних співвідно­шень чисельності промислово-виробничого персоналу.

Конкретний ефект визначають як різницю між фактичною і розрахунковою частками валової продукції промисловості ре­гіону при кількості працюючих базового і продуктивності праці поточного року. Отже, отримуємо величини відносного ефекту структурних зрушень у промисловості за рахунок зміни частки промисло­во-виробничого персоналу районів (областей) у країні.

Поиск по сайту: