Чинники управлiння регiональним розвитком

Пріоритетні чинники регіонального розвитку визначаються такими чинниками:

зростаючою обмеженістю природних і виробничих ресурсів; виникненням нових суспільних потреб і способів їх задоволення; соціальними обмеженнями негативних наслідків впливу нау­ково-технічного прогресу на природу і суспільство.

В умовах ринкових відносин необхідно більш глибоко врахову­вати територіальні чинники соціально-економічного розвитку регіону. їх можна поділити на три групи — джерела, умови, обмеження

Чинники джерел економічного зростання є основними. До них належать насамперед різні види трудової діяльності людей.

Чинники умов трудової діяльності є багатоаспектними. Це основні та оборотні фонди, організація виробництва, прискорен­ня науково-технічного прогресу, структурні зрушення, стан природ­ного середовища тощо.

Чинники обмежень зумовлюють поступове підвищення чи зниження економічного зростання виробництва.

Територіальні чинники можна поділити на міжрайонні, міжгалу­зеві та внутрішньопоселенські. До міжрайонних чинників нале­жать: спеціалізація міст і регіонів на виробництві продукції та наданні послуг для суспільного господарства; удосконалення міжрайонних транспортних потоків через усунення зустрічних га економічно невиправданих перевезень; розвиток міжрегіональ­ного кооперування тощо.

Міжгалузевими є чинники інтенсифікації, що формуються внаслідок поглиблення на певній території міжвідомчої спеціалі­зації, концентрації, централізації та кооперування виробництва.

Внутрішньопоселенські чинники утворюють комплекс дже­рел, умов і обмежень залежно від можливостей більш раціо­нального використання місцевих ресурсів: трудових ресурсів, корисних копалин, природного середовища тощо.

В управлінні регіональним розвитком посилюється значення якісних чинників, серед яких можна виділити такі:

1) економного використання матеріальних ресурсів, перед­усім сировини, палива та енергії, за рахунок більш глибокої переробки вихідної сировини, широкого впровадження мало- відходних і безвідходних технологій;

2) науково-технічного прогресу, завдяки якому посилюють­ся інноваційні процеси, що охоплюють також асортимент про­дукції, технології її виготовлення, технічні засоби виробництва;

3) організації та управління господарством, що забезпечують ефективнішу взаємодію чинників виробництва.

Дедалі більшого значення набувають організаційні чинники регіональних виробничих відносин.

Кардинальні зміни в господарському механізмі сприяють повному використанню резервів інтенсифікації регіональної еко­номіки, насамперед за рахунок структурних чинників.

З поглибленням галузевого і територіального поділу праці зростає роль територіальних чинників інтенсифікації.

Дедалі вагомішими стають економічні чинники інтенсифі­кації регіонального розвитку..

Поиск по сайту: