Діти групи ризику: суб’єктивні й об’єктивні чинники їх соціальної дезадаптації

РОЗДІЛ ІІІ. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ З ДІТЬМИ ГРУПИ РИЗИКУ

Тема 15. Соціально-педагогічна діяльність з дітьми групи ризику

· Діти групи ризику: суб’єктивні й об’єктивні чинники їх соціальної дезадаптації

· Комплексний супровід дитини групи ризику

· Організація соціально-педагогічної взаємодії у роботі з учнями групи ризику

· Робота з сім’єю, в якій виховується дитина групи ризику

· Документація соціального педагога у роботі з дітьми групи ризику

Діти групи ризику: суб’єктивні й об’єктивні чинники їх соціальної дезадаптації

Останнім часом в роботу школи увійшло поняття «дитина, яка опинилася в соціально складній (небезпечній) ситуації», яке досить яскраво висвітлює долю дитини, її неоднозначну ризиковану соціальну перспективу. Такі діти, як правило, позбавлені нормальних умов для розвитку, що призводить до негативних наслідків психологічного й соціального характеру. Саме ці діти становлять групу ризику й потребують допомоги, яка спрямована на зміну важкої життєвої або соціально-небезпечної ситуації, в якій вони опинилися, та на мінімізацію її соціальних, психологічних, педагогічних проблем і труднощів з метою їх поетапного вирішення.

Слово «ризик» означає можливість, велику ймовірність чого-небудь, як правило, негативного, небажаного, що може відбутися або не відбутися. Тому, коли говорять про дітей групи ризику, мається на увазі, що вони знаходяться під впливом деяких небажаних чинників, які можуть проявитися або не проявитися. При цьому мова йде про два аспекти ризику. Перший аспект – це ризик для суспільства, який створюють діти цієї категорії. Другий аспект – і саме під цим кутом зору проблема постала найбільш вагомо останнім часом – той ризик, якому самі діти постійно піддаються в суспільстві: ризик втрати життя, здоров'я, нормальних умов для повноцінного розвитку.

До дітей групи ризику належать:

- діти з обтяженою спадковістю (алкогольна, наркотична залежність, психічні захворювання членів сім’ї);

- діти з вираженими відхиленнями в характері, поведінці (з акцентуаціями характеру);

- діти, які залишилися без піклування батьків через різні обставини;

- педагогічно занедбані діти з неблагополучних, конфліктуючих, асоціальних родин;

- діти з родин, що потребують соціально-економічної й соціально-психологічної допомоги й підтримки;

- діти з проявами соціальної дезаптації (діти девіантної поведінки);

- обдаровані діти, які відчувають труднощі в спілкуванні;

- діти з залежністю від комп’ютерних ігор тощо.

Основна відмінна особливість дітей групи ризику полягає в тому, що формально, юридично вони можуть вважатися дітьми, що не вимагають особливих підходів (у них є сім'я, батьки, вони відвідують звичайні освітні установи), але фактично в силу причин різного характеру, від них незалежних, ці діти опиняються в ситуації, коли не реалізуються повною мірою базові права, закріплені Конвенцією ООН про права дитини та іншими законодавчими актами, – права на достатні соціальні умови їх повноцінного розвитку.

Діти опиняються в ризикованій соціальній ситуації через низку чинників ризику. Серед них можна виокремити:

- медико-біологічні – стан здоров'я, спадкові й вроджені якості, порушення в психічному й фізичному розвитку, травми внутрішньоутробного розвитку й т.д.;

- соціально-економічні – матеріальні проблеми сім'ї, несприятливий психологічний клімат у сім'ї, аморальний спосіб життя батьків, непристосованість до життя в суспільстві і т.д.;

- психологічні –неприйняття себе, невротичні реакції, емоційна нестійкість, труднощі спілкування, взаємодії з однолітками й дорослими тощо;

- педагогічні –невідповідність змісту програм освітньої установи та умов навчання дітей їх психофізіологічним особливостямй, темпу психічного розвитку та навчання дітей, відсутність інтересу до навчання, закритість для позитивного досвіду і т.д.

Соціально-педагогічна підтримка дітей групи ризику передбачає такі функції:

- · розвиваючу, спрямовану на зміну мотивації дітей групи ризику до навчальної діяльності, розвиток творчої особистості, здатної до самовираження, самореалізації;

- інтегруючу, що забезпечує взаємодію всіх підрозділів школи як єдиного виховного простору, розширення й поглиблення внутрішкільних та позашкільних зв'язків;

- управлінську, орієнтовану на оптимізацію функціонування й розвитку школи, створення умов для позитивних змін у навчально-виховному процесі;

- захисну – сприяє створенню обстановки співчуття, співпереживання, взаєморозуміння;

- комунікативну, яка передбачає створення в школі умов для самовираження, встановлення емоційних контактів;

- коригуючу, спрямовану на корекцію поведінки та спілкування дитини з метою попередження негативного впливу на її формування..

Дотримання прав дітей групи ризику на повноцінну освіту, виховання й розвиток багато в чому залежить від підходу, обраного фахівцями. Саме комплексний соціально-педагогічний підхід в роботі з цією категорією дітей і повинен бути покладений в основу розробки соціально-педагогічних технологій роботи з ними. Комплексність проблем, які потребують вирішення в процесі соціально-педагогічної роботи з дітьми групи ризику, вимагає участі у цій діяльності різних фахівців. Однак провідна роль належить соціальному педагогові.

У роботі з дітьми групи ризику соціальному педагогу вжливо реалізовувати такі напрямки:

- переведення соціальної ситуації в педагогічну (організація морального, виховного середовища в мікросоціумі, об'єднання зусиль усіх суб'єктів соціального виховання з метою створення умов для особистісного розвитку дитини, при яких вона зможе усвідомити взаємозв'язок і взаємозалежність своїх потреб, прагнень, конкретної роботи над собою й очікуваних досягнень, а також поставлених перед собою цілей);

- виховання морально-правової свідомості;

- формування адекватної самооцінки, здатності критично ставитися до самого себе;

- розвиток емоційної сфери особистості: формування волі, вміння керувати собою, адекватно реагувати на педагогічний вплив;

- введення в соціально значимі види діяльності, створення ситуації успіху в обраному дитиною виді діяльності;

- організація педагогічного впливу на думки оточуючих (сім'я, однолітки, педагоги, інші дорослі);

- попередження невротичних розладів і патологічних потягів (акцентуації характеру, неврози, суїцид, клептоманія і т. д.);

- забезпечення сприятливого соціально-психологічного клімату в школі та сім’ї;

- подолання відставання у навчанні.

Поиск по сайту: