Схема проведення опитування соціальним педагогом дитини групи ризику

1. Освіта - улюблені предмети, причини неуспіху, відн ошення з вчителями, участь у громадській роботі, випадки порушення дисципліни.

2. Плани на майбутнє відносно продовження навчання, вибору професії, здатність враховувати майбутні труднощі і тверезо оцінювати свої можливості.

3. Стосунки з однолітками: перевага одного близького друга або компанії друзів, становище серед товаришів («душа компанії», «переслідуваний», «ізольований», «незалежний» і т. п.) причини вибору друзів за певними особистими якостями, за спільністю захоплення, для розваги і ін.

4. Інтереси, захоплення зараз і в минулому (під чиїм впливом був зроблений вибір, які досягнуті результати).

5. Відносини з батьками, сімейні стосунки: склад сім'ї (хто названий першим, про кого забув згадати, хто займається його вихованням, найбільш близький член сім'ї, з ким в сім'ї конфліктні відносини й в чому причина конфліктів між іншими членами сім'ї, ставлення до них школяра). Корисно почути також про риси характеру батьків.

6. Порушення поведінки в минулому: прогули занять, дрібне хуліганство, куріння, алкоголь, наркотики, втеча з дому, чи був затриманий чи взято на облік міліцією (коли і за що).

7. Найбільш важкі події минулого й реакція на них. Наявність будь-коли в минулому суїцидних думок. Перенесені захворювання: як вони позначилися на навчанні та на становищі серед однолітків. Наявність порушень сну, апетиту, самопочуття та настрою.

8. Сексуальні проблеми (спочатку учневі слід пояснити, що соціального педагога ці питання цікавлять не самі по собі, а з метою з'ясування можливого переживання з цього приводу й отримання більш повного уявлення про його характер. Необхідно також попередити, що всі відомості без його згоди нікому з його рідних, знайомих не будуть передані):

а) перша закоханість і пов'язані з цим психічні травми;

б) самооцінка своєї привабливості;

в) початок статевого життя і приховане побоювання з приводу своєї сексуальної неповноцінності.

Наступні етапи – уточнення даних, причин, суті проблеми дитини, складання програми допомоги й власне допомога (комплекс засобів, які допоможуть дитині у складній життєвій ситуації – формується окремо для кожного випадку, кожної дитини чи групи дітей).

Індивідуальні соціально-педагогічні програми розробляються з метою надання своєчасної соціально-педагогічної допомоги й підтримки дитини, яка знаходиться в соціально-небезпечному становищі. Групові програми розробляються для вирішення проблеми конкретної групи дітей. Створення програми – це план індивідуальної підтримки та супроводу дитини, яка потрапила в зону особливої ваги з урахуванням соціальної ситуації її розвитку, з опорою на сильні сторони її особистості й значуще для нього оточення. Якщо значимі інші є загрозою її позитивній соціалізації, необхідно переорієнтувати дитину на оточення з позитивною спрямованістю, створюючи їй ситуацію успіху в ньому. Мета програми – змінити небажаний стереотип поведінки школяра, розвиток позитивної мотивації й соціальний якостей, розвиток позитивних взаємостосунків, надання конкретної допомоги у реалізації соціальних потреб, залучення до різних видів діяльності. Програма спрямована й на здійснення соціально-психологічної реабілітації дітей, які пройшли через важку життєву ситуацію (інвалідність, розлучення або смерть батьків, загроза позбавлення їх батьківських прав тощо) шляхом виявлення причин виникнення кризового стану та розробку комплексу заходів, що усувають або компенсують наслідки виявлених причин.

В програмі індивідуального супроводу плануються заходи навчання дітей навичкам соціальної компетентності (комунікативним навичкам, навичкам саморегуляції та самоорганізації, умінням управляти конфліктами, справлятися зі складними станами свідомості, долати гіркоту втрати і ін.). Особливу увагу слід звернути на організацію допрофесійної підготовки школярів, що передбачає підтримку їх та сім'ї дитини у створенні нормальних умов взаємодії з соціальним оточенням, підготовку до життя в сучасному суспільстві, професійне самовизначення та оволодінні засобами та навичками трудової діяльності.

Індивідуальний супровід дитини групи ризику обов’язково містить заходи з організації дитячого та підліткового дозвілля, зайнятості школярів у час канікул (залучення важких підлітків в діяльність виробничих і ремонтних бригад, інші види суспільно-корисної діяльності, оплата їх праці, навчання вмінням організовувати цікаве і змістовне дозвілля для себе й своїх товаришів) тощо.

Розроблені програми повинні відповідати таким характеристикам:

- доцільність методів, форм і засобів соціально-педагогічної діяльності, у тому числі й доцільності залучення різних служб, відомств і адміністративних органів;

- прогнозованість;

- вимірюваність очікуваних результатів.

Проекти індивідуальних та групових програм рецензуються соціально-психологічною службою та виносяться на обговорення методичної ради або педагогічної ради освітньої установи.

Консультування. Ця функція передбачає консультування осіб, зацікавлених у вирішенні соціально-педагогічних проблем дітей групи ризику. З цією метою соціальний педагог проводить у школі у встановлені робочим розкладом дні та години консультації для учнів, батьків, вчителів та інших осіб при їх зверненні.

Поиск по сайту: