Екологічне управління: сутність, цілі, завдання та структура

Для системи екологічного управління характерні загально методологічні принципи, методи, функції, моделі і структури управління. Усе це разом створює складні багатоваріантні й динамічні механізми управління, які забезпечують взаємодію компонентів і чинників систем управління (державних, корпоративних, підприємницьких і т. д.), що є складовою частиною загальної системи управління, від ефективності якої залежить результат діяльності об'єкта управління.

Механізм управління є складною категорією управління, яка містить:

цілі управління;

кількісний аналог цілей — критерії (параметри) управління;

чинники управління — внутрішні і зовнішні, тобто системні елементи об'єкта управління та їхні зв'язки, на які спрямовані управлінські процесні дії в інтересах досягнення визначених цілей;

методи управління;

об'єкт управління, тобто об'єкт, на який спрямована управлінська діяльність;

ресурси (матеріальні, людські, фінансові, інформаційні та ін.) управління.

Механізм управління завжди конкретний і проектується на основі відомих процедур обгрунтування, структурного моделювання, погодження всіх його системних елементів.

Вихідними положеннями для проектування механізму управління є конкретний об'єкт управління і мета трансформування (перетворення розвитку) стану або функціонування цього об'єкта.

Ціль будь-якої діючої системи — це результат її діяльності, якого бажано досягти у визначений час.

Для досягнення цілі потрібно виконати певні завдання. Постановка цілі відповідає на запитання: якого результату слід досягти? Постановка завдання, у свою чергу, відповідає на запитання: що необхідно зробити для досягнення цілі?

Наведемо сім основних принципів постановки цілей і формування структури (дерева) цілей. Ціль визначається потребою, що назріла, і можливістю її досягнення. У практиці це пов'язано з виникненням нагальної проблеми і намірами щодо її вирішення.

Постановка цілі здійснюється поступово від складного й загального до конкретного за схемою, наведеною на рис. 2.10.

Процес структуризації або декомпозиції цілей повинен завершуватися постановкою конкретних і кінцевих для виконавців цілей як кінцевого результату їхньої діяльності.

Мається на увазі формулювання цілей у кількісному (параметричному) виразі для надання можливості порівняння їх із базовими значеннями, які слід задавати на визначений період часу. У процесі управління фактичні параметри порівнюються з базовими (нормативними) і за відхиленнями приймаються рішення. Це так званий процес управління "за відхиленнями".

Цілі підсистем нижчого рівня повинні кореспондувати (бути сумісними) з цілями підсистем вищого рівня і бути спрямованими на досягнення останніх (мета об'єднання досягається тоді, коли всі структурні цілі досягнуті підрозділами).

Між структурою об'єктів управління і структурою (деревом) цілей бажано досягти найбільшої відповідності. Це забезпечує підвищення цілеспрямованості діяльності кожного структурного елемента системи. Можливо, що для досягнення необхідної відповідності виникне потреба змінити як структуру об'єкта управління, так і організаційні структури управління (гнучкі механізми та структури управління).

Побудова багаторівневого дерева цілей може бути здійснена за умови додержання таких ознак, як напрям діяльності, етапи планування, рівень структури діяльності, сукупність процесів життєвого циклу продукції, а також їх комбінацій.

Побудова дерева цілей може проводитися за допомогою декомпозиції головної цілі на основі підпорядкованості або композиції цілей вищих
рівнів із цілями нижчого рівня.

Завжди існує багатоваріантність об'єднання і диференціації цілей. Переважним є варіант, що найбільшою мірою відповідає структурі об'єктів управління.

Вихідним для структуризації цілей є зображення об'єкта управління як системи, що розвивається, і здійснення цільового процесного підходу до управління.

Методологічна основа цільового процесного підходу — визначення головної цілі та її декомпозиція за видами й процесами діяльності, а також за структурними (функціональними) елементами. Під час формування (проектування) структури цілей діяльності слід дотримуватися низки вимог, головною з яких є підпорядкованість цілей, їх повнота, порівнянність, взаємопов'язаність, несуперечність, визначеність, реальність.

При цьому однією з важливих є вимога узгодженості, що містить:

узгодженість критеріїв і чинників управління;

узгодженість чинників і методів управління (економічних, соціальних, адміністративних, правових) та відповідних механізмів управління;

узгодженість методів і ресурсів управління (джерела впливу та чинники управління).

Отже, комплексний механізм управління являє собою сукупність економічних, мотиваційних, організаційних і правових засобів цілеспрямованої взаємодії суб'єктів діяльності (господарчої, природоохоронної, інвестиційної тощо) і їхнього впливу на діяльність, що забезпечує узгодження інтересів взаємодіючих сторін, об'єктів і суб'єктів управління.

Поиск по сайту: