Форми перебігу конфліктів

Прихована фаза передбачає виникнення реального протиріччя в інтересах, потребах, цілях сторін. Спочатку з’являється відчуття, що прикордонники щось приховують, вони якось дивно розмовляють, дивляться підозріло, тобто чимось обділені у порівнянні з іншими.

Демонстративна фаза. Під час цієї фази реальність вже сприймається як конфліктна, військовослужбовці прагнуть переконати один одного, контактують, спілкуються і це майже нормальний тип спілкування. Акцентується увага на тому, чим вони відрізняються один від одного. Будь-яке протиріччя використовується для створення негативного образу, ситуація сприймається як наявність реальної загрози по відношенню до однієї з сторін взаємодії або по відношенню до суспільно важливих цілей та інтересів.

Агресивна фаза – це інцидент. Вся увага поглинута бажанням зробити якомога гірше іншому, блокуванням можливості досягнення цілей іншої сторони.

Фаза визначення своєї позиції. Перехід до фази визначення своєї позиції характеризується “оголошенням війни”. Військовослужбовець-суперник повинен бути знищений в психологічному розумінні – це руйнування його “Я-концепції”, повна дискредитація інтересів, цінностей і самооцінки.

Фінал конфлікту. Припинення спілкування, є наслідком конфлікту. Якщо спілкування припиняється таким чином, що супротивники перестають навіть думати один про одного, гальмується взаємодія на всіх рівнях, то це – загибель спілкування. Конфлікт розв’язано вдало тоді, коли спілкування відновлено і є нормальним.

Постконфліктна фаза – це час міркування, переживань та корекції самооцінки, відносин, домагань.

Все, що було сказано, доводить те, що конфлікт – явище складне, його протікання не можна запрограмувати, а результати передбачити. Навіть іноді буває складно розпізнати сам факт наявності конфлікту.

ІІ. Причини виникнення конфліктів.

Конфлікти народжуються на ґрунті щоденних розбіжностей у поглядах, розбіжностей і протиборствах різних думок, потреб, спонукань, стилів життя, надій, інтересів і особистісних особливостей. Вони являють собою ескалацію (від лат. scala - сходи) щоденного суперництва і протистояння в сфері принципових або емоційно обумовлених сутичок, що порушують особистий або між особистий спокій.

Причини конфліктів, які виникають серед персоналу відділу прикордонної служби пов’язані:

а) з організацією оперативно-службової та повсякденної діяльності персоналу:

- недостатнє розуміння персоналом своєї задачі і місця підрозділу в діяльності прикордонного відомства;

- нерівномірне службове навантаження на персонал, перевантаження окремих військовослужбовців, невідповідність поставлених задач їх посадовим обов’язкам;

- недостатня підготовленість керівника, відсутність досвіду, невміння керувати військовослужбовцями та певними видами їх діяльності;

- невідповідність поставлених завдань призначенню прикордонних нарядів, прорахунки, помилки в розподілі функцій, що призводить до порушення встановлених норм, правил взаємодії прикордонних нарядів;

- порушення принципу доцільності (справедливості) в розподілі спеціальних та технічних засобів охорони державного кордону;

б) з управлінням персоналом:

- не доведення до персоналу відділу управлінських рішень;

- несправедлива та необ’єктивна оцінка результатів служби окремих військовослужбовців;

- викривлення дисциплінарної практики;

- грубість, нетактовність, завзятість, перевищення службових повноважень, різного роду порушення справедливості;

- не сприйняття та не розуміння ініціативи, нових ідей підлеглих;

- ранжування підлеглих по "значимості та престижності";

- порушення етики і субординації, постійне підкреслення свого статусу;

- ігнорування соціальних потреб персоналу;

- проблемна відсутність перспективи кар’єрного росту;

в) протиріччя в між групових та міжособистісних відносинах:

- наявність мікрогруп негативної спрямованості;

- конфлікт лідерів мікрогруп;

- проблемні відносини «професіоналів» та «новачків»;

- суперечності в системі формальних та неформальних стосунків, методів вирішення завдань.

Прояви конфліктів серед персоналу відділів прикордонної служби можуть бути у всіх сферах діяльності де є зіткнення інтересів військовослужбовців, що в свою чергу безпосередньо пов’язано з якістю виконання завдань з охорони державного кордону. Тому конфліктна компетентність прикордонника, на сьогоднішній час, є невід’ємною складовою його навичок та умінь, що дозволяє виконати наказ з охорони державного кордону, зняти внутрішню напругу, відновити власні фізичні і духовні сили та зберегти при цьому товариські, доброзичливі стосунки між співслужбовцями та керівництвом.

Можливі наслідки конфліктів у відділі прикордонної служби:

а) в сфері службової діяльності:

- створення перешкод для виконання посадових обов’язків (завдань служби) опонентом-супротивником;

- порушення вимог керівних документів щодо несення служби прикордонних нарядів, що призводить до зменшення щільності та інтенсивності охорони державного кордону;

- невиправдане збільшення службового навантаження;

- розголошення відомостей, які складають службову інформацію;

- складання фіктивних протоколів адміністративного затримання;

- нанесення військовослужбовцями матеріальних втрат державі шляхом псування, виведення зі строю та знищення матеріальних цінностей;

- зниження показників, результатів служби.

б) в повсякденні й діяльності:

- спроби перекласти відповідальність за негативні наслідки (існуючі, виникаючі) недоліки на співслужбовців або керівництво підрозділу;

- свідоме неповне інформування персоналом керівника підрозділу та навпаки про реальний стан справ на ділянці відповідальності, підрозділі;

- незаконне використання матеріальних цінностей;

- при здачі матеріальних цінностей приховування їх нестачі, непрацездатності;

- прояви деструктивних форм поводження з боку військовослужбовців відділу прикордонної служби (пияцтво, наркоманія, порушення розпорядку доби, порушення техніки безпеки, нещасні випадки);

в) в колективі та міжособистісних відносинах:

- порушення сталих зв’язків (взаємовідносин), які мали місце (виникли) під час попередньої спільної діяльності;

- ухвалення рішення, всупереч визначеному керівними документами порядку дій (взаємовідносин);

- групові порушення, змова;

- словесна образа військовослужбовцями один одного;

- порушення порядку звернення до вищестоящого керівника;

- зростання емоційної напруги по горизонталі та вертикалі службових відносин;

-втрата взаємної довіри у військовослужбовців, терпимості (толерантності) членів колективу, їх згуртованості;

г) в психічному стані окремих військовослужбовців і працівників:

- стан напруги;

- психічна напруженість;

- стрес;

- невроз;

- синдром психічного знесилення, виснаження, як реакція на позамежні для конкретного військовослужбовця вимоги служби (праці);

- професійне вигорання;

- професійна деформація.

Практика свідчить, що основними помилками керівників які призводять до виникнення конфліктів є:

- не бажання розуміти нові ідеї, методи, форми управлінської діяльності;

- постійне підкреслення власного офіційного статусу;

- придушення, засудження та ігнорування ініціативи підлеглих;

- несправедливе ставлення до підлеглих, хамство та грубість у спілкуванні;

- ігнорування соціально-побутових проблем та запитів персоналу;

- руйнація традицій та ритуалів прикордонної служби;

- відсутність високого самовладання, стриманості, невміння вести діалог;

- нестача сміливості швидко та рішуче признавати власні помилки, не сприймання критики та бурхлива реакція на неї;

- не вміння об'єктивно оцінювати дії підлеглих перед усім по суті справи, за фактами.

Серед найбільш характерних рис, ознак поведінки військовослужбовців, які можливо перебувають у зоні конфлікту є:

- порушення етичних правил (культури) спілкування та субординації;

- неохайність зовнішнього вигляду, відкрите (показове) ігнорування внутрішнього розпорядку підрозділу та дисципліни служби;

- інертне ставлення до виконання посадових обов’язків (розпоряджень), що призводить до опору новизні в службовій діяльності;

- несприятливий функціональний стан організму, що межує з хворобливістю (слабкість, пітливість, напруженість, гіперактивність);

- втрата інтересу до спілкування з товаришами, намагання уникнути будь-яких видів діяльності, пов'язаних із витратою навіть незначних фізичних та розумових зусиль;

- наявність негативних для службової діяльності емоційних криз (причепливість, заздрість, грубість, прихильність до пліток, скандальність, нечесність, черствість, чванство, різкість висловлювань);

- невротичні симптоми (жартування не до місця, відповіді на запитання невпопад, незрозуміле поводження, безпричинна веселість і сміх, істерія);

Важливо пам'ятати, що в активній фазі конфлікту для конфліктуючих сторін все, на чому засновується здоровий глузд, фактично втрачає своє значення. Таким чином, фактично кожен з учасників конфлікту страждає від боротьби, що відбувається у його душі, між "ковадлом" професійного обов'язку і "молотом" власних почуттів (переконань), позицій у конфлікті які штовхають його в інший бік.

Враховуючи вище наведене, розглянемо практичні рекомендації можливих стратегій поведінки персоналу щодо зниження рівня конфліктності.

Поиск по сайту: