Грамацький Ернест Мірчевич

Характеристика

Особливості правового регулювання договірних відносин, які ви-никають при наданні послуг по забезпеченню збереження чужого майна, обумовлюють специфіку правової характеристики договору зберігання. Аналіз положень ст. 939 ЦК свідчить про те, що договір зберігання може бути як реальним, так і консенсуальним. Договір є ре-альним, якщо виникнення договірних відносин поставлено сторонами у залежність від факту передачі речей зберігачу на зберігання. У ви-падках, коли сторони визначають можливість (саме можливість, а не обов'язок поклажодавця) передачі речей на зберігання після його укладення, тобто у майбутньому - договір є консенсуальним. Як пра-вило, такий договір укладається тоді, коли на стороні зберігача ви-ступає особа, яка надає послуги по забезпеченню зберігання чужих ре-чей, здійснюючи підприємницьку діяльність (професійний зберігач).
Положення ст. 946 ЦК визначають можливість укладення догово-ру зберігання як безоплатного або оплатного. Це у свою чергу ви-значає його односторонній або двосторонній (взаємний) характер відповідно. Якщо договір укладається як безоплатний, обов'язок по-вернути річ, що була предметом зберігання, виникає лише у зберіга-ча, тому договір є одностороннім. Встановлення у договорі зустріч-ного обов'язку поклажодавця оплатити послуги зберігача обумовлює його двосторонній характер. Обов'язок зберігати річ на оплатних або безоплатних засадах може виникати не тільки з договору, але й на підставі положень актів цивільного законодавства. Наприклад, про-давець зобов'язаний зберігати проданий товар, не допускаючи його погіршення, якщо право власності на нього переходить до покупця раніше його передання (ст. 667 ЦК). У свою чергу покупець зобов'я-заний відшкодувати необхідні для цього витрати, якщо інше не вста-новлено договором. Таким чином, такі послуги за загальним прави-лом є оплатними, але договором між продавцем та покупцем може визначатися їх безоплатний характер.
Договір, умови якого не містять домовленості сторін щодо оплати послуг зберігача, найчастіше укладається між фізичними особами у межах відносин, що не є підприємницькими. Договір зберігання, за загальним правилом, є строковим договором (ст. 938 ЦК). Якщо строк зберігання у ньому не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'яв-лення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк збе-рігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем ви-моги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
сторони

Сторонами договору зберігання є поклажодавець і зберігач, яки-ми можуть бути будь-які фізичні та юридичні особи. Виняток склада-ють випадки здійснення зберігання на засадах підприємницької діяльності, яку може здійснювати тільки професійний зберігач (ч. 2 ст. 936 ЦК). У останньому випадку прийняття речі на зберігання ви-значається як його обов'язок (ст. 940 ЦК). Зокрема професійний збе-рігач, який зберігає речі на складах (у камерах схову, інших присто-сованих для їх зберігання приміщеннях) загального користування, не має права відмовитися від укладення договору зберігання за наяв-ності у нього такої можливості.
Зберігач у будь-якому випадку повинен мати відповідні умови для забезпечення схоронності переданих на зберігання речей.

У випадах, визначених актами цивільного законодавства, обов'язок зберігання речі може бути покладено на одну із сторін договірних відносин, по-в'язаних із розглядуваними. Так, положення ст. 1021 ЦК окремо ви-значають обов'язок комісіонера зберігати майно комітента. Виконан-ня цього обов'язку не обов'язково може здійснюватися особисто ко-місіонером. У випадку відсутності умов для забезпечення схоронно-сті майна комітента, наприклад, майно, яке надійшло для комітента відповідно до умов договору, громіздке і для нього у приміщенні ко-місіонера не вистачає місця, воно може бути передане останнім на зберігання професійному зберігачу. Суб'єкт обов'язку оплати його послуг визначається договором комісії, а у разі виникнення спору судом.
Поклажодавцем, як правило, виступає власник майна. Однак ним може бути також особа, якій власник передав майно на підставах, ви-значених актами цивільного законодавства (титульний). Майно може бути пере-дане поклажодавцю власником у довірче управління за договорами майнового найму (оренди), позички тощо. Передача майна на збері-гання є правом, а не обов'язком поклажодавця. Але за умови попе-редньої домовленості про передання речі на зберігання, поклажода-вець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві збитки, завдані йому у зв'язку з тим, що зберігання не відбулося, якщо він у розумний строк не попередив зберігача про відмову від договору.

Юридичні ознаки договору: односторонній, реальний та безвідплатний. Однак якщо зберігання здійснюється на засадах підприємницької діяльності (професійним зберігачем), то він перетворюється на взаємний, консенсуальний та відплатний.

Сторонами за цим договором є поклажодавець та зберігач. Поклажодавцем є особа, яка передала річ на зберігання. Поклажодавцем може бути фізична чи юридична особа, яка є власником речі, або інша особа, що уповноважена на передачу речі на зберігання. В окремих випадках до поклажедавця та зберігача за деякими різновидами договору зберігання можуть пред'являтись додаткові вимоги.

Істотною умовою є предмет договору. Предметом договору зберігання є послуга, яка полягає в сукупності корисних дій, що спрямовані на прийняття, зберігання та подальше повернення зберігачем певного об'єкта. Ще однією істотною обставиною цього договору є його строк (термін), тобто період часу, впродовж якого (чи до досягнення якого) зберігач зобов'язаний зберігати передану йому річ. Договір зберігання може бути строковим (тобто таким, що укладено на певний визначений у договорі строк) і безстроковим (тобто таким, що припиняється вимогою повернути майно, яке перебуває на зберіганні). Якщо договір є відплатним, то істотною умовою також є ціна договору.

Форма договору зберігання залежить від виду договору і може бути як усною, так і письмовою, в тому числі шляхом видання певних документів (розписка, квитанція чи інший документ), що підписано зберігачем.

Змістом договору зберігання є такі, що кореспондують права та обов'язки сторін.

До обов'язків поклажодавця належать:

1) обов'язок попередити про властивості речі, яку передано на зберігання, та особливості її зберігання;

2) обов'язок оплатити витрати, що пов'язані зі зберіганням, якщо це обумовлено договором чи законом;

3) обов'язок сплатити за зберігання винагороду, за умови, що її та строки її внесення встановлено договором;

4) обов'язок відшкодувати надзвичайні витрати (ч. 2 ст. 966 ЦК);

5) обов'язок забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

До обов'язків зберігача належать:

1) обов'язок прийняти річ на зберігання у разі, якщо договір консенсуальний;

2) обов'язок зберігати річ упродовж всього обумовленого договором строку або до моменту витребування речі поклажодавцем;

3) обов'язок забезпечувати схоронність речі;

4) обов'язок піклуватися про річ, як про свою власну, якщо зберігання здійснюється безоплатно;

5) обов'язок надавати послуги зі зберігання особисто;

6) обов'язок не користуватися річчю, яку передано поклажодавцем, а також не передавати її у користування іншій особі;

7) обов'язок негайно повідомляти поклажодавця про необхідність зміни умов зберігання речі та отримати його відповідь;

8) обов'язок повернути поклажодавцеві річ, яку було передано на зберігання або відповідну кількість речей того самого роду та якості у разі зберігання речей, що визначені родовими ознаками (іррегулярне зберігання).

За порушення своїх обов'язків сторони повинні нести цивільно-правову відповідальність.

Окрім загальних положень про зберігання, розглядають також і різновиди зберігання.

Наприклад, за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути ці товари у схоронності. Особливим суб'єктом цього договору є зберігач — товарний склад, тобто організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності. Певні особливості має і об'єкт договору складського зберігання — товар, тобто результат праці, що призначений для подальшої реалізації, а не для споживання. Специфіку цього договору втілено і в правах та обов'язках сторін, що дістало закріплення у ст.ст. 978 і 979 ЦК. Ще однією істотною відмінністю цього договору від загальних умов договору зберігання є порядок оформлення складського зберігання складськими документами, до яких належать: складська квитанція, просте складське свідоцтво та подвійне складське свідоцтво.

Під поняттям "складська квитанція" слід розуміти документ, яким засвідчується факт прийняття товару на товарний склад, основні показники товару (кількість, якість, асортимент тощо), а також посвідчує право поклажодавця вимагати повернення товару. Просте складське свідоцтво є єдиним документом, що виданий на пред'явника та підтверджує переданая товару на зберігання. Подвійне складське свідоцтво складається з двох частин — складського свідоцтва та заставного свідоцтва (варанта). Вимоги до змісту цих документів передбачено у ст.ст. 962 і 965 ЦК.

Товарний склад видає товари володільцеві складського та заставного свідоцтва (подвійного складського свідоцтва) лише в обмін на обидва свідоцтва разом. Володільцеві складського свідоцтва, який не має заставного свідоцтва, але сплатив суму боргу за ним, склад видає товар лише в обмін на складське свідоцтво та за умови надання разом із ним квитанції про сплату всієї суми боргу за заставним свідоцтвом.

До спеціальних видів зберігання також належать:

• зберігання речей у ломбарді. Суб'єктами зберігання речей у ломбарді є, з одного боку, ломбард (зберігач) як юридична особа, а з іншого — фізична особа (поклажодавець). Форма договору зберігання в ломбарді є письмовою і оформляється шляхом видачі поклажодавцю іменної квитанції. Особливість прав полягає в тому, що зберігач (ломбард) зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, що прийнято на зберігання, у повній сумі їх оцінки. Окрім цього, у разі, якщо поклажодавець не виконає свого обов'язку забрати річ — зберігати її ще впродовж 3 місяців від дня закінчення строку договору, після чого реалізувати її;

• зберігання цінностей у банку проводиться як шляхом зберігання з наданням індивідуального банківського сейфу, що охороняється банком, так і шляхом зберігання з наданням індивідуального банківського сейфу, що не охороняється банком. Зберігачем за цим договором є виключно банк. Об'єктом цього виду зберігання є не будь-яка річ, а лише документи, цінні папери, дорогоцінні метали, каміння, інші коштовності та цінності. Укладення договору посвідчується видачею банком поклажодавцю іменного документа, пред'явлення якого є підставою для повернення цінностей;

• зберігання речей у камерах схову організацій, підприємств транспорту, яке здійснюється або шляхом зберігання у власне камерах схову чи автоматичних камерах схову. Особливим суб'єктом цього договору є зберігач, яким може виступати тільки організація, підприємство транспорту. Поклажодавцем за цим різновидом зберігання може бути тільки фізична особа. Укладення договору та факт прийняття речей на зберігання підтверджується видачею поклажодавцю квитанції або номерного жетону. Строк зберігання визначається правилами, що видаються відповідно до транспортних кодексів (статутів), або за домовленістю сторін. У разі втрати, нестачі або пошкодження речі, яку було здано до камери схову, заподіяні поклажодавцю збитки відшкодовуються протягом доби з моменту пред'явлення вимоги про їх відшкодування;

• зберігання речей у гардеробі організації. Специфічними ознаками цього спеціального виду зберігання є місце зберігання — гардероб, тобто спеціально відведене та обладнане місце (частина приміщення) організації, що призначено для зберігання верхнього одягу, головних уборів та інших подібних речей. Зберігачем за цим договором є відповідна юридична особа. Об'єктом за договором зберігання, як правило, є верхній одяг, головні убори, взуття, сумки, портфелі, дипломати, інша ручна поклажа та подібні речі. Укладення договору та факт передачі речі на зберігання у гардероб може посвідчуватись легітимаційним знаком (номерним жетоном);

• зберігання речей пасажира під час його перевезення. Зберігачем за цим договором буде власник відповідного транспортного засобу, поклажодавцем може бути тільки пасажир, який уклав відповідний договір перевезення. Об'єктом може бути валіза (сумка), особисті речі пасажира, які містяться у спеціально відведених для цього місцях (багажне відділення, багажник тощо);

• зберігання речей у готелі. Зберігачем є готелі, гуртожитки, мотелі, будинки відпочинку, пансіонати, санаторії та інші подібні організації. Поклажодавцем — особа, яка тимчасово проживає в них. Об'єктом цього зберігання можуть бути як особисті речі поклажодавця (валіза, сумки, автомобіль тощо), так й інші речі, що він має при собі. Специфікою цього виду зберігання є обов'язок поклажодавця негайно повідомити готель чи іншу організацію про втрату або пошкодження речі;

• зберігання речей, що є предметом спору (секвестр). Специфікою цього договору є те, що об'єктом зберігання в порядку секвестру є річ, яка становить предмет спору. Закон визначає такі види секвестрів: договірний (якщо річ передано особі на зберігання за домовленістю сторін, між якими виник спір, до його розв'язання у судовому порядку) та судовий (якщо річ передано за рішенням суду);

• зберігання автотранспортних засобів здійснюється у боксі та гаражі або на спеціально відведених місцях (стоянках). Специфікою цього договору є об'єкт, тобто транспортний засіб. Іноді укладення цього договору та факт прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном);

• договір охорони, здійснюється як договір охорони майна, так і як договір охорони особи. Специфікою цього договору є те, що його суб'єктом є не зберігач, а охоронець. Об'єктом цього права є майно або недоторканність особи.

Цей вид договірних відносин отримав досить широке поширення у підприємницькій діяльності: від зберігання речей у гардеробі до зберігання товарів на товарному складі.

Поняття та основні характеристики

Відносини, пов’язані з укладенням, виконанням і розірванням договорів зберігання регулюються Главою 66 Цивільного кодексу України.

Сторонами договору зберігання можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Договором зберігання, в якому зберігачем виступає особа, яка здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов’язок зберігача зберігати річ, яка буде передана йому в майбутньому.

Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб’єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Публічним є договір, за яким одна сторона – підприємець взяла на себе обов’язок надавати послугу кожному, хто до неї звернеться. Умови публічного договору є однаковими для всіх споживачів (крім тих, кому законодавством надано пільги).Підприємець не може відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливості для надання послуги.

Форма договору

Договір зберігання укладається у письмовій формі, якщо:

сторонами договору є юридичні особи;

сторонами договору є фізична і юридична особа;

сторонами договору є фізичні особи, а ціна договору в 20 і більше разів перевищує неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян (340 грн.).

Договір зберігання, за яким зберігач зобов’язується прийняти річ на зберігання в майбутньому має бути укладений у письмовій формі незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання.

В інших випадках договір зберігання може бути укладений усно.

Недотримання письмової форми договору зберігання не тягне за собою його недійсність, але в разі розгляду спору, що випливає з такого договору, судом, рішення не може грунтуватися на свідченнях свідків.

При надзвичайних обставинах (пожежі, повені і т. п.) прийняття речі на зберігання може підтверджуватися показаннями свідків.

Крім того, письмова форма вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, виданим зберігачем. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею номерного жетона, іншого знака, якщо це встановлено законодавством або є звичайним для даного виду зберігання.

Істотні умови

Істотними умовами договорів зберігання в господарському обороті є умови про предмет, ціну та строк дії договору. Зупинимося на деяких з них докладніше.

Зберігач зобов’язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.Після закінчення встановленого терміну зберігач має право вимагати від поклажодавця забрати річ, а останній зобов’язаний це зробити. У той же час, закінчення терміну зберігання не звільняє зберігача від обов’язку по зберіганню, якщо самим договором не передбачено інше. Продовження зберігання речі після закінчення строку, встановленого договором, дає зберігачу право вимагати оплати за весь фактичний час зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов’язаний зберігати річ до пред’явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Вимога про повернення має бути виконана в розумний строк (7 днів), якщо інше не передбачено договором.

У разі, якщо зберігач ухиляється від повернення прийнятої на зберігання речі, поклажодавець може скласти відповідний акт і запропонувати зберігачу підписати його. У разі відмови останнього, поклажодавець підписує такий акт сам, вказавши, що охоронець від його підписання відмовився. Такий документ в суді буде служити достатнім доказом неправомірної відмови від повернення речі зберігачем.

За загальним правилом, договір зберігання є оплатним, якщо в ньому не передбачено інше.Розмір оплати та строки її внесення встановлюються договором. Якщо зберігання припинилося достроково внаслідок обставин, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати.

Крім того, зберігач має право на відшкодування витрат, пов’язаних із зберіганням речі. Види таких витрат доцільно передбачити в договорі (витрати на електроенергію, опалення і т. п.). Розмір таких витрат може бути включений у плату за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити (надзвичайні витрати) підлягають відшкодуванню понад плату за зберігання. Для суб’єктів господарювання факт понесення хранителем надзвичайних витрат, їх розмір і порядок відшкодування можна зафіксувати окремим документом, скріпленим підписами і печатками сторін.

Грамацький Ернест Мірчевич

Поиск по сайту: