 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Договір складського зберігання
Поняття договору складського зберігання. Одним із найбільш поширених у господарській діяльності спеціальних видів зберігання є зберігання на товарному складі. ЦК України (§ 2 гл. 66) вперше закріпив положення про договір складського зберігання. Окрім того, відносини щодо зберігання на товарному складі регулюються спеціальними актами законодавства, зокрема Господарським кодексом України (ст. 294), Законами України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" від 23 грудня 2004 р. (далі - Закон про сертифіковані товарні склади), "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 4 липня 2002 р. тощо.
За договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності (ст. 957 ЦК України).
Враховуючи те, що цьому договору притаманні основні властивості загальної конструкції договору зберігання, які були розглянуті вище, ми розглянемо лише особливості зберігання на товарному складі.
Договір складського зберігання є двостороннім і відплатним. Залежно від конкретних умов він може бути реальним або нонсенсу альним (укладеним на майбутнє). Договір зберігання на складах загального користування, тобто складах, які відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензіі) зобов'язані приймати на зберігання товари від будь-якої особи, є публічним.
Сторонами договору складського зберігання є товарний склад і поклажодавець1.
Відповідно до ч. 1 ст. 956 ЦК України товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності. Виходячи з цього визначення, товарний склад слід розглядати як юридичну особу,а здійснює підприємницьку діяльність у формі зберігання (наприклад, елеватори, продуктові склади, склади готової продукції, будівельні склади тощо), тобто він є так званим професійним зберігачем. Товарні склади можуть бути сертифікованими (які отримали сертифікат відповідності) і несертифікованими.
Не слід ототожнювати поняття "товарний склад" із складським приміщенням чи територією, призначеною для зберігання товару, оскільки з юридичної точки зору - це абсолютно різні поняття.
Поклажодавцем може бути будь-яка юридична особа, а також фізична особа-підприємець.
Умови договору складського зберігання визначаються за домовленістю сторін, однак основні умови зберігання товару на сертифі-кованому складі загального користування передбачаються у регламенті такого складу.
Предметом договору складського зберігання є послуги щодо зберігання переданого товару. Проте товарний склад, окрім власне зберігання, може додатково виконувати роботи (надавати послуги), що пов'язані з переданим на зберігання товаром (сортування, упакування, розфасовка, визначення якості тощо).
Предметом зберігання (об'єктом договору) можуть бути речі, що є товаром, тобто які призначені для продажу чи іншої форми здійснення підприємницької діяльності.
Строк, на який прийнято товар на зберігання, визначається за домовленістю сторін та вказується у складському свідоцтві. Цей строк не може перевищувати строк, на який укладено договір складського зберігання (ст. 11 Закону про сертифіковані товарні склади).
Договір складського зберігання укладається в письмовій формі. При цьому вона вважається дотриманою, якщо прийняття товару посвідчене видачею складського документа, якими відповідно до ч. 1 ст. 961 ЦК України є:
1) складська квитанція;
2) просте складське свідоцтво;
3) подвійне складське свідоцтво.
Несертифіковані товарні склади можуть видавати лише складські квитанції, що не є товаророзпорядчими документами. Порядок
їх видачі регулюється підзаконними актами або внутрішніми актами товарного складу
Складська квитанція видається товарним складом на підставі укладеного договору зберігання між складом і поклажодавцем. Вона виписується складом одночасно з прийняттям товару на зберігання.
Бланк складської квитанції повинен містити: 1) найменування складу; 2) дату видачі квитанції; 3) її серію та номер; 4) найменування юридичної особи або ім'я фізичної особи, від якої прийнято товар на зберігання, її місцезнаходження або місце проживання; 5) номер і дату накладної; 6) найменування, якісні та кількісні характеристики товару, переданого на зберігання. Бланк квитанції скріплюється підписом уповноваженої особи та печаткою товарного складу.
Складські свідоцтва (просте і подвійне) видаються лише серти-фікованими складами, які отримали сертифікат про відповідність надання послуг із зберігання (ст. 2 Закону про сертифіковані товарні склади). Ці свідоцтва, на відміну від складської квитанції, є товаро-зпорядчими документами, тому згідно статей 194, 195 ЦК України їх слід розглядати як цінні папери.
Просте складське свідоцтво видається на пред'явника. Воно має містити: 1) найменування та місцезнаходження товарного складу, що прийняв товар на зберігання; 2) номер свідоцтва за реєстром товарного складу; 3) найменування і кількість прийнятого на зберігання товару - число одиниць та (або) товарних місць та (або) міра (вага, об'єм) товару; 4) дату видачі свідоцтва; 5) вказівку на те, що воно видано на пред'явника. Просте складське свідоцтво має також містити підпис уповноваженої особи та печатку товарного складу (ст. 965 ЦК України). Якщо на зберігання приймається товар, визначений родовими ознаками, то у простому складському свідоцтві робиться відповідний запис.
Подвійне складське свідоцтво є ордерним цінним папером і складається з двох частин - складського свідоцтва та заставного свідоцтва (варанта), які можуть бути відокремлені одне від одного. Складське свідоцтво засвідчує належність товару конкретній особі (поклажодавцю), заставне ж свідоцтво слугує для передачі товару, який зберігається на товарному складі, у заставу.
У кожній з двох частин подвійного складського свідоцтва мають бути однаково зазначені: 1) найменування та місцезнаходження товарного складу, що прийняв товар на зберігання; 2) номер свідоцтва за реєстром товарного складу; 3) найменування юридичної особи або ім'я фізичної особи, від якої прийнято товар на зберігання, її місцезнаходження або місце проживання; 4) найменування і кількість прийнятого на зберігання товару - число одиниць та (або) товарних місць та (або) міра (вага, об'єм) товару; 5) строк, на який прийнято товар на зберігання, або вказівка на те, що товар прийнято на зберігання до запитання; 6) розмір плати за зберігання або тарифи, на підставі яких вона обчислюється, та порядок її сплати; 7) дата видачі свідоцтва. Також кожна з двох частин подвійного складського свідоцтва повинна містити ідентичні підписи уповноваженої особи та печатки товарного складу (ч. 2 ст. 962 ЦК України). Якщо на зберігання приймається товар, визначений родовими ознаками, то в обох частинах подвійного складського свідоцтва робиться відповідний запис.
Документи, що не відповідають вищевказаним вимогам, не є простими чи подвійними складськими свідоцтвами.
Бланки складських документів є бланками суворого обліку, форма, порядок виготовлення і використання яких проводяться згідно із законодавством.
Просте або подвійне складське свідоцтво видається власнику товару чи уповноваженій ним особі сертифікованим складом після прийняття товару на зберігання. Актами цивільного законодавства можуть встановлюватись конкретні строки видачі складських свідоцтв.
Складське свідоцтво видається окремо на кожний вид товару, при чому окремо може видаватися складське свідоцтво на кожну погоджену між поклажодавцем та сертифікованим складом кількість (партію)товару.
Видача складського свідоцтва заноситься до реєстру, який веде сертифікований товарний склад, з присвоєнням бланку свідоцтва порядкового номера за цим реєстром.
Щодо зберігання на товарному складі певних видів товару законодавством можуть встановлюватися додаткові вимоги до змісту складських свідоцтв, затверджуватися їх зразки, визначатися порядок випуску і обігу таких свідоцтв1.
Відповідно до ч. 2 ст. 961 ЦК України товар, прийнятий на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, може бути предметом застави протягом строку його зберігання на підставі застави цього свідоцтва.
Окрім складських документів передача товарів та їх повернення, зазвичай, оформлюються накладною на відпуск або актом прий-мання-передачі.
Якщо за договором складського зберігання товарний склад зобо-в'язується надати додаткові послуги (виконати роботи), за їх результатами складається акт виконаних робіт (наданих послуг).
Права та обов'язки сторін за договором складського зберігання. Обов'язки товарного складу:
1) прийняти товар на зберігання, якщо договір складського зберігання є консенсуальним;
2) оглянути за свій рахунок товар при прийнятті його на зберігання для визначення його кількості та зовнішнього стану (ч. 1 ст. 959 ЦК України);
3) після прийняття товару на зберігання видати поклажодав-цеві відповідний складський документ;
4) надавати поклажодавцю можливість оглянути товар або його зразки протягом усього часу зберігання, а якщо предметом зберігання є речі, визначені родовими ознаками, - взяти проби та вжити заходів, необхідних для забезпечення його схоронності (ч. 2 ст. 959 ЦК України);
5) застрахувати товар, прийнятий на зберігання, від ризиків втрати, загибелі, нестачі або пошкодження в порядку, вста-
новленому Законом України "Про страхування", якщо інше не передбачено договором складського зберігання. У випадку, коли договір не передбачає страхування товару, на складському свідоцтві робиться напис "Без страхування" (ст. 15 Закону про сертифіковані товарні склади);
6) вживати всіх заходів, передбачених законом або договором, щодо зберігання переданого йому товару (ч. 1 ст. 19 Закону про сертифіковані товарні склади);
7) самостійно вжити відповідних невідкладних заходів щодо зміни умов зберігання, якщо це потрібно для забезпечення схоронності товару, та повідомити про них поклажодавця (ч. 1 ст. 960 ЦК України);
8) у разі виявлення пошкоджень товару негайно скласти акт і того ж дня повідомити про це поклажодавця (ч. 2 ст. 960 ЦК України);
9) повернути товар у стані, передбаченому договором складського зберігання, на першу вимогу поклажодавцю, навіть якщо строк його зберігання не закінчився, за умови пред'явлення та наступної передачі сертифікованому складу з метою погашення простого складського свідоцтва або обох частин подвійного складського свідоцтва. При цьому у реєстрі складських свідоцтв робиться запис про їх погашення (ст. 16, ч. 2 ст. 19 Закону про сертифіковані товарні склади).
Товарний склад не вправі:
1) користуватися або розпоряджатися товаром, якщо інше не передбачено договором складського зберігання або законом;
2) прийняти товар на зберігання за наявності хоча б однієї з таких обставин: а) за результатами проведення незалежної оцінки якісні та (або) вартісні характеристики товару виявилися гіршими від заявлених; б) зберігання товару потребує спеціальних умов, які сертифікований склад не в змозі забезпечити; в) товар має властивості, що становлять небезпеку для оточення; г) документи, що засвідчують якісні характеристики товару, відсутні.
Обов'язки поклажодавця:
1) подати складу документи, що засвідчують якісні характеристики товару;
2) забрати товар зі складу після закінчення строку його зберігання;
3) оплатити складу вартість послуг із зберігання згідно договору складського зберігання;
4) оплатити вартість бланків складських документів.
Поклажодавець має право вимагати одержання лише частини
товару, переданого на зберігання. При цьому на товар, який продовжує зберігатися на сертифікованому товарному складі, склад зобов'язаний видати нове складське свідоцтво після погашення раніше виданого.
Крім того, поклажодавець за простим складським свідоцтвом має право:
1) розпоряджатися товаром, прийнятим на зберігання за цим свідоцтвом. Передача прав, встановлених простим складським свідоцтвом, здійснюється шляхом його передачі іншому держателю за зробленим на простому складському свідоцтві передавальним написом (індосаментом);
2) передати його в заставу. При цьому просте складське свідоцтво вилучається у поклажодавця і перебуває у володінні за-ставодержате ля.
Специфіка прав поклажодавця за подвійним складським свідоцтвом залежить від того, які частини свідоцтва у нього наявні:
- володілець обох частин подвійного складського свідоцтва має
право розпоряджатися товаром, що зберігається на сертифікованому складі;
- володілець заставної частини подвійного складського свідо-
цтва (заставного свідоцтва) має лише право застави на товар;
- володілець складської частини подвійного складського свідо-
цтва, відокремленої від заставного складського свідоцтва, не має права розпоряджатися цим свідоцтвом без згоди заставо-держателя (володільця заставного свідоцтва). Володілець складської частини подвійного складського свідоцтва, відокремленої від заставного свідоцтва, не має права вимагати видачі товару або його частини із сертифікованого складу до припинення зобов'язання, забезпеченого за заставним свідоцтвом.
При поверненні товару обидві сторони мають право вимагати проведення огляду та перевірки якості товару. При цьому витрати, пов'язані з оглядом, покладаються на ту сторону, яка вимагала огляду та перевірки.
Якщо при поверненні товару він не був спільно оглянутий або перевірений товарним складом та поклажодавцем, поклажодавець має заявити про нестачу або пошкодження товару у письмовій формі одночасно з його одержанням, а щодо нестачі та пошкодження, які не могли бути виявлені при звичайному способі прийняття товару, - протягом трьох днів після його одержання. У разі відсутності заяви поклажодавця вважається, що товарний склад повернув товар відповідно до умов договору (ч. З ст. 959 ЦК України).
Відповідальність їторін за договором складського зберігання визначається за загальним правилами відповідальності зберігача за невиконання умов договору зберігання.
ДЕРЖАВНА ТУРИСТИЧНА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Н А К А З
16.03.2004 N 19
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
2 квітня 2004 р.
за N 413/9012
Про затвердження Правил користування готелями
й аналогічними засобами розміщення та надання
готельних послуг
1. Загальні положення
1.1. Ці Правила регламентують основні вимоги щодо
користування готелями та аналогічними засобами розміщення (далі -
готелі) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території
України у сфері надання послуг розміщення (готельних послуг)
споживачам, і регулюють відносини між споживачами (фізичними
особами, які проживають у готелях або мають намір скористатися
готельними послугами) та готелями, виконавцями цих послуг.
1.2. У своїй діяльності готелі керуються чинним
законодавством України та цими Правилами.
1.3. У Правилах терміни вживаються в такому значенні:
готель - підприємство будь-якої організаційно-правової форми
та форми власності, що складається із шести і більше номерів та
надає готельні послуги з тимчасового проживання з обов'язковим
обслуговуванням; {
готельна послуга - дії (операції) підприємства з розміщення
споживача шляхом надання номера (місця) для тимчасового проживання
в готелі, а також інша діяльність, пов'язана з розміщенням та
тимчасовим проживанням. Готельна послуга складається з основних та
додаткових послуг, що надаються споживачу відповідно до категорії
готелю;
основні послуги - обсяг послуг готелю (проживання, харчування
тощо), що включається до ціни номера (місця) і надається споживачу
згідно з укладеним договором;
додаткові послуги - обсяг послуг, що не належать до основних
послуг готелю, замовляються та сплачуються споживачем додатково за
окремим договором;
місце (ліжко-місце) - частина площі номера з ліжком,
постільною білизною, рушниками та іншим інвентарем відповідно до
категорії готелю, призначена та придатна для проживання однієї
особи;
номер - окреме вмебльоване приміщення, що складається з
однієї або декількох кімнат, обладнаних для тимчасового
проживання;
штрафні санкції - штраф, який сплачується договірною стороною
у випадку порушення нею вимог, обумовлених договором або чинним
законодавством;
Анулювання поділяється на три види: своєчасне анулювання, пізнє
анулювання, неприбуття. В разі пізнього анулювання або неприбуття
готель стягує штраф з замовника згідно з умовами, викладеними в
договорі;
своєчасне анулювання - відмова замовника від використання
заброньованих послуг не пізніше ніж за три доби до дати
запланованого заїзду або в обумовлені договором терміни;
пізнє анулювання - анулювання у термін не пізніше, ніж за
одну добу до дати запланованого заїзду або в обумовлені договором
терміни;
неприбуття - фактичне неприбуття споживача, групи споживачів
до готелю у день заїзду або ануляція заброньованих послуг менше
ніж за 24 години до вказаної дати поселення;
розрахункова година - година, яка встановлена у готелі і при
настанні якої споживач повинен звільнити номер у день виїзду і
після якої здійснюється заселення у готель.
1.4. Категорія готелю встановлюється відповідно до чинного
законодавства України.
1.5. Використання "зірок" як знака відповідності готелю
певній категорії без підтвердження її у встановленому чинним
законодавством порядку забороняється.
1.6. Посадові особи, які безпосередньо здійснюють керівництво
готелем та його персоналом, повинні мати вищу фахову освіту або
вищу освіту та спеціальну професійну підготовку чи стаж керівної
роботи у сфері надання готельних послуг не менш трьох років.
1.7. Режим роботи готелю цілодобовий.
1.8. Персонал, який бере безпосередню участь у прийманні та
обслуговуванні споживачів, повинен мати відповідну професійну
підготовку, володіти іноземними мовами в необхідному обсязі в
залежності від категорії готелю, додержуватись правил службового
етикету (бути ввічливим, люб'язним, мати охайний вигляд).
1.9. Персонал, який бере безпосередню участь у прийманні та
обслуговуванні споживачів, повинен проходити медичне обстеження,
результати якого відображаються в особових медичних книжках.
Особова медична книжка пред'являється для контролю на вимогу
представників установ державної санітарно-епідеміологічної служби.
1.10. У готелі повинні використовуватись мийні засоби, що
дозволені Міністерством охорони здоров'я України та мають
сертифікат відповідності.
1.11. Матеріально-технічне оснащення та мінімальний перелік
послуг, що надаються готелем, повинні відповідати вимогам,
установленим стандартами та іншими нормативно-правовими
документами для категорії одна "зірка".
1.12. Готель повинен мати внутрішні правила проживання у
готелі, які не суперечать цим Правилам, а також книгу відгуків та
пропозицій.
1.13. Готель повинен мати журнал реєстрації вступного
інструктажу працівників з питань охорони праці та журнал
реєстрації інструктажів з питань охорони праці.
1.14. Готель повинен відвести не менше ніж 50 відсотків
номерів та (або) місць розміщення для осіб, які не курять.
2. Інформація про послуги
2.1. Готель зобов'язаний довести до відома споживача
найменування та місцезнаходження юридичної особи, категорію готелю
при її наявності.
2.2. Готель зобов'язаний надати споживачу необхідну,
достовірну, доступну та своєчасну інформацію про готельні послуги.
Інформація доводиться до відома споживача у доступній наочній
формі і розміщується у приміщенні, що призначене для оформлення
розміщення споживача, у зручному для огляду місці та повинна
включати таке:
зазначення нормативних документів, вимогам яких повинні
відповідати готельні послуги;
ці Правила;
свідоцтво про присвоєння готелю відповідної категорії (якщо вона присвоєна);
копію сертифіката на послуги, що підлягають обов'язковій сертифікації;
копію ліцензії, якщо даний вид діяльності підлягає ліцензуванню;
ціну номера (місця в номері);
перелік основних послуг, що входять у ціну номера (місця в номері);
перелік і ціну додаткових послуг, що надаються за окрему плату;
відомості про форму та порядок оплати послуг;
перелік категорій осіб, що мають право на отримання пільг, а також перелік пільг, що надаються при наданні послуг у відповідності до законодавства;
відомості про роботу закладів (підприємств) громадського харчування, торгівлі, зв'язку, побутового обслуговування та інших, що розташовані в готелі. У разі їх відсутності - дані про місцезнаходження та режим роботи найближчих до готелю підприємств харчування, зв'язку та побутового обслуговування;
відомості про органи, що здійснюють захист прав споживачів.
2.3. Готель повинен забезпечити наявність у кожному номері
внутрішніх правил проживання у готелі, правил протипожежної
безпеки та інструкції щодо дій в екстремальних умовах, перелік
додаткових послуг та прейскурант цін на них, відомості про роботу
закладів (підприємств) громадського харчування, торгівлі, зв'язку,
побутового обслуговування та інших, що розміщені у готелі,
внутрішній телефонний довідник.
Зазначена інформація повинна доводитись до відома споживачів
українською мовою і, в залежності від категорії підприємства,
іноземними мовами (на розсуд готелю).
2.4. Збитки, завдані споживачу послугами, що надані готелем і були придбані в результаті недобросовісної інформації (реклами), підлягають відшкодуванню готелем у повному обсязі.
3. Порядок бронювання номерів (місць), укладання
договору на готельне обслуговування та оплати послуг
3.1. Готель має право укладати договір з замовником
(споживачем) на бронювання номерів (місць) шляхом підписання його
двома сторонами, а також шляхом прийняття заявки на бронювання за
допомогою поштового, телефонного або іншого зв'язку (засобів
електронної пошти, включаючи факсимільну), який дозволяє
достовірно встановити належність заявки споживачу або замовнику.
Договір вважається укладеним тільки в разі письмового акцепту
готелем направленої йому заявки на бронювання та досягнення
сторонами згоди в обумовленій формі щодо всіх істотних умов.
3.2. При бронюванні номера (місця) готель може запросити передплату за надання готельних послуг. У разі відмови споживача оплатити броню, його розміщення у готелі проводиться у порядку загальної черги.
Передплата враховується в оплату готельних послуг при
остаточному розрахунку, якщо інше не обумовлено укладеним із
замовником договором.
При неприбутті споживача до 18:00 (час анулювання) в день замовленого прибуття замовлення анулюється, якщо бронювання номера (місця) не було підтверджено.
Якщо заброньовані номери (місця) не були підготовлені вчасно до заселення, плата за їх бронювання не стягується.
3.3. Договір про надання основних готельних послуг може бути укладеним замовником на користь споживача за дорученням останнього.
3.4. Готель має право застосовувати вільні ціни і тарифи, та
систему знижок на всі послуги, що надаються, за винятком тих, щодо
яких здійснюється державне регулювання цін та тарифів.
3.5. Ціна номера (місця), вартість додаткових послуг, у т.ч.
бронювання, встановлюються готелем самостійно, форма оплати
визначається договором між споживачем/замовником та готелем.
Готель може застосовувати добову або погодинну оплату готельних послуг.
Готель визначає перелік основних послуг, які входять у ціну номера (місця в номері).
3.6. Договір про надання основних готельних послуг споживачу вважається укладеним після оформлення документів на проживання (заповнення анкети, реєстрації) та засвідчується розрахунковою квитанцією або іншим розрахунковим документом, що підтверджує укладення договору і містить у собі:
найменування готелю, його реквізити (для приватного підприємця - прізвище, ім'я по батькові, інформацію про державну реєстрацію);
прізвище, ім'я та по батькові споживача;
інформацію про номер (місце в номері), що надається;
ціну номера (місця в номері);
інші необхідні дані на розсуд готелю.
3.7. Договір про надання готельних послуг може бути укладений на визначений або невизначений термін. При укладанні договору на невизначений термін погодженим вважається найбільш короткий термін, як правило одна доба; дія договору в такому разі завершується о 12.00 дня, наступного за днем прибуття споживача.
3.8. Плата за надання готельних послуг стягується у відповідності до єдиної розрахункової години - 12-ї години поточної доби за місцевим часом.
Готель з урахуванням місцевих особливостей вправі змінити єдину розрахункову годину.
При проживанні в готелі менше однієї доби та у разі раннього заїзду чи пізнього виїзду готель самостійно визначає розмір плати за надання готельних послуг.
3.9. При розміщенні дітей віком до 5 років з батьками в одному номері плата за проживання дітей не стягується.
4. Порядок надання послуг
4.1. Номер (місце) в готелі надається споживачу при
пред'явленні паспорта або іншого документа, який засвідчує особу
(паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для
виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення
особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні,
але не є громадянином України, національний паспорт іноземця або
документ, що його замінює, та віза на право перебування в Україні
(якщо інше не передбачено чинними двосторонніми угодами),
свідоцтво про народження неповнолітніх, які не досягли 16 років,
посвідчення водія, для військових - особове посвідчення або
військовий квиток, посвідчення, яке видане за місцем роботи
споживача, та ін.), і заповненні анкети встановленого центральним
органом виконавчої влади з питань туризму зразка.
4.2. Споживач має право розірвати договір про надання
готельних послуг у будь-який час за умови оплати фактично наданих
готелем послуг.
Порядок розірвання договору на надання готельних послуг з
замовником визначається договором та чинним законодавством.
4.3. Готель зобов'язаний надати пільги тим категоріям
споживачів, для яких такі пільги передбачені, в порядку і на
умовах, визначених чинним законодавством.
4.4. Без згоди споживача/замовника готель не має права
надавати додаткові послуги, які не включені у договір.
Споживач/замовник вправі відмовитись від оплати таких послуг, а в
разі їх сплати готель зобов'язаний повернути сплачену суму.
Забороняється обумовлювати виконання одних послуг за умови
надання інших послуг.
4.5. За бажанням споживача йому може надаватись номер на два
і більше місць з оплатою вартості номера.
4.6. Готель повинен забезпечити цілодобове оформлення
споживачів, які прибувають та вибувають із готелю.
4.7. У закладах (підприємствах) громадського харчування,
зв'язку та побутового обслуговування, розміщених у готелях, особи,
які проживають у готелі, мають право на обслуговування у першу
чергу.
4.8. Готель зобов'язаний надати споживачу без додаткової
оплати такі види послуг:
виклик швидкої допомоги;
доставка в номер кореспонденції;
побудка у визначений час;
надання необхідного інвентарю в залежності від категорії готелю.
4.9. Зміна постільної білизни, рушників та туалетних речей проводиться у відповідності до категорії готелю, але не рідше двох разів на тиждень.
4.10. Готель забезпечує комплектність і справність обладнання
в номері, а також якість підготовки приміщення під заселення.
4.11. Готель відповідає за схоронність речей, внесених до
готелю споживачем, який проживає у ньому. Річ вважається такою, що
внесена до готелю, якщо вона передана працівникам готелю або
знаходиться у відведеному для споживача приміщенні.
Готель відповідає за втрату грошей, інших цінностей (цінних
паперів, коштовностей) лише за умови, що вони були окремо передані
готелю на зберігання.
У разі втрати чи пошкодження речі споживач зобов'язаний негайно повідомити про це готель.
Якщо до закінчення строку проживання споживач не пред'явив свої вимоги до готелю, вважається, що його речі не були втрачені чи пошкоджені.
4.12. У разі виявлення забутих речей готель зобов'язаний негайно повідомити про це власника речей (за умови, що їх власник відомий).
Забуті речі зберігаються у готелі протягом шести місяців,
після чого передаються у відповідні державні органи для реалізації
або знищуються, про що складається акт установленої форми.
4.13. Споживач зобов'язаний дотримуватись цих Правил,
внутрішніх правил проживання у готелі та правил пожежної безпеки.
Якщо споживач неодноразово порушує внутрішні правила
проживання у готелі, що призводить до матеріальних збитків, а
також створює незручності для інших споживачів, готель має право
відмовити у поселенні або розірвати договір (здійснити виселення).
5. Відповідальність готелю і споживачів за невиконання
обов'язків під час надання готельних послуг
5.1. Готель зобов'язаний забезпечити якісне надання готельних
послуг згідно з вимогами чинного законодавства, цих Правил та
договору.
Матеріально-технічне забезпечення готелю, перелік та якість
послуг, які надаються споживачу, повинні відповідати вимогам
присвоєної готелю категорії.
5.2. За умови невиконання повністю або частково договірних
зобов'язань, пов'язаних з наданням готельних послуг, винна сторона
має відшкодувати іншій стороні завдані цим збитки.
5.3. При неможливості (відмові) виконати умови попередньо укладеного договору зі споживачем/замовником щодо надання готельних послуг готель зобов'язаний, на вимогу споживача, забезпечити розміщення споживача в іншому готелі, розташованому в
даній місцевості, що надає послуги рівноцінні або вищої якості.
Додаткові затрати, що виникли у зв'язку з цим, покриваються готелем.
5.4. Споживач при виявленні недоліків у наданій послузі, невідповідності послуги присвоєній категорії готелю має право за своїм вибором вимагати:
усунення недоліків безоплатно та у визначений термін;
відповідного зменшення ціни за надану послугу.
Готель повинен ужити заходів щодо усунення недоліків наданої послуги протягом години з моменту пред'явлення споживачем відповідної вимоги.
Споживач має право розірвати договір про надання готельних
послуг і відповідно до чинного законодавства вимагати повного
відшкодування збитків, якщо готель в установлений термін не усунув
недоліки.
Гроші, сплачені споживачем за послуги, повертаються у день
розірвання договору або в інший термін за домовленістю, але
не пізніше ніж протягом 7 днів від дня пред'явлення відповідної
вимоги.
5.5. Готель відповідно до чинного законодавства України несе відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю або майну споживача, що виникла в зв'язку з недоліками при наданні послуг.
Порядок і обсяг відшкодування визначаються відповідно до чинного законодавства.
5.6. Відшкодування збитків, що були заподіяні споживачем у
зв'язку з утратою або пошкодженням майна готелю, здійснюється ним
відповідно до чинного законодавства України.
МІНІСТРІВ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А
від 22 січня 1996 р. N 115
Про затвердження Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках
1. Ці Правила регламентують організацію та порядок надання
послуг щодо зберігання транспортних засобів (автомобілів,
автобусів, мотоциклів, моторолерів, мотоколясок, мопедів,
причепів), що належать громадянам, а також транзитних
транспортних засобів, що здійснюють міжнародні та міжміські
перевезення, і поширюються на всі автостоянки (крім автостоянок -
гаражних кооперативів), що охороняються, незалежно від форм
власності, які є суб'єктами господарської діяльності, чи належать
цим суб'єктам (надалі - автостоянки). 2. Автостоянки поділяються: - за термінами зберігання на: довготермінові - для постійного зберігання транспортних
засобів громадян, які проживають у даному населеному пункті; сезонні - для тимчасового зберігання транспортних засобів
громадян у зонах відпочинку; денні - розташовані при вокзалах, портах, спортивних
спорудах, торговельних, видовищних, інших підприємствах та
організаціях, у місцях масового відпочинку; нічні - для тимчасового зберігання транспортних засобів на
тупикових та малозавантажених вулицях; - за способом зберігання на: відкриті; з навісами, та(або) гаражами, закріпленими за автостоянками; змішані - де поряд з місцями для відкритого зберігання, а
також навісами та(або) гаражами, закріпленими за автостоянками, є
гаражі чи навіси, що належать власникам транспортних засобів на
правах приватної власності. 3. На автостоянках, крім охорони, власникам транспортних
засобів, а також особам, які мають оформлене відповідно до
законодавства доручення на право користування і (або)
розпоряджання ними, водіям (надалі, як правило, володільці
транспортних засобів) можуть надаватися супутні послуги з
обслуговування транспортних засобів за окрему плату, визначену в
установленому порядку. 4. Режим роботи автостоянок установлюється за узгодженням з
місцевими органами державної виконавчої влади. 5. При в'їзді на автостоянку встановлюється щит із схемою
руху транспортних засобів, нумерацією місць, планом термінової
евакуації транспортних засобів та інформацією про розпорядок
роботи автостоянки і тарифи за надання послуг, а на території
автостоянки вивішуються або наносяться на проїжджій частині
необхідні показники й нумерація місць. На автостоянках з гаражами
номери єдиного зразка наносяться на воротах, а гаражі фарбуються
або усі в один колір, або за рядами. У разі довготермінового зберігання транспортного засобу номер
перепустки його володільця повинен відповідати номеру місця
стоянки (гаража, навісу). Місця довготермінового зберігання транспортних засобів у разі
від'їзду їх володільців у відпустку, відрядження тощо дозволяється
займати для тимчасового зберігання транспортних засобів з оплатою
за добовим тарифом незалежно від терміну зберігання. 6. Автостоянка повинна мати тверде покриття (асфальтове,
бетонне, гравійне, щебеневе), огорожу, освітлення, телефонний
зв'язок, приміщення для обслуговуючого персоналу, в'їзні-виїзні
ворота із шлагбаумом та запасні ворота на випадок термінової
евакуації транспортних засобів. У разі потреби й технічної
можливості на автостоянках обладнуються класи з безпеки дорожнього
руху, пункти технічного огляду та самообслуговування транспорту,
встановлюється пожежна та охоронна сигналізація, гучномовець. 7. У службовому приміщенні, де розміщується черговий
приймальник автостоянки, повинні бути вивішені ці Правила,
розпорядок роботи, інформація про тарифи за надання послуг,
правила пожежної безпеки та техніки безпеки, обов'язки чергового
приймальника, план-схема автостоянки із зазначенням напрямку руху
транспорту і номерів місць зберігання, план термінової евакуації
транспортних засобів, номери телефонів власника (органу, що
здійснює функції з управління майном) автостоянки, державних
органів у справах захисту прав споживачів, міліції, пожежної
охорони, швидкої медичної допомоги, книга скарг та пропозицій,
зразки оформлення перепустки і квитанції на зданий для зберігання
транспортний засіб. 8. На території автостоянки забороняється знаходитися
стороннім особам, встановлювати ящики та шафи для зберігання
інвентарю, запасних частин чи інструментів. Відповідальність за
охорону транспортних засобів та майна, що тимчасово або постійно
знаходиться на території автостоянки, за додержання санітарних і
пожежних правил, інших вимог несуть працівники автостоянки. Працівники автостоянки зобов'язані надавати послуги з
дотриманням вимог Закону України "Про захист прав споживачів"
(1023-12), знати і виконувати ці Правила. 9. Розміщені на автостоянці транспортні засоби, що не мають
своїх власників і спадкоємців, реалізуються в установленому
законодавством порядку. 10. Здавання транспортного засобу на автостоянку провадиться: власником, а також особою, яка має оформлене відповідно до
законодавства доручення на право користування (або) розпоряджання
даним транспортним засобом; водієм транспортного засобу, що належить суб'єкту
господарської діяльності, за умови наявності відповідно оформлених
документів. 11. Під час здавання транспортного засобу на автостоянку його
володілець зобов'язаний пред'явити черговому приймальнику
документи, що посвідчують його особу, та реєстраційні документи на
транспортний засіб, а також страховий поліс, якщо транспортний
засіб застрахований. 12. Під час оформлення приймання на зберігання черговий
приймальник вносить необхідні дані про володільця транспортного
засобу і транспортний засіб до відповідного журналу обліку
транспортних засобів і розписується в ньому. Володільцеві транспортного засобу, прийнятого на довготермінове зберігання, видається перепустка за встановленим зразком. У разі здавання на зберігання транспортного засобу з
аварійними пошкодженнями, він може бути прийнятий на зберігання
після реєстрації у журналі обліку транспортних засобів з
пошкодженнями та некомплектних, з зазначенням характеру
пошкодження, часу в'їзду на автостоянку, марки і номера
транспортного засобу та прізвища власника. 13. Дозвіл на тимчасове зберігання транспортного засобу
видається черговим приймальником, а на довготермінове -
уповноваженою посадовою особою автостоянки. 14. Володільцеві транспортного засобу, що користується
послугами довготермінового зберігання, надається право на стоянку
транспортного засобу в одному й тому ж місці. У разі потреби в
зміні місця зберігання транспортного засобу, його переміщення
провадиться за рішенням посадової особи, яка видала дозвіл на
довготермінове зберігання. 15. Плата за зберігання транспортних засобів на автостоянках
та інші супутні послуги справляється за тарифами, встановленими
відповідно до законодавства, з видачею квитанції чи касового чека. 16. На всіх автостоянках плата за тимчасове зберігання
транспортного засобу справляється за передбачуваний термін
зберігання, а за довготермінове - на умовах, передбачених у
договорі зберігання транспортного засобу. 17. Транспортні засоби, що знаходяться на автостоянках,
повинні бути зачинені на замки, зняті з гальм та передач і
зафіксовані від довільного руху. Автостоянки мають бути
забезпечені необхідними технічними пристроями для фіксації
транспортних засобів. Скло дверцят повинно бути зафіксоване в
піднятому положенні, зовнішні дзеркала та щітки зі скла зняті,
акумуляторна батарея відключена. 18. На автостоянках, що знаходяться в центрі міста, біля
історичних пам'ятників, видовищних закладів та в місцях
транспортних розв'язок, використання чохлів та інших засобів
укриття транспортних засобів забороняється. На автостоянках, де дозволено використання зазначених засобів
укриття, останні не повинні закривати колеса та номерні знаки.
Використання засобів укриття, які не відповідають цим умовам,
забороняється. 19. Якщо транспортні засоби на автостоянках знаходяться в
гаражах, останні мають бути обладнані витяжною вентиляцією,
вогнегасником, ящиком з піском, внутрішніми і зовнішніми запорами
(замками). Володілець транспортного засобу повинен особисто відчиняти та
зачиняти гараж на ключ. 20. На автостоянках, що обслуговують автотуристів,
дозволяється, як виняток, тимчасовий відпочинок у салонах
автомобілів, а також у фургонах їх володільців. 21. Транспортний засіб видається з автостоянки після здавання
черговому приймальнику перепустки у разі його довготермінового
зберігання чи пред'явлення квитанції (касового чека) про оплату -
у разі тимчасового зберігання та після того, як одержувач
розпишеться в журналі обліку щоденного та одноразового заїзду і
виїзду транспортних засобів. Наступна постановка транспортного
засобу на зберігання посвідчується відміткою і розписом чергового
приймальника в цьому журналі. При цьому перепустка чи квитанція
(касовий чек) повертається володільцеві транспортного засобу. 22. Транспортний засіб може бути виданий іншій особі за умови
пред'явлення оформленого відповідно до законодавства доручення
власника та перепустки чи документа, що посвідчує особу одержувача
транспортного засобу. 23. У разі втрати перепустки чи квитанції (касового чека)
транспортний засіб видається володільцеві на підставі його
письмової заяви та документів, які посвідчують його особу і
підтверджують права на приналежність транспортного засобу. Відомості про пред'явлені документи заносяться до журналу
обліку транспортних засобів. 24. Володільцеві транспортного засобу, який перебуває в
нетверезому стані, в'їзд на автостоянку та виїзд з неї не
дозволяється. 25. Володілець транспортного засобу, який користується
послугами автостоянки, зобов'язаний: ознайомитися з цими Правилами, розписатися про це в журналі
обліку транспортних засобів і виконувати всі вимоги Правил; оформити транспортний засіб на зберігання згідно з вимогами
Правил, подати при цьому черговому приймальнику перелік
предметів, які знаходяться в салоні (кабіні) транспортного засобу,
але не входять до комплекту обладнання та приладів, передбачених
заводом-виробником (телевізор, магнітофон, холодильник та інше
майно). Перелік повинен бути внесений до журналу обліку
транспортних засобів довготермінового або тимчасового зберігання і
засвідчений підписами володільця та чергового приймальника; пред'явити транспортний засіб на огляд черговому приймальнику
і після належного оформлення поставити його на місце зберігання,
зафіксувавши від довільного руху; внести плату, одержати відповідну квитанцію (касовий чек) або
перепустку; виконувати правила техніки безпеки, пожежної безпеки та
утримувати зайняте транспортним засобом місце у чистоті; у разі термінового виїзду під час снігових заметів самостійно
забезпечувати собі розчистку проїзду; у разі виявлення некомплектності транспортного засобу негайно
повідомити про це чергового приймальника і подати з цього питання
письмову заяву у двох примірниках, один з яких з відміткою
чергового приймальника про її одержання залишити у себе; інші обов'язки володільців транспортних засобів визначаються
договором на зберігання транспортного засобу. 26. Технічне обслуговування транспортного засобу дозволяється
проводити тільки в спеціально відведених і обладнаних на
автостоянці місцях (пунктах самообслуговування, естакадах,
оглядових ямах тощо). 27. Автостоянки гарантують схоронність транспортних засобів,
прийнятих на зберігання згідно з цими Правилами, а у разі їх
зникнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання
несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку. 28. Претензії володільця транспортного засобу до службових
осіб та до обслуговуючого персоналу автостоянки заносяться до
книги скарг та пропозицій. 29. Спори, що виникають між сторонами, вирішуються в
установленому порядку. 30. На автостоянці повинні вестися: журнал обліку транспортних засобів довготермінового
зберігання (журнал обліку транспортних засобів тимчасового зберігання
(журнал обліку щоденного та одноразового заїзду і виїзду
транспортних засобів (журнал обліку транспортних засобів з пошкодженнями та
некомплектних (касова книга (книга скарг та пропозицій; книжки квитанцій.
ДЕРЖАВНА КОМІСІЯ З РЕГУЛЮВАННЯ РИНКІВ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ
Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я
26.04.2005 N 3981
Про затвердження Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Це Положення визначає перелік видів діяльності ломбарду,
вимоги до ломбарду для надання фінансових послуг, вимоги до
облікової та реєструючої системи ломбарду.
1.2. У цьому Положенні поняття вживаються у такому значенні:
ломбард - фінансова установа, виключним видом діяльності якої
є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за
рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на
визначений строк і під процент та надання супутніх послуг
ломбарду;
залучені кошти ломбарду - це кошти, отримані на зворотній
основі від фізичних осіб - учасників ломбарду, юридичних осіб, та
кошти, отримані від кредитних установ за кредитними договорами;
супутні послуги ломбарду - послуги, які є передумовою надання
фінансового кредиту або випливають з його надання;
страхування предмета застави - укладення договору між
ломбардом та страховою компанією або між позичальником та
страховою компанією про страхування предмета застави, наданого як
забезпечення фінансового кредиту ломбарду, за рахунок та в
інтересах власника предмета застави на строк дії договору
фиінансового кредиту;
відокремлені підрозділи ломбарду - філії та відділення, що
розташовані поза місцезнаходженням ломбарду та здійснюють усі або
частину його функцій з надання фінансових та супутніх послуг
ломбарду; {
фінансовий кредит ломбарду - надання ломбардом коштів у
позику, забезпечених заставою, на визначений строк та під процент;
облікова система ломбарду - автоматизований реєстр даних про
споживачів послуг ломбарду;
реєструюча система ломбарду - автоматизований реєстр даних
про операції споживачів послуг ломбарду.
2. ВИМОГИ ДО ЛОМБАРДУ ДЛЯ НАДАННЯ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ
2.1. Для надання фінансових послуг ломбард повинен
відповідати таким вимогам:
2.1.1. Діяльність ломбарду повинна відповідати вимогам законодавства про фінансові послуги.
2.1.2. Повинен бути внесений до Державного реєстру фінансових установ.
2.1.3. У разі необхідності, мати ліцензію на надання певних видів фінансових послуг.
2.1.4. Мати внутрішні правила або положення, що регламентують
надання ломбардом фінансових та супутніх послуг, затверджених у
встановленому порядку.
2.1.5. Установчі документи ломбарду повинні відповідати
вимогам законодавства та містити вичерпний перелік видів
фінансових послуг та супутніх послуг, які надає ломбард.
2.1.6. У повному найменуванні ломбарду повинно міститься
слово "ломбард".
2.1.7 Не здійснювати будь-якої іншої підприємницької
діяльності, крім підприємницької діяльності, передбаченої
законодавством для ломбардів.
2.1.8. Мати власну облікову та реєструючу систему, що
відповідає вимогам, установленим цим Положенням.
2.1.9. У своїй діяльності дотримуватися вимог чинного
законодавства, зокрема про захист прав споживачів.
2.1.10. Ломбард зобов'язаний формувати резервний фонд
відповідно до статті 14 Закону України "Про господарські
товариства" (1576-12) та страховий резерв
2.1.11. Мати власний капітал у розмірі не менше 200 тисяч гривень. {
2.2. Надання фінансових послуг може здійснюватися за
місцезнаходженням ломбарду та/або його відокремлених підрозділів.
2.3. Відокремлені підрозділи ломбарду для надання фінансових
послуг повинні відповідати таким вимогам:
2.3.1. Інформація про відокремлені підрозділи ломбарду
повинна бути внесена до Державного реєстру фінансових установ.
2.3.2. Діяльність відокремлених підрозділів повинна
відповідати вимогам законодавства про фінансові послуги.
2.3.3. Мати облікову та реєстраційну систему, що відповідає
вимогам, установленим цим Положенням.
2.3.4. Положення про відокремлені підрозділи повинні містити
вичерпний перелік видів фінансових послуг та супутніх послуг, які
можуть надавати ці підрозділи.
2.3.5. У своїй діяльності дотримуватися вимог законодавства,
зокрема про захист прав споживачів.
3. ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ ЛОМБАРДУ. СУПУТНІ ПОСЛУГИ ЛОМБАРДУ
3.1. До фінансових послуг ломбарду належать:
- надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів;
- надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів.
3.2. До супутніх послуг ломбарду, якщо інше не встановлено
законом, належать:
- оцінка заставленого майна відповідно до чинного
законодавства та/або умов договору;
- надання посередницьких послуг зі страхування предмета
застави на підставі агентського договору зі страховою компанією;
- реалізація заставленого майна відповідно до чинного
законодавства та/або умов договору.
Діяльність з надання фінансових кредитів за рахунок залучених
коштів підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.
3.3. Договір про надання фінансового кредиту ломбардом
повинен відповідати вимогам, установленим законодавством, та
відповідно до статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та
державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) має
містити:
- найменування, місцезнаходження та реквізити - для ломбарду,
прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, дані паспорта (номер,
серія, дата видачі, орган, що видав) або іншого документа, що
посвідчує особу, та дані про місце проживання - для фізичних осіб;
- предмет договору;
- права та обов'язки сторін;
- суму фінансового кредиту;
- дату надання фінансового кредиту;
- строк користування фінансовим кредитом;
- дату повернення фінансового кредиту;
- відповідальність сторін;
- підстави для пролонгації, припинення дії та розірвання
договору;
- підписи сторін.
3.3.1. Крім цього, у договорі повинно бути зазначено:
- процент за користування фінансовим кредитом;
- посилання на договір застави, що забезпечує зобов'язання за
договором фінансового кредиту;
- посилання на договір страхування предмета застави в разі
наявності;
- відмітка про ознайомлення позичальника з внутрішніми
правилами чи положенням про надання фінансових послуг ломбардом.
3.3.2. Договори про надання фінансових кредитів ломбарду
можуть містити й інші умови, за згодою сторін.
Договір про надання фінансового кредиту та договір застави,
що забезпечує зобов'язання за договором фінансового кредиту,
можуть бути оформлені як один документ. Цей документ за формою і
змістом повинен відповідати вимогам, установленим у цьому розділі.
3.4. Ломбард визначає процентні ставки за кредитами та плату
за супутні послуги, що надаються ломбардом.
3.5. Особа, яка є членом органу управління або службовцем
ломбарду, може укладати договори з цим ломбардом щодо надання
такій особі фінансового кредиту на умовах, що не відрізняються від
звичайних.
3.6. Позичальник має право достроково погасити суму наданого
кредиту, при цьому проценти за користування фінансовим кредитом
нараховуються відповідно до строку фактичного користування
фінансовим кредитом.
3.7. Страхування предмета застави здійснюється за взаємною
згодою сторін. Відмова від страхування предмета застави
позичальником не може бути підставою для відмови в наданні
фінансового кредиту.
4. ВИМОГИ ДО ОБЛІКОВОЇ ТА РЕЄСТРУЮЧОЇ СИСТЕМИ ЛОМБАРДУ
4.1. Облікова та реєструюча система ломбарду ведеться в
електронному вигляді шляхом використання відповідного програмного
забезпечення, що забезпечує облік споживачів послуг ломбарду та
здійснює реєстрацію їх операцій.
4.2. Технічне забезпечення ломбарду повинно забезпечувати
функціонування облікової та реєструючої систем ломбарду та
створюватись на основі комп'ютерних систем, які можуть забезпечити
виконання технологічних операцій з ведення обліку в цих системах.
Склад та структура технічного забезпечення визначаються
ломбардом самостійно, виходячи з його можливості постійно
дотримуватись вимог до облікової та реєструючої систем,
установлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, (далі - Держфінпослуг), захисту від
несанкціонованого доступу.
Ломбард повинен забезпечити захист інформації в обліковій та
реєструючій системах з метою унеможливлення будь-яких змін щодо
даних, зафіксованих після здійснення операцій засобами програмного
забезпечення.
Щоденно повинна виконуватись процедура резервного копіювання
бази даних. Резервні копії повинні зберігатись на окремому носії
інформації або на окремому спеціалізованому сітьовому апаратному
засобі.
Доступ до програмного забезпечення даних облікової та
реєструючої систем ломбарду повинен бути обмеженим та дозволятися
лише визначеному на це персоналу.
Для захисту від несанкціонованого доступу до баз даних
облікової та реєструючої систем ломбард повинен розробити порядок
установлення відповідних паролів.
4.3. Дані облікової системи ломбарду повинні містити таку
інформацію про фізичну особу - споживача послуг:
- прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи;
- дані паспорта (номер, серія, дата видачі, орган, що видав)
або іншого документа, що посвідчує особу;
- місце проживання фізичної особи.
4.4. Дані реєструючої системи ломбарду повинні містити
інформацію про:
- дату та номер договору;
- строк дії договору;
- дату закінчення дії договору;
- короткий опис предмета застави;
- дату надання послуги;
- вид послуги;
- суму послуги;
- дату звернення стягнення на предмет застави;
- суму до повернення заставодавцю;
- заборгованість за договором.
4.5. Програмне забезпечення облікової та реєструючої систем
ломбарду повинно здійснювати обробку даних та узагальнювати
щоквартальну статистичну інформацію щодо:
- загальної суми наданих фінансових кредитів у розрізі
предметів застави, що їх забезпечують (виробів з дорогоцінних
металів та дорогоцінного каміння, побутової техніки, іншого
майна);
- загальної суми погашених фінансових кредитів у розрізі
способів погашення (погашено грошовими коштами, за рахунок
предмета застави);
- загальної суми отриманих процентів за користування
фінансовим кредитом у розрізі способів погашення (погашено
грошовими коштами, за рахунок предмета застави);
- загальної суми сплачених неустойок у розрізі способів
погашення (погашено грошовими коштами, за рахунок предмета
застави);
- доходу, отриманого за надання послуг зі зберігання майна;
- доходу, отриманого за надання послуг з оцінки заставленого
майна;
- доходу за агентськими договорами із страховими компаніями;
- доходу з реалізації заставленого майна;
- загальної кількості наданих фінансових кредитів у розрізі
предметів застави, що їх забезпечують (виробів з дорогоцінних
металів та дорогоцінного каміння, побутової техніки, іншого
майна).
4.6. Дані облікової та реєструючої систем надаються:
1) фізичній особі - споживачу послуг щодо послуг, які вона
отримувала, на підставі письмового запиту або іншій особі за
письмовим дозволом фізичної особи - споживача послуг;
2) за рішенням, ухвалою або постановою суду;
3) органам державної влади та місцевого самоврядування
відповідно до законодавства.
4.7. Інформація щодо діяльності ломбарду надається ломбардом
згідно із законодавством.
4.8. Програмне забезпечення облікової та реєструючої систем
ломбарду повинно забезпечувати експорт інформації у форматі,
визначеному Нацкомфінпослуг, при формуванні інформації, яка
подається до Нацкомфінпослуг відповідно до законодавства.
5. Порядок контролю за додержанням вимог цього Положення
5.1. Контроль за додержанням вимог цього Положення
здійснюється Нацкомфінпослуг відповідно до законодавства України.
5.2. У разі виявлення порушень при здійсненні контролю за
додержанням вимог цього Положення до ломбардів застосовуються
заходи впливу, передбачені законодавством України.
Затверджено
наказом Міністерства транспорту
України від 10.07.96 р. N 230
Поиск по сайту: