Зберігання автотранспортних засобів

Наявність в Україні великої кількості автотранспортних засобів викликає необхідність вирішення питання щодо місць їх зберіган­ня. Власники (володільці) таких засобів використовують для цього гаражі, автостоянки, прибудинкову територію тощо.

Правовідносини із надання послуг по забезпеченню схоронності транспортних засобів опосередковуються договором зберігання автотранспортних засобів (ст. 977 ЦК України).

Цей договір є реальним (укладеним з моменту передачі транспортного засобу на зберігання) або консенсуальним (сторони, одна з яких повинна бути професійним зберігачем, набувають прав та обов'язків з моменту досягнення згоди між ними), двостороннім (обов'язки виникають у обох сторін) і відплатним або безвідплатним. Якщо зберігання авто­транспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяль­ності, такий договір є публічним (ч. 1 ст. 977 ЦК України), тобто зберігач взяв на себе обов'язок надавати ці послуги кожному, хто до нього звер­неться, на однакових для всіх поклажодавців умовах, за винятками встановленими законом (ст. 633 ЦК України).

Положення ст. 977 ЦК України поширюються на відносини що­до зберігання транспортного засобу в боксах і гаражах, на спеціаль­них стоянках, а також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу.

Зберігачем за договором зберігання автотранспортних засобів виступають будь-які фізичні та юридичні особи, які можуть надати відповідні послуги.

Поклажодавцем за цим договором можуть бути лише власники транспортних засобів; особи, які мають належним чином оформ­лене доручення на право користування та (або) розпорядження ни­ми; водії, які працюють за трудовим договором, укладеним із влас­ником транспортного засобу.

Предметом зберігання є транспортний засіб (автомобіль, авто­бус, мотоцикл, моторолер, мотоколяска, мопед тощо).

Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчу-ється квитанцією (номером, жетоном).

Основними обов'язками зберігана за договором зберігання авто­транспортного засобу є:

1) забезпечення схоронності предмету договору;

2) не допущення проникнення в нього сторонніх осіб;

3) видача цього засобу за першою вимогою поклажодавця. Одним із найпоширеніших підвидів договору, що розглядається, є договір зберігання транспортних засобів на автостоянках, на особливостях якого потрібно зупинитися окремо.

Однак відразу слід підкреслити: як правильно зауважує В.Л. Яроцький, відносини за договором зберігання транспортних засобів на автостоянках не слід плутати з платним паркуванням автомобілівна вулицях центральної частини міста, поряд з рин­ками, іншими місцями їх масового скупчення. Служба паркування отримує визначену плату за надання послуг по паркуванню авто­мобілів, але не несе відповідальності за їх схоронність.

Основу правового регулювання договору зберігання транспорт­них засобів на автостоянках становить ст. 977 ЦК і Правила зберігання транспортних засобів на автостоянках, (). Крім того, працівники автостоянки зобов'язані надавати відповідні послуги з дотриманням вимог Закону України "Про захист прав споживачів"

Зберігачами за такими договорами є автостоянки (крім авто­стоянок гаражних кооперативів), що охороняються, незалежно від форм власності, які є суб'єктами господарської діяльності, чи нале­жать цим суб'єктам.

Відповідно до п. 2 Правил, за термінами зберігання автостоян­ки поділяються на:

1) довготермінові - для постійного зберігання транспортних за­собів громадян, які проживають у даному населеному пункті;

2) сезонні - для тимчасового зберігання транспортних засобів громадян у зонах відпочинку;

3) денні - розташовані при вокзалах, портах, спортивних спорудах, торговельних, видовищних, інших підприємствах та організаціях, у місцях масового відпочинку;

4) нічні - для тимчасового зберігання транспортних засобів на тупикових та малозавантажених вулицях.

Режим роботи автостоянок установлюється за узгодженням з місцевими органами державної виконавчої влади.

Автостоянка обов'язково повинна мати тверде покриття (ас­фальтове, бетонне, гравійне, щебеневе), огорожу, освітлення, телефонний зв'язок, приміщення для обслуговуючого персоналу, в'їзні-виїзні ворота із шлагбаумом та запасні ворота на випадок термінової евакуації транспортних засобів.

Плата за зберігання транспортних засобів на автостоянках та інші супутні послуги справляється за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, з видачею квитанції чи касового чека. При цьому плата за тимчасове зберігання справляється за передба­чуваний термін зберігання, а за довготермінове — на умовах, перед­бачених у договорі зберігання транспортного засобу.

Поклажодавцю транспортного засобу, прийнятого на довготер­мінове зберігання, видається перепустка за встановленим зразком. Під час оформлення приймання на зберігання транспортного засобу черговий вносить необхідні дані про поклажодавця і транс­портний засіб до відповідного журналу обліку транспортних засобів і розписується в ньому. У разі здавання на зберігання транспортного засобу з аварійними пошкодженнями, він може бути прийнятий на зберігання після реєстрації у журналі обліку транспортних засобів з пошкодженнями та некомплектних, з зазначенням характеру по­шкодження, часу в'їзду на автостоянку, марки і номера транспорт­ного засобу та прізвища власника.

Транспортний засіб видається з автостоянки за першою вимогою поклажодавця після:

- здавання ним черговому перепустки (у разі довготермінового зберігання) чи пред'явлення квитанції (касового чека) про оплату (у разі тимчасового зберігання);

- розписки ним в журналі обліку щоденного та одноразового за­їзду і виїзду транспортних засобів.

У разі втрати перепустки чи квитанції (касового чека,) транс­портний засіб видається поклажодавцю на підставі його письмової заяви та документів, які посвідчують його особу і підтверджують його права на транспортний засіб.

Транспортний засіб може бути виданий не поклажодавцю, а ін­шій особі лише за умови пред'явлення нею належно оформленого доручення власника та перепустки чи документа, що посвідчує осо­бу одержувача.

Обов'язки зберігача за договором зберігання транспортних засо­бів на автостоянках:

1) гарантувати схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання;

2) при в'їзді на автостоянку встановити щит із схемою руху транспортних засобів, нумерацією місць, планом термінової евакуації транспортних засобів та інформацією про розпоря­док роботи автостоянки і тарифи за надання послуг, а на те­риторії автостоянки вивісити або нанести на проїжджій ча­стині необхідні показники й нумерацію місць;

3) у службовому приміщенні, де розміщується черговий автосто­янки, вивісити Правила, розпорядок роботи, інформацію про тарифи за надання послуг, правила пожежної безпеки та тех­ніки безпеки, обов'язки чергового, план-схему автостоянки із зазначенням напрямку руху транспорту і номерів місць збе­рігання, план термінової евакуації транспортних засобів, но­мери телефонів власника (органу, що здійснює функції з управління майном) автостоянки, державних органів у спра­вах захисту прав споживачів, міліції, пожежної охорони, швидкої медичної допомоги, книгу скарг та пропозицій, зраз­ки оформлення перепустки і квитанції на зданий для збері­гання транспортний засіб;

4) забезпечити автостоянку необхідними технічними пристро­ями для фіксації транспортних засобів.

Зберігач має право:

1) надавати супутні послуги з обслуговування транспортних за­собів за окрему плату, визначену в установленому порядку;

2) займати місця довготермінового зберігання транспортних за­собів у разі від'їзду їх володільців у відпустку, відрядження тощо для тимчасового зберігання інших транспортних засобів з оплатою за добовим тарифом незалежно від терміну збері­гання. За зникнення, розкомплектування чи пошкодження транспорт­них засобів під час зберігання зберігач несе відповідальність у встановленому законом порядку.

Поклажодавець зобов'язаний:

1) ознайомитися і виконувати всі вимоги Правил;

2) під час здавання транспортного засобу на автостоянку пред'я­вити черговому документи, що посвідчують його особу, та реєстраційні документи на транспортний засіб, а також стра­ховий поліс, якщо транспортний засіб застрахований;

3) при оформленні транспортного засобу на зберігання подати черговому перелік предметів, які знаходяться в його салоні (кабіні), але не входять до комплекту обладнання та прила­дів, передбачених заводом-виробником (телевізор, магніто­фон, холодильник та інше майно). Цей перелік вноситься до журналу обліку транспортних засобів довготермінового або тимчасового зберігання і засвідчується підписами володільця та чергового;

4) пред'явити транспортний засіб на огляд черговому і після на­лежного оформлення поставити його на місце зберігання, за­фіксувавши від довільного руху;

5) внести плату, одержати відповідну квитанцію (касовий чек) або перепустку;

6) виконувати правила техніки безпеки, пожежної безпеки та утримувати зайняте транспортним засобом місце у чистоті;

7) у разі термінового виїзду під час снігових заметів самостійно забезпечувати собі розчистку проїзду;

8) у разі виявлення некомплектності транспортного засобу не­гайно повідомити про це чергового і подати з цього питання письмову заяву у двох примірниках, один з яких з відміткою чергового про її одержання залишити у себе;

9) здійснювати технічне обслуговування транспортного засобу тільки в спеціально відведених і обладнаних на автостоянці місцях (пунктах самообслуговування, естакадах, оглядових ямах тощо

10) Інші права та обов'язки сторін, особливості їх відповідальності визначаються договором зберігання транспортних засобів на сто­янках.

ДОГОВІР ОХОРОНИ

Договір охорони як самостійний вид зобов'язання з'явився у вітчизняному цивільному законодавстві відносно недавно - з набут­тям чинності ЦК України 2003 р. Незважаючи на те, що в ЦК 1923 р. і ЦК 1963 р. цей договір був відсутній, послуги щодо охорони майна, які оформлювалися саме договором охорони, легально нада­валися ще з початку двадцятих років, коли в березні 1922 р. Рада Народних Комісарів Української РСР прийняла Постанову "Про ор­ганізацію з міліціонерів охорони заводів, фабрик, радгоспів та ін­ших державних підприємств, що мають важливе місцеве або за­гальнодержавне значення".

Сучасна історія договору охорони почалася з прийняття Поста­нови Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності" від 10 серпня 1993 р. № 615, якою було затверджено Положення про державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ.

Ця служба була створена для здійснення заходів щодо охорони нерухомих об'єктів та іншого майна, в тому числі вантажів, тимча­сового зберігання валютних цінностей, забезпечення особистої без­пеки громадян, а також технічного захисту інформації на договір­них засадах. Крім того, на Державну службу охорони покладаються завдання:

1) реалізовувати технічні засоби охоронного призначення і нада­вати послуги з їх проектування, монтажу, ремонту та обслуго­вування;

2) брати участь у розробленні комплексу стандартів на технічні засоби охоронного призначення та забезпечувати випробуван­ня вітчизняних та іноземних зразків технічних засобів охо­ронного призначення для подальшого впровадження;

3) здійснювати в установленому порядку сертифікацію техніч­них засобів охоронного призначення, що застосовуються на території України тощо.

На сьогодні договір охорони вийшов з вузьковідомчих рамок і за своїм змістом все більше набуває характеру загально-цивілістичного договору.

За договором охорони охоронець, який є суб'єктом підпри­ємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені дого­вором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачу­вати охоронцю встановлену плату (ст. 978 ЦК України).

Цей договір є консенсуальним (є укладеним з моменту досягнен­ня згоди), двостороннім (права та обов'язки виникають у обох сто­рін) і відплатним (охорона здійснюється за встановлену договором плату).

Окремими видами договору охорони є договори про охорону об'єктів, квартир, вантажів, готівки, фізичних осіб тощо.

Сторонами цього договору є замовник і охоронець.

Замовником може бути будь-яка фізична чи юридична особа, яка звертається за наданням охоронних послуг.

Охоронцем можуть виступати лише суб'єкти підприємницької діяльності: спеціально утворенні охоронні фірми, які мають відпо­відні дозволи на надання такого роду послуг, Державна служба охо-

рони, що є рівноправним конкурентом на ринку охоронних послуг, відповідні підрозділи МВС України ("Титан", "Беркут" та ін.).

Договір охорони обов'язково повинен бути укладений у письмо-вій формі.

Положення про договір охорони законодавець розмістив у гл. 66 ЦК України "Зберігання".

Дійсно договори охорони і зберігання мають спільні риси:

1) відносяться до категорії договорів по наданню фактичних послуг;

2) об'єднані спільною метою - забезпечити збереження майна власника.

Водночас, договору охорони притаманні специфічні особливості, що дають підставу розглядати його не як різновид договору збері­гання чи якогось іншого договору, а як самостійний цивільно-правовий договір¹:

1) особливий суб'єктний склад;

2) охоронна діяльність підлягає ліцензуванню, оскільки підпри­ємницька діяльність з надання послуг по охороні пов'язана із благами, що мають істотне значення для людини: життям, здоров'ям, приватною власністю, а також значними майно­вими інтересами як фізичних, так і юридичних осіб. Юри­дичні особи, в засновницьких документах яких передбачено здійснення підприємницької діяльності з надання послуг по охороні, а також фізичні особи-підприємці звертаються до від­повідного територіального управління Державної служби охорони за місцем державної реєстрації суб'єктів підприємни­цької діяльності із заявою про видачу ліцензії по наданню пос­луг з обраного виду охоронної діяльності.

Суб'єкт підприємницької діяльності може бути позбавлений на­даної ліцензії за грубе порушення правил та умов надання послуг по охороні (наприклад, за порушення податкового законодавства; здійснення охоронної діяльності не за договорами та за межами пов­новажень суб'єктів підприємництва; надання послуг по охороні вантажів, що вивозяться з України або ввозяться на її територію без наявності на них відповідних ліцензій);

3) об'єкт приймається під охорону в місці його розташування,
тобто майно залишається у володінні замовника. На відміну
від цього, за договором зберігання майно передається у воло-

. діння зберігача;

4) надання послуг може бути епізодичним (наприклад, по годинам, в нічний час, по мірі необхідності). Для порівняння: за договором зберігання зберігач надає послуги безперервно -протягом всього часу дії договору;

5) обов'язки охоронця, як правило, обмежуються завданням, зокрема не допустити крадіжку, розбій, грабіж на об'єкті. У той же час професійний зберігач повинен ще вживати всіх необхідних заходів до забезпечення збереженості майна, на­віть якщо про це безпосередньо в договорі не зазначено (на­приклад, з метою недопущення псування чи пошкодження майна поклажодавця періодично провітрювати приміщення, трусити, змазувати, перекладати речі);

6) передумовою укладання цього договору, як правило, є обсте­ження об'єкту охорони з метою узгодження, зокрема виду охорони; кількості постів; необхідності обладнання засобами сигналізації; технічного укріплення, виходячи з розмірів те­риторії об'єкту, його характеру, режиму роботи на ньому та інших умов забезпечення схоронності майна.

Результати обстеження оформлюються відповідним актом, у якому вказуються пропозиції замовнику щодо усунення виявлених недоліків по технічному укріпленню об'єкта (наприклад, укріпити паркан, забезпечити освітлення території, поставити ґрати на вік­на, добудувати тамбур, поміняти двері, прикріпити сейфи до підло­ги) та строки їх усунення. Про відмову замовника від обладнання технічними засобами охорони місць можливого проникнення на об'єкт спеціально зазначаються в договорі;

7) охоронець зобов'язується виконати певну роботу в інтересах
замовника (наприклад, як і за договором підряду), при належ­
ному виконанні якої ніяких нових матеріальних цінностей
не створюється, а лише забезпечується збереженість вже
існуючого матеріального об'єкту. Наслідком же належного
виконання своїх обов'язків підрядником є певний речовий
результат - створення нової речі, якісне відновлення раніше
існуючої тощо.

Якщо послуги з охорони надаються Державною службою охорони або відповідним підрозділом МВС України, то правовідносини між охоронцем і замовником регламентуються спеціальними відомчими нормативними актами: Положенням про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабі­нету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. № 615; Наказом МВС України "Про організацію охорони Державною службою охорони при МВС України об'єктів, квартир та інших приміщень з особистим майном громадян за допомогою технічних засобів" від 25 листопада 2003 р. № 1429 тощо. У випадках, коли охоронна діяльність здійс­нюється відповідною підприємницькою структурою, то зміст дого­вору формує охоронець за погодженням із замовником.

Оскільки охоронець виконує спеціальні завдання, підрозділи Державної служби охорони озброюються вогнепальною зброєю, а також оснащуються спеціальними засобами індивідуального захи­сту та активної оборони, пристроями для примусової зупинки авто­транспорту тощо.

Охоронні підрозділи недержавних охоронних структур можуть мати на озброєнні вогнепальну спортивну і вогнепальну мисливську зброю, а також оснащуватися спеціальними засобами індивідуаль­ного захисту та активної оборони, а саме: гумовими кийками, при­строями для відстрілювання патронів, спорядженими гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами не­смертельної дії, балончиками та пістолетами із сльозоточивими ре­човинами, пневматичною зброєю.

Що таке договір про охорону? Правовідносини, що виникають на підставі договору про охорону об'єктів, мають усі ознаки, властиві цивільно-правовим зобов'язанням про надання послуг.. Володілець майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісяця сплачувати встановлену плату. Договір про охорону має багато спільного з договором зберігання: ці договори спрямовані на досягнення однієї мети — забезпечення охорони майна. Водночас вони мають суттєві відмінності. та договором про охорону, власник доручає органам охорони здійснювати щоденно охорону майна або особи, без передачі їх у господарську сферу органу, що здійснює охорону. За договором зберігання поклажодавець передає майно зберігачу. Крім того, учасниками договору про охорону можуть бути тільки суб'єкти підприємництва, а учасниками договору зберігання -- також громадяни. Договір про охорону завжди сплатний, а договір зберігання може бути як сплатним, так і безоплатним. Договір про охорону укладається в тому самому порядку, що й інші договори. Специфіка цього договору полягає в тому, що його укладенню передують організаційно-технічні заходи, проводиться обстеження об'єкта з метою узгодження виду охорони, визначення кількості постів, необхідності обладнання засобами сигналізації і пожежогасіння, технічного управління, виходячи з розмірів території, яку займає об'єкт, технології виробництва продукції, режиму роботи та інших умов забезпечення схоронності власності. Результати обстеження оформлюють актом. На договірній основі силами підрозділів охорони чи інших організацій здійснюється монтаж засобів сигналізації.
Приймання об'єктів під охорону оформлюється договором між охороною і власником. При укладенні договору сторони готують окремий документ, що називається Дислокацією об'єктів охорони. Внаслідок проведення зазначених заходів погоджують такі важливі умови договору, як об'єкт охорони, предмет договору і вартість послуг охорони Договір укладається на строк, погоджений сторонами, і набирає чинності з дня його підписання. При розірванні договору з ініціативи власника охороні відшкодовують пов'язані з цим витрати. За неналежне виконання договірних зобов'язань охоронець несе повну майнову відповідальність. Така відповідальність передбачає відшкодування не тільки прямих збитків, а й втраченої вигоди. Основною формою цієї відповідальності є відшкодування збитків, заподіяних власнику крадіжкою, грабежем, розбоєм, знищенням або пошкодженням майна сторонніми особами, які проникли на об'єкт охорони, чи внаслідок пожежі, що сталася з вини як сторонніх осіб, так і працівників охорони. Розміри збитків та залишки товарно-матеріальних цінностей підтверджуються відповідними документами і розрахунками, звіреними з бухгалтерськими даними на день події. Таким чином, договір охорони є ефективним (запобіжним) засобом недопущення крадіжок, пошкодження або знищення майна і забезпечує недоторканність особи.

Останніми роками значного поширення серед населення набув договір про охорону квартири Договір про охорону квартири власники укладають з підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України (Положення про державну службу охорони затверджено Кабінетом Міністрів України 10 серпня 1993 р.).

Поиск по сайту: