Поняття про дитячий колектив та його вплив на формування особистості учня

ЛЕКЦІЯ 5

ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ В КОЛЕКТИВІ

План лекції.

1. Поняття про дитячий колектив та його вплив на формування особистості учня.

2. Види і структура дитячого колективу.

3. Динаміка розвитку учнівського колективу.

4. Фактори розвитку дитячого колективу.

5. Формальні та неформальні групи.

6. Дитячі та юнацькі громадські організації.

7. Неформальний молодіжний рух.

Поняття про дитячий колектив та його вплив на формування особистості учня.

Формування особистості відбувається у процесі діяльності та спілкування, під час яких виникають різноманітні взаємини між людьми, засвоюються елементи культури, життєві цінності, формується досвід. Як відомо, дитина яка виросла без людського оточення, нездатна засвоїти людську культуру і навіть мову. Щоб досягти результатів, кожна людина вступає з іншими в певні стосунки, впливає на людей і підпадає під вплив.

Макаренко наголошував – не можливо сформувати суспільно прийнятну особистість, якщо звертати увагу тільки на виховання кожної дитини окремо; необхідно подбати про формування справжнього колективу, який буде позитивно впливати на кожну особу, яка до нього входить.

Термін «колектив» походить від латинського collectives – збірний. Він означає соціальну групу, об’єднану на основі суспільно значимих цілей, загальних ціннісних орієнтацій і спільної діяльності. Колектив – організована форма об’єднання людей на основі цілеспрямованої суспільно значимої діяльності.

Здійснюючи керівництво дитячими об’єднаннями, педагог завжди розв’язує двоєдине завдання – сприяє розвитку мотивів єднання і згуртування дітей в колективі та створює умови для реалізації індивідуальності й творчої самобутності кожної особистості. Ініціатива, творча позиція особистості, зростання самостійності і самоуправління дітей, ціннісний зміст їх спільної діяльності є індикаторами виховного потенціалу дитячого колективу.

Отже чи любе об’єднання дітей можна називати колективом й вважати, що перебування в ньому дитини має позитивний вплив на формування її особистості? Чому педагоги, батьки турбуються коли діти потрапляють під вплив різноманітних «дворових» об’єднань? Якщо гурт підлітків організовано забрався в дачний будинок і виніс приймач, чи можна назвати це гурт колективом?

Щоб відповісти на ці питання, необхідно знати істотні ознаки дитячого колективу. Беручи за основу визначення Макаренка, педагоги вважють, що дитячий колектив – це стійке об’єднання дітей, яке має загальну суспільно значущу мету, спільну діяльність спрямовану на реалізацію цієї мети, характерезується стосунками взаємної відповідальності і має органи самоврядування.

Це визначення дає підстави для відповіді на поставлені запитання. Тільки об’єднання дітей яке має всі ознаки згуртованого колективу є суб’єктом виховання дитини і є ареною самоствердження, самовираження й самореалізації для кожного учня.

Ознаки дитячого колективу – це ті характерні риси, які властиві колективу. До них належать:

а) наявність загальної соціально значимої мети; б) спільна діяльність для досягнення мети; в) стосунки відповідальної залежності між членами колективу; г) наявність виборних керівних органів (органів самоврядування).

Дитячий колектив відрізняється від інших типів колективів віковим діапазоном, специфічною діяльністю (навчання), послідовною мінливістю складу, відсутністю життєвого досвіду, що вимагає педагогічного керівництва.

У згуртованому дитячому колективі система стосунків визначається розумним поєднанням особистих і суспільних інтересів.

Розглянемо роль колективу у створенні умов для розвитку особистості.

- колектив є своєрідною ланкою, що зв’язує між собою суспільство і особистість. Це мікросередовище, яке сприяє перетворенню норм і ціннісних орієнтацій суспільства в норми, цінності данної конкретної особистості. В дитячому колективі вихованець набуває практики міжособистісного спілкування і взаємодії з іншими членами суспільства. Відокремившись від колективу, людини опиняється в соціально-психологічному вакуумі, що значно ускладнює її розвиток;

- колектив сприяє реалізації мети виховання – всебічному розвитку особистості. В згуртованому дитячому колективі, в спільній суспільно значимій життєдіяльності формуються реальні розуміння сутності моральних понять й норм, переживання реальних життєвих подій, що зумовлює розвитку самосвідомості, світогляду, естетичних смаків, організаторських здібностей, умінню розумно поєднувати особистісні інтереси та інтереси оточуюючих однолітків, молодших і старших школярів, учителів;

- у колективі відбувається процес взаємного збагачення, соціальний розвиток його членів тому що кожен приносить до колективу свій досвід, здібності та інтереси і одночас освоює те що несуть інші. В дитячому колективі в спільній діяльності здійснюється обмін інформацією, розвивається здатність розуміти стан, мотиви вчинків інших і відповідно на них реагувати - так формується симпатія чуйність. Колективна діяльність сприяє формуванню ділових стосунків: взаємозалежності, відповідальності, контролю, взаємодопомоги, лідерства, підлеглості, вимогливості, дружби тощо;

- у колективі, якщо діти об’єднанні цікавою змістовною діяльнісю, дружніми відносинами, перспективами спільних справ і переживань у його членів формується почуття душевного комфорту, психологічної захищеності, що в свою чергу сприяє виявленню творчої ініціативи, почуття гордості, радості;

- у колективі є реальна можливість кожному зайняти сприятливе для його індивідуального розвитку місце в системі колективних відносин спрямованих на розв’язання суспільно-значущих завдань. Щоб реалізувати вплив колективу на учня необхідно запропонувати індивіду широкий діапазон соціальних ролей, щодо розв’язання певних завдань для створення умов дії рушійних сил розвитку особистості (протиріччя між вимогами, потребами та можливостями їх задовольнити);

- дитячий і втому числі класний колектив є ареною самовираження і самоствердження особистості. Колектив повинен відкрити кожній дитині шлях до осмислення себе як особистості. Дитина прагне до визнання колективом її гідності, закріплення певних позицій в колі однолітків. І якщо учень не вписується в систему позитивних відносин в колективі, не відчуває поваги, він займає в ньому пасивну, нейтральну позицію або протидіє колективу, що досить часто веде до того що окремі школярі намагаються завоювати увагу, популярність у колективі негативними вчинками, займаючи позицію шута в класі, грубіяна, бешкетника, тобто вони виходять з-під впливу колективу, він перестає бути для них виховуючим фактором, відбувається конфронтація з однолітками, учителями, батьками, замкненість в собі. Вони шукають самореалізації в різних групах на вулиці;

- сформована в колективі громадська думка є дієвим інструментом педагогічного впливу, сила якого залежить від рівня розвитку колективу.

Зрозуміло, що саме перебування в колективі, ще не гарантує формування суспільнозначимих якостей. Все залежить від того насскільки дитячий колектив ефективно виховуюче впливає на дітей, які культурні основи, на яких будуються колективні відношення, чи колектив не пригнічує особистість і наскільки створено умови щоб повно і різностороньо дитина могла реалізувати в колективі свої здібності і прагнення.

На основі багаторічної практики В.О.Сухомлинський сформулював і теоретично обґрунтував вплив колективу на школяра з урахуванням його індивідуальних особливостей розвитку, духовного світу. Позитивний вплив класних колективів нероздільний з гуманними стосунками в них. Душевній рівновазі дитини, як зазначав В.О.Сухомлинський, сприяє обстановка цілеспрямованої творчої праці, доброзичливі товариські взаємовідносини, відсутність подразливості, нетерпимості тощо.

Отже, шкільний дитячий колектив при педагогічно правильному керівництві ним з боку вихователів може сприяти самореалізації, розвитку і збагаченню природних задатків дитини, її творчої індивідуальності, прилученню учнів до духовних цінностей суспільства, формуванню певних якостей особистості: відповідальності, непримиренності до егоїстичної байдужості, дисциплінованості, доброти та ін. У педагогів є реальна можливість піклуватися про кожну дитину і кожному забезпечити сприятливе для його індивідуального розвитку місце в системі колективних відносин, що надає вагомого впливу на всю систему виховного процесу в школі.

Головною причиною слабкого впливу колективу на дітей є недостатній діапазон тих соціальних ролей, які може запропонувати колектив дитині.

Тому організація виховного колективу в школі, в класі, в якому є всі умови для розвитку особистості – першочергове завдання вихователів.

Виховуючий дитячий колектив – це таке стійке об’єднання учнів, життєдіяльність якого вмотивована суспільнозначими цілями, в яких добре функціонують органи самоврядування, взаємостосунки характеризуються високою організованістю, відповідальністю, взаємозалежністю, прагненням до спільного успіху, багатством духовних відношень і інтересів, що забезпечує свободу і захищеність кожної особистості.

Здійснюючи керівництво дитячим колективом, педагог завжди розв’язує двоєдине завдання – сприяє розвитку мотивів єднання і згуртування дітей в колективі та створює умови для реалізації індивідуальності й творчої самобутності кожної особистості. Ініціатива, творча позиція особистості, зростання самостійності і самоуправління дітей, ціннісний зміст їх спільної діяльності є індикаторами виховного потенціалу дитячого колективу.

Вище означене є передумовою визначення основних функцій колективу: а) організаторська – сам керує своєю суспільно корисною діяльністю; б) виховна – стає носієм моральних переконань; в) стимулювання – сприяє формуванню морально-ціннісних стимулів усіх суспільно корисних справ, регулює поведінку своїх членів, їх взаємовідносини.

Поиск по сайту: