ФОРМУВАННЯ ХАРАКТЕРУ

У якому ступені характер людини стабільний? Деякі риси характеру, які є стійкими протягом всього життя людини, виявляються вже в дітей раннього віку, наприклад у дошкільників. Це значить, що джерела характеру людини й перші ознаки його стабілізації варто шукати на самому початку життя.

Основну роль у формуванні й розвитку характеру дитини грає його спілкування з оточуючими людьми. В характерних для нього вчинках і формах поведінки дитина насамперед наслідує його близьким дорослим людям. За допомогою прямого научения через наслідування й емоційні підкріплення він засвоює форми поведінки дорослих.

Сензитивним періодом життя для становлення характеру можна вважати вік від 2-3 до 9-10 років, коли діти багато й активно спілкуються як з навколишніми дорослими людьми, так і з однолітками, відкриті для впливів з боку, охоче їх приймають, наслідуючи всім і у всьому. Дорослі люди в цей час користуються безмежною довірою дитини, мають можливість впливати на нього словом, вчинком і дією, що створює сприятливі умови для підкріплення потрібних форм поведінки.

Стиль спілкування дорослих один з одним на очах у дитини, спосіб обігу(обращения) з ним самим досить важливий для становлення характеру. Особливо це стосується до обігу батьків з дитиною, у першу чергу матері. Те, як діють матір і батько відносно дитини, через багато років стає способом обігу його зі своїми дітьми, коли дитина стає дорослою і обзаводиться власною родиною.

Раніше інших у характері людини закладаються такі риси, як доброта, товариськість, чуйність, а також протилежні їм якості: егоїстичність, черствість, байдужність до людей. Є дані про те, що початок формування даних рис характеру йде в глиб дошкільного дитинства, до перших місяців життя й визначається способом обігу матері зі своєю дитиною.

Ті властивості характеру, які найбільш яскраво проявляються в праці - працьовитість, акуратність, сумлінність, відповідальність, наполегливість, інші «ділові» якості, - складаються трохи пізніше, у ранньому і дошкільному дитинстві. Вони формуються й закріплюються в іграх дітей і доступних їм видах домашньої праці. Сильний вплив на їхній розвиток робить адекватна віку й потребам дитини стимуляція з боку дорослих. У характері дитини даного віку зберігаються й закріплюються в основному такі риси, які постійно одержують підтримку (позитивні підкріплення).

У початкових класах школи оформляються риси характеру, що проявляються у відносинах з людьми. Цьому сприяє розширення сфери спілкування дитини з навколишніми за рахунок безлічі нових шкільних друзів, дорослих - учителів. Якщо те, що дитина як особистість придбала в домашніх умовах, одержує в школі підтримку, то відповідні риси характеру в нього закріплюються й найчастіше зберігаються протягом всього подальшого життя. Якщо ж знову(вновь) одержуваний досвід спілкування з однолітками, учителями, іншими дорослими не підтверджує як правильні ті характерні форми поведінки, які дитина набула вдома, то починається поступове ламання характеру, що звичайно супроводжується вираженими внутрішніми й зовнішніми конфліктами. Перебудова характеру, що відбувається при цьому, не завжди приводить до позитивного результату. Найчастіше має місце часткова зміна рис характеру й компроміс між тими, до чого привчали дитину вдома, і тим, що від нього вимагає школа.

У підлітковому віці активно розвиваються й закріплюються вольові риси характеру, а рання юність закладає базові моральні, світоглядні, основи його.

До закінчення школи характер людини можна вважати в основному сформованим, і те, що відбувається з ним надалі, майже ніколи не робить характер людини невпізнанним для тих, хто з ним спілкувався в шкільні роки.

Погляди в психології на взаємозв’язок темпераменту і характеру.

Характер - індивідуальне сполучення найбільш стійких, суттєвих придбаних особливостей особистості, що проявляються в поведінці людини, у певнім ставленні: 1) до себ е (ступінь вимогливості, критичності, самооцінки); 2) до інших людей (індивідуалізм або колективізм, егоїзм або альтруїзм, жорстокість або доброта, байдужність або чуйність, брутальність або ввічливість, і т.п.); 3) до дорученої справи (лінь або працьовитість, акуратність або неохайність, ініціативність або пасивність, посидючість або нетерплячість, відповідальність або безвідповідальність, організованість і т.п.); 4 ) у характері відображаються вольові якості: готовність переборювати перешкоди, щиросердечний і фізичний біль, ступінь наполегливості, самостійності, рішучості, дисциплінованості.

Поиск по сайту: