АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Змістовий модуль 1 Законодавчі та нормативно-стильові основи професійного спілкування

Читайте также:
  1. III. КРИТЕРИИ ДОПУСКА К СДАЧЕ ИТОГОВОГО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЯ (ЭКЗАМЕНА).
  2. O є формою спілкування із зворотним зв’язком, що наближає її до
  3. VІ. ПРАВОВІ І НОРМАТИВНО – ТЕХНІЧНІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
  4. А. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ
  5. Азотисті основи як складові компоненти нуклеїнових кислот
  6. АЛГОРИТМ РОБОТИ НАД ПРОФЕСІЙНО-ОРІЄНТОВАНИМИ ЗАВДАННЯМИ З КУРСУ «ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ТРЕНІНГУ»
  7. Б. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ПРАВА
  8. Банк тестів модульний контроль дерматовенерологія.
  9. Бар’єри і труднощі спілкування та їх подолання у роботі психолога
  10. Біохімічні основи визрівання м’яса
  11. Блок (модуль) 1.
  12. Блочно-модульный принцип в ТСА.

Тема 1. Професійна мовнокомунікативна компетенція. Мовні норми. Мовне законодавство та мовна політика в Україні.

 

Мова — найважливіший, універсальний засіб спілкування, організації та встановлення зв’язків між всіма видами суспільної діяльності: виробництвом, побутом, обслуговуванням, культурою, освітою, наукою.

Мова зберігає єдність народу в історичній зміні поколінь і суспільних формацій, об’єднує народ у часі, у географічному і соціальному просторі. Розвиток і стан мови залежить від стану суспільства. Суспільні зміни неодмінно спричиняють зміни в мові.

Рідна мова – мова, з якою особистість відчуває особливу духовну спорідненість, гармонію, зручність і легкість. Послуговуючись нею, людина найповніше втілює свої думки, мрії, підтримує постійний зв'язок зі своїм аlter-ego, з допомогою якого формується мовна і концептуальна картини світу. З позиції етносу (нації, народу, народності) – це об’єктивна реальність, засіб формування спільної культури, духовної єдності її носіїв, основа процесів соціалізації та етнізації людей, які творять цей етнос;

Материнська мова ­ мова матері індивіда, яку він засвоює з перших днів свого життя;

Регіональна мова - визначена законодавством мова, яка відрізняється від державної мови і традиційно використовується в межах певної території (регіону) держави мовною групою, що за своєю чисельністю менша, ніж решта населення держави;

Офіційна мова – мова державного управління, законодавства та судочинства держави. Тотожне поняття до поняття державна мова.

Державна мова - мова, якій державою надано правовий статус обов'язкового засобу спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом Державна мова виконує інтеграційну функцію в межах держави та виступає її символом;

Національна мова - це мова певного народу в усіх її виявах: літературна мова, діалекти, територіальні і соціальні жаргони, просторіччя. Українська національна мова існує у двох формах: сучасній українській літературній мові та територіальних діалектах.

Літературна мова - це впорядкована форма національної мови, що має певні норми, розвинену систему стилів, усну і писемну форму, багатий лексичний фонд і яка в писемному та усному різновидах обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей. Вона характеризується нормативністю, стандартністю, високою граматичною організацією, системою стилів.

Українська літературна мова як вища форма національної мови характеризується наявністю усталених норм, які є обов’язковими для всіх її носіїв. Унормованість — одна з головних ознак української літературної мови.

Норми літературної мови — це сукупність загальновизнаних мовних засобів, що вважаються правильними і зразковими на певному історичному етапі.Вони найуживаніші з тих, що існують, і закріплені в практиці зразкового використання.

Мовні норми характеризуються:

— системністю (наявні на всіх рівнях мовної системи);

— історичною зумовленістю (виникають у процесі історичного розвитку мови);

— соціальною зумовленістю (виникають у зв’язку з потребами суспільства);

— стабільністю (не можуть часто змінюватися).

Опанування норм сприяє підвищенню культури мови, а висока культура мови є свідченням культури думки, загальної культури людини.

Отже, досконале володіння мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності людини й визначає її культуру мовлення.

У сучасній українській літературній мові розрізняють такі типи норм:

1. Орфоепічні (норми правильної вимови); Наприклад, слід розрізняти звуки [ г ]і [ґ]. Приголосний звук ґ власний деякий власне українським, зокрема звуконаслідувальним і зукраїнізованим словам іншомовного походження: [ґанок], [ґатýнок], [ґрунт], [ґринджóли] тощо. Сплутування г і ґ може привести до зміни значення слова. Наприклад:

г рáти – виконувати що – небудь на музичному інструменті; гратися; забавлятися; виступати на сцені зі спектаклями;

ґрати – залізна решітка, штаби, прути, тюрма, неволя;

г ранат – плодове дерево або кущ, а також його круглі плоди з товстою шкірою, наповнені насінням, яке оточене соковитим червоним м’якушем;

ґранáт – напівдорогоцінний камінь червоного або бурого кольору,

2. Акцентуаційні (норми правильного наголошування); В українській мові наголос може змінювати значення слова. Наприклад, прошý (п р о х а ю: Прошý, щоб ви допомогли мені; прошý слова) і прóшу (з а п р о ш у ю – будь ласка: прóшу до стóлу). Наголос в українській мові виконує декілька функцій. Він допомагає розрізняти слова:

за смислом;

за формою (відмінок, число тощо.);

за частинами мови.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!!!

Ненаголошений [о] перед складом з наголошеним [у] може вимовлятися з незначним наближенням до [у]: [коужух], [гоулýбка], [зоузýл΄а], [тоумý], [роузýмний], [моугýтн΄ій]. Звук [о] в українській мові ніколи не вимовляється як [а], тобто вимовляти [ачима; аб’єм; оббивати] категорично не правильно.

3. Морфологічні (норми правильного вживання відмінкових закінчень, родів, чисел, ступенів порівняння і под.); Наприклад: 1) двох форм закінчень у родовому відмінку іменників чол. роду в однині (ІІ відм.) - а (-я) та - у (-ю), друга форма відома з давньослов’янських часів, зокрема керівника, директора; кілометра, квадрата; комп´ютера, калькулятора; розвитку, прогресу, ритму; університету, факультету, заводу; папера – паперу; телефону;

2) наявність IV відміни для іменників середнього роду (ім´я, коліща);

 

3) паралельних закінчень - ові (-еві) та у в давальному відмінку однини іменників чол. роду (ІІ відміна), наприклад: директору Кова-ленкові І.С., директорові Коваленку І.С. (рос. директору, начальнику, товарищу);

4) закінчення - ою (-ею) в орудному відмінку однини іменників І-ої відміни, прикметників та займенників: головою, землею, тобою, мною, зеленою, синьою (рос. головой, землей, тобой, мной, зеленой,синей);

5) пом´якшення зубних приголосних у суфіксах іменників та прикметників -ськ (ий), -цьк (ий), -зьк (ий): луганський, донецький, запорізький (рос. луганский, донецкий, запорожский);

6) невідмінювання першого компонента у складних числівниках, які означають назви десятків: шіст десят, шіст десятьом, шіст десятьма, шіст десятьох (рос. шестидесяти, шестидесятью и т. д.);

7) інфінітивна форма закінчується на - ти: читати, укладати, обґрунтувати, визначити (рос. читать, составлять, обосновывать, определить);

8) закінчення -мо в 1-й особі множини дієслів теперішнього і майбутнього часу, наприклад: пишемо, напишемо, будемо писати (рос. пишем, напишем, будем писать);

9) складної форми майбутнього часу, наприклад: докладатиму, писатимемо (рос. буду докладывать, будем писать);

10) кличного відмінка, наприклад: друже, колего,Теняно, Оксано,матусю, Олександре, Маріє, Сергію.

4. Лексичні (норми правильного слововживання); Наприклад: Автобіографія - напишіть автобіографію, напишіть свою біографію.

Адрес – вітальний. Адреса – місце помешкання.

Бік – сторона тулуба, а також: з одного боку, з другого боку, привернути на свій бік, позитивний бік, з усіх боків, однобічний рух. Сторона – в офіційній юрид.документах: винна, позовна, потерпіла, договірні сторони.

Білет – кредитний, банківський, екзаменаційний. Квиток – театральний, залізничний, військовий, для проїзду в тролейбусі, автобусі.

Боліти - дуже, нестерпно. Вболівати - за друга, за хокейну команду, за успіх.

Будь-який - любий (слово не вживається), любúй - приємний, бажаний.

Взаємовідносини – взаємини: національні, між людьми. Взаємовідношення – прояв певних взаємопов’язаних дій, явищ: громадської думки і правосуддя, нервової системи і залоз внутрішньої секреції.

Виголошувати – промову. Проголошувати – рівноправність, декларувати.

Винятково - не так, як усі, дуже, особисто. Виключно – лише, тільки.

Витікати (фіз. литися) - випливати - бути висновком.

Відноситися (у матем., філос., логіці: А так відноситься до В, як...). Ставитися - прихильно, добре, щиро, байдуже.

Витрати – грошові, капіталу, праці, матеріальні і фінансові, питомі; коли тільки про гроші – можна ще: видатки, поточні витрати (видатки), бюджетні (витрати) видатки).

Відмінити – засідання, збори, спектакль, висадку десанта. Скасувати – закон, постанову, указ, рішення суду, вирок, договір, угоду, тілесне покарання, приватну власність, карткову систему.

Відносини – в галузях науки, суспільного, політичного, економічного характеру: виробничі, економічні, міжнародні, торговельні. Зносини – недоречна заміна іменника – відносини. Взаємини - взаємні стосунки або зв’язки: культурно-побутові, між людьми (інтимні, родинні). Стосунки – зв’язки, контакти взагалі: стосунки й поведінка людей – у неофіційній сфері. Ставлення – при наявності певних почуттів до кого-небудь: до батьків, брата, життя, праці, ставлення керівника до...; звороти: по відношенню до..., у відношенні до... – є порушенням норми - слід: щодо, стосовно, відносно. Відношення – як термін у математиці, лінгвістиці: арифметичне, граматичне.

Відносно - чогось, краще щодо чогось, про щось.

Громадський - належить громаді: громадська думка, громадське майно. Громадянський - від громадянин; вчинок, подвиг, обов’язок.

Відомий – популярний. Видатний – вчений.

Відсоток – калька з лат.pro - від, centym – соток – переважно в художньому, науково-популярному, розмовному стилях. Процент – у науковому, офіційно-діловому стилях.

Вірно – кохати, товаришувати, любити Батьківщину: Правильно – точно, безпомилково: відповідати.

Власник – (нейтр.) будинку, книги. Володар - (книжн.) світу, дум.

Воєнний – стосунок до війни: операції, таємниця, доктрина, комунізм. Військовий – стосунок до війська, армії, військовослужбовця: оркестр, правила, дисципліна, одяг, квиток.

Вступати - у вуз, в хату, у воду. Поступати - чинити - добре, правильно, милосердно.

Втрати (збитки) – про заподіяну шкоду: матеріальні, господарські; але: втрати робочого часу, уражаю, зерна, людські втрати, втрата працездатності, зору, крові; відшкодовувати втрати (збитки), зазнати шкоди (втрат, збитків).

Гармонійний - досконалий, злагоджений, без наруги: характери, розвиток особистості, кольори. Гармонічний - муз. термін.

Галицизм -українське діалектне слово, відоме в Галичині - західноукраїнській території. Галліцизм - слово, запозичене з французької.

Гуманізм: 1) ідейна течія епохи Відродження; 2) світогляд, пройнятий любов’ю до людини. Гуманність - людяність: лікаря, вихователя.

Декваліфікація - втрата професійних навичок. Дискваліфікація - адміністративне позбавлення права виконувати якусь роботу.

Декоративний - оздоблювальний: панно, кущі, дерева, цегла. Декораційний - для декорації: майстерня, цех, техніка.

Дефективний - недосконалий; людина з фізичними або психічними вадами. Дефектний - зіпсований, з вадою, неповноцінний предмет.

Дистанція - відстань: далека, коротка, значна. Інстанція - установа: обійти всі інстанції, щоб..., остання інстанція, через офіційні інстанції.

Диференційний – розрізнювальний. Диференціальний - рівняння в матем.

Доводити –підтверджувати істинність, правильність чого-небудь фактами, доказами: у науковому, офіційно-діловому стилях: до відома, вину, правоту, право, позицію, теорему. Доказувати – розмовний стиль.

Додержувати - порядку, чистоти. Додержуватися - поглядів, класифікацій.

Домогтися – наполегливість: чого-небудь. Добитися – рішучі заходи. Досягти – одержати бажане: успіху.

Екземпляр -рідкісний, викопний представник рослинного чи тваринного світу. Примірник - один з тиражу.

Економічний – поняття пов’язані з економікою: прогрес, закон, система, зв’язки. Економний – який бережливо, ощадливо витрачає що-небудь, сприяє економії: витраченню.

Заважати - працювати, дивитися, думати. Мішати - борщ, кашу.

Завідувач - відділу, кафедри. Завідуючий - відділом, кафедрою.

Зумовлювати – спричинювати. Обумовлювати - наук.: обмежувати якоюсь умовою, застереженням.

Загальноприйнятний - раціональний, з яким можна погодитись. Загальноприйнятий - узвичаєний, обов’язковий до виконання.

Загрожувати - життю, спокоєві, мирові. Погрожувати - розправою, викриттям, бучком.

Зáпал – натхнення. Запáл - запалювальний пристрій.

Запитання - формулюється питальним реченням, на нього просять відповісти. Питання - формулюється розповідно-спонукальним реченням, його з’ясовують, висвітлюють.

Запроваджуватирос. “вводить”, іноді “внедрять”: 8-годинний робочий день, в життя, у практику. Упроваджуватирос. лише “внедрять”: культуру.

Заступник – офіційна назва постійної посади. Замісник – людина, яка тимчасово виконує чиїсь обов’язки.

Збіднити - зробити бідним. Збідніти - стати бідним.

Збірка - одно або кількатомне видання творів одного автора. Збірник - твори художньої літератури або наукові статті, матеріали багатьох авторів, тексти певного призначення.

Звертатись – з промовою, по допомогу, до теми.

Поводитись – ставитись до когось.

Здібний – талановитий. Здатний – спроможний на щось.

Змістовий - пов’язаний зі змістом: змістова виразність, змістова неточність. Змістовний - багатий змістом; змістовні твори.

Індуктивний - логічн.: метод пізнання. Індукційний -фіз.:струм.

Іноземний - що належить іншому народові, краєві: іноземна мова. Іншомовний - слово, назва, запозичання.

Контроль – здійснюють люди, організації. Контролювання – здійснюють механізми, прилади, техніка.

Мета (вжив. лише в одн.). Ціль (уроч., вжив. і в мн.).

Нервувати - дратувати когось. Нервуватися - роздратовувати самого себе.

Мимохідь - йдучи мимо, проходячи повз. Мимохіть -ненароком, поза бажанням, не бажаючи.

Напрям - шлях розвитку, течія, кінцева точка. Напрямок - фізичний рух на певну відстань.

Об’єм – вимір в кубічних одиницях (об’єм цистерни). Обсяг – в інших випадках (обсяг роботи, книги, капіталовкладень).

Особовий - склад, напр.: навчального закладу, армії, справа як документ, рахунок у банку, особовий займенник, особові закінчення дієслів. Особиста - справа, рахунки з кимось, почуття, щастя, життя.

Пам’ятка - предмет культури минулого, зокрема писемна. Пам’ятний - археологічний, архітектурний, споруда.

Подвижник - людина, яка самовіддано бореться за досягнення мети. Сподвижник - чийсь соратник у якійсь важливій діяльності.

 

5. Синтаксичні (норми правильної побудови речень і словосполучень, уживання прийменників); правильність у вживанні відмінкових форм при слабкому керуванні, наприклад: писати про людей (знах. відм.), звертатися до друзів (род. відм.), турбуватися про працівників (знах. відм.). Порівняй – рос. писать о людях (місц. відм.), обращаться к друзьям (дав. відм.), заботиться о работниках (місц. відм.).

6. Стилістичні (норми правильного відбору мовних засобів залежно від ситуації);

7. Графічні (норми передавання звуків і звукосполучень на письмі);

8. Орфографічні (норми написання слів);

9. Пунктуаційні (норми вживання розділових знаків).

Самостійні завдання: Опрацюйте(згадайте) теоретичний матеріал, який ви вивчали в школі:

1. Правопис м’якого знаку;

2. Правопис апострофа;

3. Правопис слів іншомовного походження;

4. Спрощення в групах приголосних.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.012 сек.)