Тема: Лексичне і фразеологічне багатство мовлення

П Л А Н

1. Багатство мовлення – важлива комунікативна ознака.

2. Склад лексики української мови з погляду походження.

3. Роль діалектної лексики у розширенні словникового складу української мови.

4.Місце діалектних словників у лексикографії.

5. «Жаргон – суперечливе мовне явище». Доведіть або спростуйте.

Література

1. Бабич Н. Основи культури мовлення.—Львів: Світ, 1990.

2.Бортняк А. Ну що б, здавалося, слова…—Вінниця: Редак­ція газети «Південний Буг», 1992.

3.Ганич Д., Олейник И. Русско-украинский и украинско-русский словарь.—К., 1990.

4.Головин Б. Основи культури речи: Учеб. для вузов по спец. «Рус. яз. и лит.».-М.: Высш. шк., 1988.

5.Демиденко Л. Речевые ошибки: Учеб. пособие для филологических факультетов пединститутов.-Мн.: Выш. школа, 1986.

6.Пентилюк М. Культура мови і стилістика: Пробний підручник для гімназій гуман. профілю.-К.: Вежа, 1994.

7.Словник української мови. В 11-ти томах / За ред. Ільїна В., Зайцевої Т., Паламарчука Л. та ін.-К.: Наук, думка, 1970-1980.

8.Сучасна українська літературна мова: Підручник / А.Г­рищенко, Л.Мацько, М.Плющ та ін.; За ред. А.Грищенка.-К.: Вища шк., 1993.

Самостійна робота

1.Перекладітьтекст із підручника Б.Головіна про багатство та різноманітність поетичного стилю О.Пушкіна. Ознайомтесь
з перекладом однієї з пушкінських поезій, виконаним видатним майстром українського перекладу Борисом Теном. Як за
допомогою барв українського слова перекладач передав настрій
геніального поета? Які виражальні засоби художнього мовлення (тропи) при цьому використав перекладач?

Художественная речь Пушкина богата и разнообразна. «Словарь языка А.Пушкина» включает 21290 разных слов—с де­сятками тысяч неодинаковых значений. Активний запас слов современного образованного человека примерно вдвое меньше пушкинского. Разве только одно это сопоставление не показательно? Но оно только начинает, а не завершает объективную оценку богатства и разнообразия речи Пушкина.

Вспомним: «Разум неистощим в соображении понятий, как язык неистощим в соединении слов». Соединения слов и связанные с ними значення и их варианты, найденные, созданные Пушкиным, оказались настолько живыми, точными, яркими, многоликими, так обогатили художественную речь первой по­ловины XIX в., что даже современники поэта признали за ним совершенно особое место в поэтическом речетворчестве, а потомки поэта назвали его основоположником современного русского литературного языка.

На холмах Грузни лежит ночная мгла

Шумит Арагва предо мною.

Мне грустно и легко; печаль моя светла;

Печаль моя полна тобою,

Тобой, одной тобой... Унынья моего

Ничто не мучит, не тревожит,

И сердце вновь горит и любит—оттого,

Что не любить оно не может.

А.Пушкин

На гори Грузії лягає ночі мла,

Шумить Арагва бистрохвила.

І сумно й легко так,—мій смуток облягла

Мій світлий смуток полонила

Лиш ти, лиш ти одна... І ту журбу мені

Ніщо не владне зворушити.

І любить серце знов, палаючи в огні,—

Воно не може не любити.

Борис Тен

2. Прочитайте текст. Уважно проаналізуйте, взявши за основу фактори, за якими визначають багатство мовлення носія, особливості стилю одного з Ваших улюблених письменників. Чи погоджуєтеся Ви з показником читабельності, яким корис­туються в США?

Вчені встановили фактори, що характеризують стиль ок­ремих авторів чи промовців. Передусім це обсяг словникового запасу. Адже відомо, що мова людини, яка має більший слов­никовий запас, розмаїтіша й багатша, ніж мова того, хто оперує меншою кількістю слів.

Для підрахунку словесної розмаїтості були складені спе­ціальні формули. За допомогою однієї з них виявляється найчас­тіше вживане слово і вимірюється віддаленість між першим і другим випадками його використання. Дану відстань виражають кількістю слів, що знаходяться між першим і другим випадками. За другою формулою кількість ужитих слів ділиться на кількість слів мови. Наприклад, у газетній мові було нараховано всього 44000 слів, а в одному з газетних текстів—6000. Отже, індекс становить 0,136(6000:44000).

Ще одним фактором, який характеризує мову окремої лю­дини, є довжина речень, що виражається загальною кількістю складів у них. Зрозуміло, що цей фактор має значення насам­перед у письмовій мові. Вчені США провели такий дослід. Вони підрахували, що в одному американському журналі, наприклад, кількість складів у реченні становить пересічно 13. У діалогах театральних вистав на один прикметник припадає дев'ять інших частин мови. Натомість у науковому тексті цей показник ста­новить лише 1:3. У романах на один прикметник припадають три дієслова.

На основі цих показників деякі психологи роблять виснов­ки про емоційну врівноваженість дітей. Емоційно неврівноважені діти вживають, як правило, більше дієслів (за допомогою яких завжди виражається дія або діяльність), ніж прикметників (які частіше вживаються при описуванні).

В англійській мові, аналізуючи стиль, до уваги беруть не тільки кількість слів у реченні, а й кількість довгих слів, що ма­ють більше трьох складів. Показник читабельності, яким кори­стуються, наприклад, у США, оснований на двох факторах: чим довші речення і чим більше довгих слів вони мають у своєму складі, тим важче читати текст. Інший ПОКА3НИК читабельності (показник Флеша) включає ще й третій фактор—кількість осо­бових займенників.

Люди найбільше люблять читати або слухати про інших людей. Тому газетна стаття, в якій подаються спогади очевидця або «інтерв'ю з визначною особою», викличе, звичайно, більшу зацікавленість, ніж та сама інформація, викладена безособово. В показнику Флеша до уваги береться кількість особових за­йменників на сто слів тексту і середня кількість особових ре­чень на сто речень тексту. Під особовими реченнями розумі­ють речення, що вводяться за допомогою лапок, запитання чи­тачів, відгуки тощо.

Важливо запам'ятати, що мова стає цікавішою, якщо наво­дити приклади зі свого власного життя або з життя інших людей. Менш цікавими є зображення та описи неживих предметів, де немає ніякої дії. Так само мало зацікавлять слухача теоре­тичні міркування та зауваження, виражені абстрактними понят­тями, без зв'язку з практикою життя.

І. Томан

3. Прочитайте текст, визначте його основну думку. Ви­пишіть ті народні вислови, які Вам найбільше припали до впо­доби. Допишіть почуті Вами від рідних, знайомих, земляків на­родні фразеологізми.

З ФОЛЬКЛОРНИХ ДЖЕРЕЛ

Відомий білоруський письменник Василь Биков писав: «Чи тільки для спілкування служить людству мова? Чи тільки для комунікації? А для того, щоб думати й відчувати? Найповніше і найщиріше?.. Коли давним-давно увечері поверталася з поля жниця, вона співала зовсім не для спілкування з іншими—для себе і для своєї душі. Яка ж має бути мова, щоб висловлювати душу!»

До цих авторитетних слів додамо, що, спілкуючись, людина відчуває потребу розкриватися, висловлювати найпотаємніше. Голими, сухими словами досягти задушевності неможливо.

Говорити гарно, задушевно повинен уміти кожен. Для цьо­го до ваших послуг, добрі люди, величезна кількість образних засобів, оволодіння якими зробить вашу мову багатшою, яскра­вішою, виразнішою.

Українська мова особливо щедро наділена прислів'ями, приказками, крилатими висловами, пісенними примовками. Вони — то філософсько-роздумливі, то бадьоро-жартівливі, то святково-урочисті, то ліричні, поетично-таємничі... У них — спо­стережливість, досвід, життєві поняття та уявлення багатьох по­колінь. «Котові жарти — мишці сльози»; «Забув, що оженився, та й пішов у солому спати»; «Поки сонце зійде, роса очі виїсть»; «Своя рука—владика»; «Як не вмер Данило, то болячка задавила»; «Ус­кочив, як курка в борщ»; «Були на масниці вареники, та в пісні на вербу повтікали»; «За добрим мужем жінка, як ружа»... Кожний з таких виразів — ніби мініатюрна поема з мудрим житейським сю­жетом. А їх же сотні тисяч! На всякі теми, з різного приводу. Якщо вдало добирати їх до своєї мови (розповіді, суперечки, лекції, бесіди, статті), то можна значно її урізноманітнити, пожвавити, зро­бити соковитішою і барвистішою.

А звідки їх добирати? Насамперед з живої народної мови. А також зі словників, з художньої літератури, з висловлювань видатних людей.

Справжній письменник ніколи не залишить поза увагою вдалий вираз, почутий ним. Олесь Гончар про це пише: «Не пригадую жодної поїздки по Україні, яка не принесла б радості якоїсь мовної знахідки. Ось перша-ліпша сторінка дорожнього блокнота:

— Гляньте, як гостро мчить степом кінь!..

— Земля така—цвяхи посій, і ті зійдуть...

— Вітерець воду на озері вівсюжить.

Ось про того, хто відає розподілом житла: «Замість квартир роздає усмішки».

...Квітникарка стоїть серед своїх троянд, милується виплеканим:

— Таке ж воно гарне, чисте... Ну як святе!..» Як бачите, до­рогі читачі, влучні вирази не обов'язково вишукуються десь, добираються звідкись, а й безпосередньо творяться самими мовлянами. Кожна людина (не лише письменник, журналіст, лектор, учитель-мовник,— хоч вони — в першу чергу) може бра­ти постійну енергійну участь у великому та безперервному про­цесі явлення слова, народження живої мови, вкладаючи силу свого духу, свою уяву, страждання і сподівання, любов і нена­висть. Свіжою думкою, несподіваним образом, придуманими вами чи запозиченими в інших, але вміло, доречно поставле­ними в контекст своєї розповіді, ви можете засвідчити високий рівень вашої мовної культури.

Анатолій Бортняк

4. Напишіть твір-опис природи, намагаючись зробити його лексично і семантично багатим. Виразно прочитайте свій текст, пам'ятаючи про інтонаційну оформленість речень. Користуй­тесь для довідок словниками [3,7].

Практичне заняття № 5-6

Поиск по сайту: