Стаття 1. Визначення основних термінів. 1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) державна спеціалізована експертна установа – державна установа, створена в установленому законом порядку для здійснення судово-експертної та наукової діяльності в галузі криміналістики та судової експертизи;

2) експертна ініціатива – викладення експертом виявлених у ході проведення експертизи відомостей, які можуть мати значення для кримінального провадження, цивільної, господарської, адміністративної справи, справи про адміністративне правопорушення, виконавчого провадження або поза межами судочинства, з приводу яких йому не були поставлені питання;

3) експертна спеціальність – окремий напрямок спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо, що визначає компетентність судового експерта з проведення певного виду (підвиду, роду, класу) судових експертиз, за яким присвоюється кваліфікація судового експерта;

4) експертне дослідження – процес пізнавальної діяльності судового експерта з метою встановлення на підставі спеціальних знань фактичних даних та обставин поза межами судового провадження результати якого викладаються у висновку експертного дослідження;

5) зразки для проведення експертного дослідження – об’єкти матеріального світу (їх фрагменти, частки, відбитки, інші відображення), що відтворюють властивості живої людини та її навичок, трупа, тварини, рослини, речовини, предмета тощо, вилучені в установленому законом порядку;

6) кваліфікація судового експерта – обсяг теоретичних знань та практичних навичок і умінь особи, необхідний для самостійного проведення експертиз за відповідною експертною спеціальністю, що встановлюється шляхом її атестації в порядку, визначеному цим Законом.

7) методика експертного дослідження – результат наукової роботи, що містить систему методів, які застосовуються в процесі послідовних дій експерта з метою виконання певного експертного завдання, впроваджений в експертну практику в порядку, встановленому законодавством України;

8) об’єкти судової експертизи – матеріальні та матеріалізовані носії інформації, що досліджуються судовим експертом засобами спеціальних знань в межах предмета експертного дослідження: речові докази, похідні речових доказів, зразки, документи, тіло й стан психіки людини, трупи (їх частки), тварини (їх частки), рослини (їх частки), будівлі, споруди, ділянки місцевості тощо, а також відомості, що зафіксовані в матеріалах справи (провадження) та інших носіях інформації;

9) предмет судової експертизи – фактичні данні та обставини, що мають значення для кримінального провадження, вирішення справи про адміністративне правопорушення, цивільної, господарської, адміністративної справи або виконання рішень суду, які встановлюються на підставі спеціальних знань судового експерта та визначаються питаннями, поставленими перед судовим експертом або в порядку експертної ініціативи;

10) приватний судовий експерт – судовий експерт, що не є працівником державної спеціалізованої експертної установи та самостійно на професійній основі здійснює судово-експертну діяльність;

11) спеціальні знання – професійні знання та вміння особи у відповідній галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла, оцінки майна (майнових прав) та інших галузях, набуті ним у процесі навчання та практичної діяльності за тією чи іншою спеціальністю (фахом), крім знань у галузі права;

12) судова експертиза – процесуальна дія спрямована на отримання (збирання) доказів шляхом проведення дослідження судовим експертом на основі його спеціальних знань матеріальних (матеріалізованих) об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про фактичні дані та обставини справи, що перебуває у провадженні уповноваженого органу (особи);

13) судовий експерт – суб’єкт процесуальних правовідносин (фізична особа), що відповідає вимогам цього Закону та якому у порядку, встановленому законодавством України, доручено проведення судової експертизи;

14) судовий експерт державної установи – судовий експерт, що є працівником державної спеціалізованої експертної установи;

15) судово-експертна діяльність – особливий вид діяльності, пов’язаної з організацією та проведенням судових експертиз, експертних досліджень, спрямованих на забезпечення уповноважених осіб (органів), юридичних та фізичних осіб незалежними, кваліфікованими та об’єктивними висновками, орієнтованими на максимальне використання досягнень науки та техніки, створенням і удосконаленням науково-методичної бази у галузі криміналістики і судової експертизи, а також державним управлінням у цій сфері;

16) уповноважена особа (орган) – особа (орган), які в порядку, передбаченому законодавством України, уповноважені на призначення судової експертизи (залучення експерта), зокрема: у кримінальному провадженні – сторона обвинувачення, сторона захисту, потерпілий, слідчий суддя, суд; у цивільному, господарському, адміністративному судочинстві – суд; у справах про адміністративні правопорушення – суд, посадова особа (орган), що здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення; у виконавчому провадженні – державний виконавець.

2. Інші терміни, що вживаються в цьому Законі, визначаються спеціальними нормами у цьому Законі та інших законах України.

Поиск по сайту: