Стаття 51. Порядок уведення в дію цього Закону

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України від 24 лютого 1994 року «Про судову експертизу» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 28, ст. 232).

3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) У Цивільному процесуальному кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 40-42, ст. 492):

а) у статті 53:

у частині першій слова «Законом України «Про судову експертизу», і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів» замінити словами «Законом України «Про судово-експертну діяльність в Україні, і внесена до державного Реєстру атестованих судових експертів»;

у пункті шостому частини десятої слова «Законом України «Про судову експертизу» замінити словами «Законом України «Про судово-експертну діяльність в Україні»;

б) частину першу статті 143 викласти в такій редакції:

«1. Для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу (первинну, повторну, додаткову, комісійну або комплексну) відповідно до вимог Закону України «Про судово-експертну діяльність в Україні» за заявою осіб, які беруть участь у справі»;

в) у частині першій статті 144 слова «та строк» виключити;

г) у статті 147:

частину другу викласти в такій редакції:

«2. Експерт дає у письмовій формі свій мотивований висновок, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про судово-експертну діяльність в Україні». Висновок експерта приєднується до справи. Суд має право за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи запропонувати експерту дати усне пояснення свого висновку. Усне пояснення заноситься до журналу судового засідання»;

частину третю-п’яту виключити.

У зв’язку з цим частини шосту-сьому вважати відповідно частинами третьою-четвертою;

доповнити частиною п’ятою такого змісту:

«5. У разі неповноти, необґрунтованості або інших сумнівів щодо висновку експерта суд за власною ініціативою або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, може призначити додаткову або повторну експертизи»;

ґ) статті 148-150 виключити.

2) У Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 35-37, ст. 446):

а) у статті 66:

у частині другій слова «Законом України «Про судову експертизу» замінити словами «Законом України «Про судово-експертну діяльність в Україні» і внесена до державного Реєстру атестованих судових експертів»;

у пункті шостому частини десятої слова «Законом України «Про судову експертизу» замінити словами «Законом України «Про судово-експертну діяльність в Україні»;

б) частину першу статті 81 викласти в такій редакції:

«1. Для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу (первинну, повторну, додаткову, комісійну або комплексну) відповідно до Закону України «Про судово-експертну діяльність в Україні»»;

в) статтю 82 викласти в такій редакції:

«Стаття 82. Висновок експерта

1. Експерт дає у письмовій формі свій мотивований висновок, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про судово-експертну діяльність в Україні». Висновок експерта приєднується до справи. Суд має право в судовому засіданні запропонувати експерту дати усне пояснення до свого висновку. Якщо експертиза проводиться в судовому засіданні, експерт може дати усний висновок.

2. Висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

3. У разі неповноти, необґрунтованості або інших сумнівів щодо висновку експерта суд за власною ініціативою або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, може призначити додаткову або повторну експертизи»;

г) статті 83-85 виключити.

3) У Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 6, ст.56):

а) статтю 31 викласти в такій редакції:

«Стаття 31. Участь в судовому процесі судового експерта

Судовим експертом є особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань.

Як судовий експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про судово-експертну діяльність в Україні», і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.

Судовий експерт зобов'язаний з'явитися за викликом суду, провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на задані йому питання, а у разі необхідності - роз'яснити його.

Під час проведення дослідження судовий експерт повинен забезпечити збереження об'єкта судової експертизи. Якщо дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта судової експертизи або зміною його властивостей, судовий експерт має одержати на це відповідний дозвіл суду, який оформляється ухвалою.

Судовий експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення судової експертизи; спілкуватися з особами, які беруть участь у справі, а також іншими учасниками процесу, за винятком дій, пов'язаних з проведенням експертизи; розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв'язку з проведенням судової експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду, про результати судової експертизи.

Судовий експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним судової експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших судових експертів.

У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення судовий експерт невідкладно заявляє суду клопотання щодо його уточнення або повідомляє суд про неможливість проведення ним судової експертизи за заданими питаннями.

Судовий експерт не має права передоручати проведення судової експертизи іншій особі.

У разі постановлення ухвали суду про припинення проведення судової експертизи, судовий експерт зобов'язаний негайно подати матеріали справи та інші документи, що використовувалися для проведення судової експертизи.

Судовий експерт має право:

1) знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета дослідження;

2) заявляти клопотання про подання йому додаткових матеріалів і зразків;

3) викладати у висновку судової експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були задані питання;

4) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета і об'єктів дослідження;

5) задавати питання учасникам процесу

6) користуватися іншими правами, встановленими Законом України «Про судово-експертну діяльність в Україні».

Судовий експерт має право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи і викликом до суду.

Судовий експерт може відмовитися від давання висновку, якщо подані йому матеріали недостатні для виконання покладених на нього обов'язків. Заява про відмову повинна бути вмотивованою.

За завідомо неправдивий висновок або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків судовий експерт несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов'язків - відповідальність, встановлену законом»;

б) статтю 41 викласти в такій редакції:

«Стаття 41. Порядок призначення судової експертизи

Для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає судову експертизу (первинну, повторну, додаткову, комісійну або комплексну) відповідно до Закону України «Про судово-експертну діяльність в Україні».

Якщо сторони домовилися про залучення судовими експертами певних осіб, суд повинен призначити їх відповідно до цієї домовленості.

Учасники судового процесу мають право подати суду питання, на які потрібна відповідь судового експерта. Кількість і зміст питань, за якими має бути проведена експертиза, визначається судом. При цьому суд має мотивувати відхилення питань учасників процесу.

Учасники судового процесу мають право просити суд провести судову експертизу у відповідній судово-експертній установі, доручити її конкретному судовому експерту, заявляти відвід судовому експерту, давати пояснення судовому експерту, знайомитися з висновком судового експерта, просити суд призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну судову експертизу.

Якщо проведення судової експертизи доручено спеціалізованій експертній установі, її керівник має право доручити проведення судової експертизи одному або кільком судовим експертам, створювати комісії з судових експертів керованої ним установи, якщо судом не визначено конкретних судових експертів, у разі потреби замінювати виконавців судової експертизи, заявити клопотання щодо організації проведення досліджень поза межами експертної установи»;

в) статтю 42 викласти в такій редакції:

«Стаття 42. Висновок судового експерта

Судовий експерт дає у письмовій формі свій мотивований висновок, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про судово-експертну діяльність в Україні» і копія його надсилається сторонам. Висновок експерта приєднується до справи. Суд має право в судовому засіданні запропонувати експерту дати усне пояснення до свого висновку. Якщо експертиза проводиться в судовому засіданні, експерт може дати усний висновок.

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим, і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

У разі неповноти, необґрунтованості або інших сумнівів щодо висновку експерта суд за власною ініціативою або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, може призначити додаткову або повторну експертизи»;

г) Статтю 48 викласти в такій редакції:

«Стаття 48. Визначення розміру сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи та послуги перекладача

Витрати, пов’язані з переїздом до іншого населено пункту перекладача, експерта, наймання ними житла, а також проведення судових експертиз несе сторона, яка заявила клопотання про залучення перекладача та проведення судової експертизи.

Кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення судової експертизи. Якщо клопотання про проведення судової експертизи заявлено обома сторонами, витрати на її оплату несуть обидві сторони порівну.

У разі неоплати судової експертизи у строк, встановлений судом, суд скасовує ухвалу про призначення судової експертизи».

4) Кримінальному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2013, № 9-13, ст.88):

а) у частині першій статті 69 слова «Про судову експертизу» замінити словами «Про судово-експертну діяльність в Україні»;

б) у пункті восьмому частини другої статті 69 слова «Про судову експертизу» замінити словами «Про судово-експертну діяльність в Україні»;

г) частину сьому статті 101 доповнити новим реченням такого змісту:

«Якщо під час допиту експерта усунути неповноту або неясність та інші сумніви щодо його висновку неможливо, суд за власною ініціативою або за клопотанням сторін, може призначити іншу експертизу (повторну, додаткову, комісійну або комплексну) відповідно до Закону України «Про судово-експертну діяльність в Україні»».

5) У Законі України «Про виконавче провадження» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 24, ст. 207):

доповнити статтю 13 пунктом сьомим такого змісту:

«7. Інші права та обов’язки судового експерта передбачені Законом України «Про судово-експертну діяльність в Україні».

6) У Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2–3, ст. 11):

пункт дев’ятий статті 8 після слів «Про службу в органах місцевого самоврядування» доповнити комою та словами «Про судово-експертну діяльність в Україні».

7) У Законі України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 12–13, ст. 82):

у пункті першому статті другої слова «Про судову експертизу» замінити словами «Про судово-експертну діяльність в Україні».

4. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня офіційного опублікування цього закону:

а) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для його реалізації;

б) забезпечити приведення нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади у відповідність до цього Закону.

Президент УкраїниВ. Янукович

м. Київ, року №

___________________________

Поиск по сайту: