Завдання розумового виховання

1. Опанування системою знань про наукові засади розвитку природи і суспільства.

2. Розвиток потенційних інтелектуальних сил особистості.

3. Формування культури розумової праці.

У процесі розв’язання завдань розумового виховання треба виходити з постулату, що основним багатством людини і людської спільноти взагалі є інтелектуальне багатство. Цим критерієм визначається престижність тієї чи іншої держави у світовому співтоваристві. Тому провідним завданням розумового виховання є створення оптимальних умов для розумового розвитку кожної людини, максимальне використання потенційних можливостей людини для зростання її інтелектуальних сил.

2.

Інтелект (віл лат. – пізнання, розуміння, розум) – це суб’єктивна здатність живих істот здійснювати доцільно орієнтовану діяльність, що дає змогу особистості забезпечувати активну діяльність у природному й соціальному середовищі.

У процесі розумового виховання школяр повинен навчитися мислити.

Мислення – це процес опосередкованого відображення об’єктивної дійсності в зіставленнях, взаємозв’язках її структурних компонентів.

Школа має закласти основи формування різних видів мислення.

1. Діалогічне ( вміння бачити в явищі суперечності, тенденції розвитку).

2. Логічне (встановлення узагальнених зв’язків між новим і раніше засвоєним матеріалом).

3. Абстрактне – абстрагування від неістотних, другорядних ознак, виділення загальних та істотних і на цій основі формування абстрактних понять.

4. Узагальнююче – знаходження загальних принципів і способів дій, що поширюються на певну низку явищ.

5. Категоріальне – вміння об’єднувати поняття в класи і групи на підставі певних істотних ознак.

6. Індуктивне – рух думки від окремого до загального, від фактів до узагальнень.

7. Дедуктивне – рух думки від загального до окремого.

8. Алгоритмічне – неухильне дотримання інструкції, яка вказує сторогу послідовність дій, що забезпечує оптимальність результату.

9. Репродуктивне – актуалізація засвоєння знань для розв’язання завдань відомого типу або виконання дій в знайомих умовах.

10. Продуктивне – самостійне вирішення людиною нових завдань на основі набутих знань, а також із використанням нових даних, способів і засобів, необхідних для їх вирішення.

Учня необхідно навчити всіх цих видів мислення.

Оволодіти ними він може лише за умови освоєння таких мислительні операцій:

1) аналіз – мислительне розчленування цілого на частини або мислительне виділення окремих його частин;

2) синтез – мислительне поєднання частин предметів або окремих сторін, їх ознак, властивостей;

3) порівняння – встановлення подібності або відмінності між предметами і явищами за однією чи кількома ознаками, виділеними в певній послідовності;

4) класифікація (систематизація) – поділ предметів або явищ за групами залежно від подібності чи відмінності між ними.

Важливим завданням розумового виховання є формування інтелектуальних вмінь:

· загальні вміння (читати, слухати, усно висловлювати свої думки, писати, працювати з книгою та іншим джерелами інформації);

· спеціальні вміння (читати ноти, карти, схеми, слухати музичні твори, користуватися довідковою літературою).

Всі ці вміння є передумовою створення культури розумової праці.

Процес інтелектуального розвитку особистості, накопичення інтелектуального багатства лежить через наполегливу і напружену самостійну пізнавальну діяльність. Особливо важливо забезпечити оптимальні умови для такої діяльності в роки дитинства, отроцтва і юності.

3.

Процес розумового виховання людини супроводжує її вподовж усього життя. Можна виділити певні напрямки розумового виховання.

1. Стихійне сприйняття явищ і процесів людиною з раннього віку.
2. Навчання в загальноосвітніх навчально-виховних закладах, де відбувається оволодінн основами наук.
3. Навчання в професійних навчальних закладах.
4. Користування джерелами засобів масової інформації (книги, газети, журнали, радіо, телебачення).
5. Участь людини у продуктивній праці.
6. Залучення учнів до позакласної та позашкільної виховної роботи.
7. Організація досвіду поведінки особистості в соціальній діяльності.
8. Включення людини в систему самоосвіти.

Засоби розумового виховання є широкий спектр предметів, які викоритстовують у пізнавальній діяльності:

1) книги;

2) комп’ютерна техніка;

3) лабораторне обладнання;

4) письмове приладдя та ін.

У системі розумового виховання широко використовують різноманітні методи пізнавальної діяльності людини. У підході до вибору методів треба виходити з головного завдання – забезпечувати інтелектуальний розвиток вихованців. Тому варто надавати перевагу тим методам, які сприяють включенню особистості в активну пізнавальну діяльність.

4.

Науковий світогляд – цілісна система наукових, філософських, політичних, моральних, правових, естетичних понять, поглядів, переконань і почуттів, які визначають ставлення людини до навколишньої дійсності і до самого себе.

Його основу становлять погляди і переконання, що сформувалися на базі знань про природу та суспільство, й стали внутрішньою позицією особистості.

Погляди – прийняті людиною як достовірні ідеї, знання, теоретичні концепції, передбачення, що пояснюють явища природи і суспільства, є орієнтирами в поведінці, стосунках.

Переконання – психічний стан особистості, який характеризується стійкими поглядами, впевненістю у правильності власних думок, поглядів; це сукупність знань, ідей, концепцій, теорій, гіпотез, в які людина вірить як в істину.

Невід’ємною частиною переконань є почуття людини. Втілення світоглядних позицій у життя, їх обстоювання і захист людина переживає емоційно.

Поиск по сайту: