ЗБІР ЗА РОЗМІЩЕННЯ ВІДХОДІВ

Стосовно даної складової Розрахунку, то вона повністю базується на даних типової форми №1ВТ (див. розділ І даної статті).

Відповідно до ст. 1 Закону N 187/98-ВР про відходи - це будь-які речовини, матеріали i предмети, що утворюються у процесі людської діяльності i не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Зберігання відходів - це тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення). Спеціально відведені місця чи об'єкти - це місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами. Розміщення відходів - це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Згідно з п. 4 ст. 33 цього Закону зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з урахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Водночас відповідно до ст. 39 Закону N 187/98-ВР за розміщення відходів із суб'єктів підприємницької діяльності стягується плата. Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня їх небезпеки та цінності території, на якій вони розміщені. За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі.

Порядком N 303 встановлено, що збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється, зокрема, за розміщення відходів.

Пунктом 4 цього Порядку визначено, що суми збору, який справляється за розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів на розміщення відходів, виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, нормативів збору та коригуючих коефіцієнтів. При цьому відповідно до п. 6.4 Інструкції N 162/379 суми збору, який справляється за розміщення відходів, обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, нормативів збору та коригуючих коефіцієнтів.

Тобто фактично розміщені відходи у податковому звітному періоді (квартал) враховуються при обчисленні суми збору за цей звітний період i не враховуються у наступних звітних періодах, якщо таке розміщення не відбувалося. В листі Мінпромполітики від 27.05. 2008 року за №15-2-3-319 зазначається, що обов'язок щодо обчислення даного збору у суб'єкта господарювання не виникає у випадку, коли у нього припинено право власності на ці відходи до дати подання розрахунку збору. Зазначене дещо суперечить позиції податкових органів. У своїх листах та виданні «Вісник податкової служби» №31 від 12/08/2008 року, в якому фахівцями податкової служби надаються роз'яснення даного питання зазначається, що такі відходи повинні передаватись іншим суб'єктам господарювання не до дати подання розрахунку (тобто 40 днів після закінчення кварталу), а підприємство не повинно допускати розміщення відходів на кінець звітного періоду.

Так, у листі ДПА України від 28 травня 2008 р. № 197/2/15-0210 "Щодо окремих питань застосування податкового законодавства" (Витяг) зазначається:

«Щодо окремих питань застосування податкового законодавства в частині збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 2 Порядку N 303 та п. 1.4 Інструкції N 162/379 збір справляється, зокрема, за розміщення відходів.

Об'єктом обчислення збору для стаціонарних джерел забруднення, зокрема, є обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах (абзац другий п. 3.1 Інструкції N 162/379).

Суми збору, який справляється за розміщення відходів, обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року на підставі затверджених лімітів виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, нормативів збору та коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.4, 2.5 додатка 2 до Порядку N 303 (п. 6.4 Інструкції N 162/379 та абзац другий п. 4 Порядку N 303).

Якщо підприємство своєчасно не передало відходи іншим спеціалізованим підприємствам (комунальним підприємствам) у встановлені договором терміни, тобто це підприємство протягом відповідного часу здійснювало розміщення відходів на власних об'єктах, з власної вини та/або з вини комунального підприємства, яке всупереч договору станом на кінець звітного кварталу не вилучив відходи шляхом їх вивезення, то таке підприємство має сплатити збір за забруднення навколишнього природного середовища за фактичні обсяги відходів, що дійсно розміщувалися на його власних об'єктах протягом відповідного часу».

Тому, зважаючи на вище вказане, підприємству варто не допускати залишків відходів на своїй території на кінець відповідних звітних періодів.

Наведу лише декілька найпоширеніших видів відходів, які є, майже на всіх підприємствах, які, здебільшого не передаються спеціалізованим підприємствам, не утилізуються (бо заборонені як небезпечні чи високо небезпечні), накопичуються на території підприємства, а тому мають включатись до даного розрахунку у відповідних звітних періодах:

- відпрацьовані акумулятори

- відпрацьоване мастило

- списані шини

- використані мастилофільтри

- промаслене ганчір'я

- металева стружка

- люмінесцентні лампи

- використаний поліетилен, пластик, тара та цілий ряд інших.

Обов'язок нарахування та сплати збору за розміщення відходів у суб'єкта господарювання не виникає у випадку, коли у нього припинено право власності на ці відходи до дати подання розрахунку збору.

Якщо за результатами діяльності підприємства за квартал сума збору за забруднення навколишнього природного середовища та за розміщення відходів перевищує 10 грн., то підприємство сплачує збір у п'ятикратному розмірі (у 2008 році, а у 2009 році - десятикратному розмірі). Якщо ж сума збору за розміщення відходів усіх класів небезпеки менша 10 грн. за рік, суб’єкт господарювання звільняється від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів (п.8. Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого наказом ПКМУ від 3 серпня 1998 р. N 1218)

На цьому завершу висвітлення, доволі обширної та не простої, теми. Маю надію, що вона допоможе керівникам організувати комплекс дій, направлених на забезпечення належного первинного обліку відходів, а бухгалтерам дасть відповіді на безліч питань, пов'язаних із їх бухгалтерським та податковим обліком.

Наталія Студанс

Поиск по сайту: