Cамостійна та індивідуальна робота. За даною темою основні питання розглядаються на семінарському занятті

За даною темою основні питання розглядаються на семінарському занятті. Поглиблене вивчення визначених проблем відбувається у позааудиторний час.

1. Поняття похідного цінного паперу.

2. Функції похідних цінних паперів.

3. Критерії віднесення фінансового інструменту до похідних.

4. Особливості опціонних операції.

Особливість похідного цінного папера полягає в тому, що він випускається на основі вже емітованих класичних цінних паперів — акцій та облігацій. Поява та бурхливий розвиток похідних цінних паперів пояснюється такими причинами:

1) можливістю страхування (хеджування) спот-угод шляхом укладання строкових угод на цінні папери;

2) потребою фінансового ринку в створенні нових фінансових інструментів;

3) потребами спекулянтів цінними паперами.

Види похідних цінних паперів: форварди, ф’ючерси, опціони, свопи, варанти. Крім того, на фінансовому ринку з’являються похідні фінансові інструменти «другого покоління», основою яких є обіг похідних цінних паперів першого порядку: опціони на ф’ючерси, ф’ючерси на фондові індекси та ін.

Базисний актив похідного цінного папера — товари, валюта, цінні папери, які покладені в основу угоди.

Зверніть увагу на головні особливості кожного з видів цінних паперів.

Форвард – строкова угода, обов’язкова для виконання між продавцем і покупцем майбутньої поставки фінансового активу (товару або валюти) за визначеною фіксованою ціною у визначений строк. Особливість форварда: контракт укладається поза біржею, через що гарантії у нього немає.

Ф’ючерс – строкова угода, що на відміну від форварда укладається тільки на біржі. Базовими активами для фінансових ф’ючерсів є боргові цінні папери. Ф’ючерси реєструються розрахунковою палатою біржі. Зверніть увагу на те, що для покупця і продавця розрахункова палата є контрагентом, тобто продавець і покупець мають відносини лише з розрахунковою палатою.

Варант – свідоцтво, що видається разом з цінним папером, яке дає право на додаткові пільги його власнику при придбанні акцій чи боргових цінних паперів.

Опціон – строкова угода між продавцем і покупцем на право покупця купити або продати фінансовий актив за фіксованою ціною. Потрібно зрозуміти специфічність угоди, яка полягає в тому, що вона не є обов’язковою до виконання. Право вибору здійснити або відмовитися від угоди належить тільки покупцеві опціона. З цього випливає, що ризик між покупцем і продавцем поділений нерівномірно. Потрібно знати класифікацію опціонів: американський та західноєвропейський, опціон на купівлю фінансового активу, опціон на продаж фінансового активу.

Ціна опціона, яку виплачує покупець продавцю, називається премією. Слід зрозуміти, що вона визначається рядом факторів: біржовим курсом цінних паперів, дисперсією (середньоквадратичним відхиленням) біржового курсу, базисною ціною, строком опціона, очікуваною ставкою ринкового доходу, виплатою дивідендів.

Нижня межа премії відповідає «внутрішній вартості опціона» як різниця між поточною ціною акції та ціною виконання контракту у разі його реалізації. Верхня межа визначається часовою (зовнішньою) вартістю як різниця між фактичною премією та внутрішньою вартістю. Часова вартість залежить від ризику.

Розвиток похідних цінних паперів стимулює розвиток фінансового інжинірингу, внаслідок чого створюються нові фінансові інструменти шляхом їх комбінацій. Так, існують комбінаційні опціони: стренг, стред, стріп, спред.

Своп – контракт між двома учасниками на право обміну певною сумою валюти, цінних паперів, процентних платежів на умовах, зафіксованих у договорі.

Зверніть увагу на процентний своп: контракт укладається на позабіржовому ринку, зазвичай між фінансово-кредитними інститутами, на базову суму, від якої вираховується процентна ставка (наприклад, тверда ставка обмінюється на плаваючу). В кінці строку виводиться сальдо: для одного з учасників воно позитивне, для іншого – негативне.

Інтернаціоналізація фінансових ринків призвела до появи нових фінансових інструментів – американських депозитарних розписок (АДР, або ADR) та глобальних депозитарних розписок (ГДР, або GDR). Вони підтверджують право власності на іноземні акції, що випускаються в інших країнах. Емітуються банками — депозитаріями акцій. АДР вперше були випущені в 1927 р., у наш час випускаються в США та є ефективним засобом отримання інвесторами доступу до фондових ринків США. ГДР (GDR) випускаються в країнах Західної Європи для залучення інвестицій в акції іноземних компаній.

Поиск по сайту: