Cамостійна та індивідуальна робота. За даною темою основні питання розглядаються на семінарському занятті

За даною темою основні питання розглядаються на семінарському занятті. Поглиблене вивчення визначених проблем відбувається у позааудиторний час.

1. Поняття ціни на фінансовому ринку.

2. Завдання і принципи ціноутворення на фінансовому ринку.

3. Види і функції цін.

4. Особливості ціноутворення на різні фінансові інструменти. Визначення основних видів ціни на акції та облігації.

5. Поняття ризику на фінансовому ринку.

Насамперед потрібно з’ясувати зміст двох категорій: ціна (курс) цінного папера, що виражається в грошових одиницях, та ціна капіталу, що виражається в процентах.

Для інвестора ціна капіталу є доходом, який він отримує від вкладення інвестицій у фінансові активи. Для емітента — фінансовими витратами, які він повинен сплатити інвестору у процентах до отриманого капіталу.

Ціна капіталу визначається попитом і пропозицією, які залежать на фінансовому ринку від багатьох факторів. Особливе значення мають ризики. Дохід, на який розраховує інвестор, визначається не тільки кон’юнктурою ринку, але й надійністю фінансових активів, в які вкладаються грошові кошти. Формується структура процентних ставок, що встановлюється за строками цінного папера, його ліквідністю, можливістю у визначений час сплачувати борг та іншими факторами.

На рівень процентних ставок (ціну капіталу) має вплив інфляція. Американський економіст І. Фішер увів поняття «номінальна ставка», що складається з двох частин: очікуваної процентної ставки за безризиковим цінним папером та очікуваної премії за можливе знецінення грошової одиниці (тобто за інфляцію). Остання розглядається як компенсація для страхування ризику при втраті частини грошових коштів через знецінення грошової одиниці.

На формування ціни впливають також інші ризики. За кожним з них визначається премія, яка додається до номінальної ставки.

Премія за ризик невиконання боржником своїх зобов’язань (дефолт — DRP).

Премія за ліквідність (інколи має назву ринковості — LP). Ліквідний цінний папір можна швидко реалізувати без втрат або з мінімальними втратами. Низьколіквідний цінний папір несе ризик великих втрат при його продажу. Це спричиняє вищий процент на такий цінний папір.

Премія за строковість (MP). Вкладення в цінні папери на довгий строк звичайно обтяжене більшим ризиком, через що додається премія за ризик строковості. Але кон’юнктура ринків може бути такою, що більший ризик виявиться притаманним короткостроковим цінним паперам.

Оскільки щодо різних класів цінних паперів виникають різного роду та величини ризики, то ціна на них (тобто проценти) значно відрізняються.

Ціни капіталу з урахуванням ризиків, якщо за інфляції в 1 % та безризиковій ставці 4 % номінальна ставка становитиме 5 %, ризик за можливий дефолт 3 %, ліквідність 1 %, строковість 2 %, то:

Теорія неупередженого (безстороннього) очікування пояснює нахил кривої «ринковим консенсусом» щодо майбутніх процентних ставок та деякою впевненістю інвесторів у зміні ставок.

Теорія переваги ліквідності передбачає, що в інвесторів немає впевненості у русі процентних ставок. Через це кожен з них приймає власне рішення, віддаючи перевагу вкладенням у ліквідні цінні папери, тому премія за ліквідність буде рівною для всіх.

Теорія ринкової сегментації вбачає, що процентна ставка за цінними паперами окремих строків визначається попитом і пропозицією. Тому кожен з учасників віддає перевагу операціям в якійсь одній зоні строковості (сегменті ринку). Фактори, що визначають попит і пропозицію на коротко- і довгострокові цінні папери встановлюються самими учасниками різних сегментів.

Американський вчений У. Шарп запропонував поділити ризик на систематичний та несистематичний. Систематичний ризик перебороти шляхом диверсифікації портфеля інвестор не може. Системні зміни в господарстві (падіння цін на експортні товари, зниження капітальних вкладень та ін.) можуть спричинити різке зниження процентних ставок. На думку В. Шарпа, систематичний ризик потрібно вивчати і бути готовому до змін, щоб встигнути пристосуватися до них. Щодо несистематичного ризику, то він долається шляхом диверсифікації, тобто побудови ефективного портфеля.

Ринковий ризик зростає по мірі зростання доходу. Премія за ризик — різниця між очікуваним доходом ринку та доходом без ризику.

Модель арбітражного ціноутворення — визначення доходу по цінному паперу як функції безризикової процентної ставки та інших факторів, найважливішим з яких є зміни рівня інфляції та ВВП за умови, що немає можливості використовувати арбітраж.

Процентний арбітраж — одночасні операції на кількох ринках або з кількома фінансовими інструментами для отримання доходу на різниці процентних ставок.

Змістовий модуль 12.

Фундаментальний та технічний аналіз на фондовому ринку

Питання для вивчення

Поиск по сайту: