Особливості банкрутства і ліквідації селянського (фермерського) господарства

Підставою для визнання селянського (фермерського) господарства банкрутом є його неспроможність задовольнити протягом шести місяців після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Заява підприємця - голови селянського (фермерського) господарства про порушення справи про банкрутство подається в господарський суд за наявності письмової згоди всіх членів селянського (фермерсь­кого) господарства підписується головою селянського (фермерського) господарства.

До заяви голови селянського (фермерського) господарства про по­рушення справи про банкрутство додаються документи, які містять відомості:

- про склад і вартість майна селянського (фермерського) господар­ства;

- про склад і вартість майна, яке належить членам селянського (фер­мерського) господарства на праві власності;

- про розмір доходів, які можуть бути одержані селянським (фер­мерським) господарством після закінчення відповідного періоду сільсько­господарських робіт.

Зазначені документи також додаються головою селянського (фер­мерського) господарства до відзиву на заяву про порушення справи про банкрутство, подану кредитором.

Головою селянського (фермерського) господарства у двомісячний строк з дня прийняття господарським судом заяви про порушення справи про банкрутство селянського (фермерського) господарства може бути подано в господарський суд план відновлення платоспроможності селянського (фермерського) господарства.

У разі якщо здійснення заходів, передбачених планом відновлення платоспроможності селянського (фермерського) господарства, дасть змогу селянському (фермерському) господарству, зокрема за рахунок доходів, які можуть бути одержані селянським (фермерським) господар­ством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт, погасити вимоги за грошовими зобов'язаннями та зобов'язання­ми щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), господарсь­ким судом вводиться процедура розпорядження майном селянського (фермерського) господарства. Про введення процедури розпорядження майном селянського (фермерського) господарства господарським судом виноситься ухвала, яка може бути перевірена у порядку нагляду,

Процедура розпорядження майном селянського (фермерського) гос­подарства вводиться на строк закінчення відповідного періоду сільсько­господарських робіт із врахуванням часу, необхідного для реалізації вирощеної (виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції. Зазначений строк не може перевищувати п'ятнадцяти місяців.

У разі якщо після введення процедури розпорядження майном погіршилося фінансове становище селянського (фермерського) господарства у зв'язку із стихійним лихом та іншими несприятливими умовами, строк процедури розпорядження майном може бути продовжено на один рік.

Для здійснення процедури розпорядження майном селянського (фер­мерського) господарства господарським судом призначається розпо­рядник майна, який може не мати ліцензії розпорядника майна.

Повноваження розпорядника майна можуть здійснюватися головою селянського (фермерського) господарства за погодженням з призначе­ним розпорядником майна.

У разі визнання господарським судом селянського (фермерського) господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси селянського (фермерського) господарства включають­ся нерухоме майно, яке знаходиться у спільній власності членів селянського (фермерського) господарства, у тому числі насадження, господарські та інші будівлі, меліоративні та інші споруди, продуктивна і робоча ху­доба, птиця, сільськогосподарська та інша техніка обладнання, транс­портні засоби, інвентар та інше майно, набуті для селянського (фермерсь­кого) господарства на загальні кошти його членів, також право оренди земельної ділянки та інші майнові права, які належать селянському (фер­мерському) господарству і мають грошову оцінку.

У разі банкрутства селянського (фермерського) господарства земель­на ділянка, надана селянському (фермерському) господарству у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, використовується відповідно до Земельного кодексу України.

Майно, що належить голові та членам селянського (фермерського) сподарства на правах приватної власності, а також інше майно, стосовно якого доведено, що воно набуте на доходи, які не є у спільній власності членів селянського (фермерського) господарства, не вклю­чаються до складу ліквідаційної маси.

Нерухоме майно, а також майнові права щодо нерухомого майна, які включаються до складу ліквідаційної маси селянського (фермерсь­кого) господарства, можуть бути продані тільки за конкурсом, обо­в'язковими умовами якого є збереження цільового призначення сільськогосподарських об'єктів, що продаються.

З дня прийняття постанови про визнання селянського (фермерсько­го) господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури діяльність селянського (фермерського) господарства припиняється.

Поиск по сайту: