Порушення правил охорони і використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду

Порушення правил охорони та використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду регулюється ст. 91 КУАП.

Об'єкт правопорушення — суспільні відносини з охорони та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Природно-заповідний фонд України — це ділянки суші й вод­ного простору, природні комплекси і об'єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і народногосподарську цінність та призначені для збереження природного розмаїття, генофонду ви­дів тварин і рослин, підтримки загального екологічного балансу і фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Такі ділянки вилучаються з господарського використання повністю або частково й оголошуються територією або об'єктом природно-заповідного фонду України (державні заповідники, природні на­ціональні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні чи зоологічні парки й ін.).

Заповідник — виділена у встановленому порядку ділянка землі або водного простору, у межах якої весь природний комплекс повністю вилучений з господарського використання і перебуває під охороною держави. У складі заповідника, як правило, перебувають унікальні природні об'єкти, що представляють виняткову наукову або культурну цінність — типові або рідкі ландшафти, співтовариства рослинних і тваринних організмів, рідкі геологічні утворення, реліктові чи інші, які потребують спеціальної охорони, рослини та тварини.

Заказник — виділена в установленому порядку ділянка землі або водного простору, у межах якої обмежуються природокористування й інші види діяльності людини. На відміну від заповідників, у за­казнику під охорону беруться окремі види рослинних і тваринних організмів або їх співтовариства, лісові або степові ділянки, водні об'єкти, долини, скелі, печери й ін.

Природний національний парк — природна територія, яка охо­роняється, є досить великою ділянкою типового або унікального природного ландшафту, яка відносно мало уражена виробничою діяльністю людини, має особливу естетичну цінність. Основне за­вдання національних парків — забезпечення збереження рельєфу місцевості, рослинного і тваринного світу, унікальних природних об'єктів і організація на цій території відпочинку населення.

Ботанічний сад — це науково-дослідна, навчально-допоміжна, культурно-освітня установа. В основі ботанічного саду перебувають колекції живих рослин, які вирощуються у відкритих ґрунтах і оранжереях.

Зоологічний парк (зоопарк) — науково-просвітня установа, де тримають у неволі (у клітках, вольєрах) або напіввільно (на більших обгороджених площах) диких тварин з метою їх демонстрування, вивчення, збереження відтворення.

Дендрологічний парк — ділянка території, де на відкритому ґрунті культивуються деревні рослини (дерева, чагарники, ліани), розташовані за систематичними, географічними, екологічними, де­коративними й іншими ознаками. Вони мають наукове, навчальне, культосвітнє або дослідно-виробниче призначення.

Об'єктивна сторона правопорушення виражається в діях у вигляді здійснення в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їхніх охоронних зон забороненої господарської або іншої діяльності; порушення інших вимог режиму цих територій та об'єктів; самовільної зміни їхніх меж; або бездіяльності не­вжитті заходів для запобігання та ліквідації негативних наслідків аварій.

Порядок і умови користування заповідною територією, залеж­но від її наукової та природної цінності, визначаються в положенні про кожний вид заповідника.

Суб'єктивна сторона правопорушення. Із суб'єктивної сторони ці проступки можуть відбуватися умисно або з необережності.

Суб'єкт правопорушення — загальний, а також по­садові особи.

Санкції: накладення штрафу з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення та незаконно добутих природних ресурсів чи без такої.

Поиск по сайту: