Порушення ветеринарно-санітарних правил, правил щодо карантину тварин (ст. 107 КУАП), правил тримання собак і котів (ст. 154 КУАП)

Порушення правил щодо карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог регулюється ст. 107 КУАП України.

Невиконання заходів, що пропонуються ветеринарною медици­ною, може стати причиною загибелі тварин, їх захворювання на хвороби, які спричиняють необхідність знищення тварин, продуктів і сировини тваринного походження, а також причиною захворювання людей на хвороби, що є спільними для тварин і людей. Тому зако­нодавством установлюються суворі заходи юридичної, у тому числі адміністративної, відповідальності за порушення ветеринарно-санітарних правил і норм.

Предметом проступку є тва­рини, птахи і риби (сільськогосподарські, зоопаркові, лабораторні, інші представники фауни, їх ембріони, запліднена ікра тощо), про­дукти тваринного походження (м'ясо та м'ясопродукти, молоко, молочні продукти, яйця, рибопродукти, продукти бджільництва тощо), а також сировина тваринного походження (шкіри, вовна, пух, пір'я, роги, копита, кості, кров, жовч та інші субпродукти).

Об'єкт правопорушення – суспільні відносини, що забез­печують строге додержання ветеринарних і ветеринарно-санітарних правил і тим самим гарантує продуктивність тваринництва, якість продукції тваринного походження, а також здоров'я і безпеку лю­дей, їх захист від хвороб, загальних для людей і тварин. При цьому ветеринарні правила, додержання яких пропонується органами ветеринарної медицини, установлюються в спеціальних законодав­чих та інших правових актах.

Об'єктивна сторона правопорушення може вира­жатися як в активних, так і в пасивних діях (бездіяльності) осо­би, зобов'язаної дотримуватися відповідних ветеринарних або ветеринарно-санітарних правил (наприклад, продаж заражених продуктів і сировини тваринного походження, неправильне за­стосування імунобіологічних, біологічних, рослинних, хімічних, хіміко-фармацевтичних препаратів і кормових добавок; викорис­тання з метою прискорення приросту і збільшення продуктивності тварин та птахів стимуляторів і гормонів, що мають тиреостатичну, екстрогенну, андрогенну або гестагенну дію; невжиття заходів щодо запобігання і ліквідації інфекційних захворювань тварин і птахів; незастосування необхідних лабораторно-діагностичних і протиепізоотичних заходів або недодержання карантинних правил; не проведення забою тварин, знезаражування продуктів і сировини тваринного походження або їх утилізації під час встановлення заразних захворювань або виникненні підозр про наявність особливо небез­печних захворювань тощо.

Суб'єктивна сторона правопорушення. Суб'єктивна сторона такого проступку характеризується не­обережною виною щодо наслідків правопорушення й умисною або необережною виною щодо порушення відповідних ветеринарних і ветеринарно-санітарних правил.

Суб'єкт правопорушення – як громадяни, так і по­садові особи, до чиїх обов'язків входить забезпечення додержання ветеринарних і ветеринарно-санітарних правил.

Санкції: накладення штрафу.

Поиск по сайту: