Типові граматичні помилки в мовленні дітей дошкільного віку

Аналіз морфологічних і словотвірних помилок щодо застосування дітьми відприкметникових іменниківу нестимульованому та стимульованому мовленні

Так, діти молодшого дошкільного віку засобом словозміни іменників неправильноузгоджують слова в реченні в роді, числі та відмінку. Багато помилок в словах, що зазнають змін: вухо – у вусі (у дитячому мовленні (далі – ДМ: у вушах), день – дня (ДМ – дню), книга – у книзі (ДМ – у книгі), ріка – на ріці (ДМ – на рікі); на вживання невідмінюваних слів (кенгуру, колібрі, метро, поні, радіо). Особливо помітні мовленнєві помилки під час уживання чоловічого та середнього роду іменників: ДМ – зелена какаду (зелений), ДМ – весела шимпанзе (веселий), ДМ – гаряча пюре (гаряче).

Кличний відмінок, або вокатив, за змістом і синтаксичними функціями близький до називного відмінка. Саме ця особливість впливає на майже стовідсоткове вживання в мовленні дітей називного відмінка під час звернення до співрозмовника: ДМ – Бабуся! Дай мені печиво (бабусю), ДМ – Оля! Йди – но сюди (Олю). Для вживання дітьми родового відмінка множини іменників характерне перекручення назв дитинчат тварин, птахів: ДМ – гусенятів (гусенят), ДМ – телятів (телят), назв дорослих тварин: ДМ – вовков (вовків), ДМ – конів (коней), ДМ – лисиців (лисиць), ДМ – свинів(свиней), ДМ – собаків (собак); назв людей жіночого роду: ДМ – бабусей (бабусь), ДМ – подругів (подруг); чоловічого роду: ДМ – дідусев (дідусів), ДМ – друзєв (друзів); назв предметів жіночого, чоловічого, середнього роду: ДМ – ляльків (ляльок), ДМ – машинів, машинов(машин), ДМ – ногів (ніг), ДМ – нігтьов, нігтей (нігтів); ДМ – пальтів, пальтов (пальт); іменників, як мають тільки множину: ДМ – дверів, дверьов (дверей), ДМ – санів (саней), ДМ – штанов, штаней (штанів);іменників у родовому відмінку множини при словах багато, мало: ДМ – багато дітьов (дітей), ДМ – подругів (подруг), ДМ – малоквітов(квітів).

Діти молодшого віку неправильно утворюють форми називного відмінка множини іменників, які зазнають змін приголосних або голосних: ДМ – теляти (телята); мають помилки засобом формотворення, а саме: форми закінчень у родовому відмінку однини іменників четвертої відміни, у яких при відмінюванні з’являються суфікси - ен-, -ат-, -ят-: ДМ – курчати (курчата).

Окреслимо помилки в мовленні дітей середнього віку засобом словозміни. Передусім це помилки в узгодженні дітьми слів у реченні в роді, числі та відмінку; у неправильному вживанні граматичних форм іменників, які змінюють місце наголосу при зміні числа: ДМ – ляльків (ляльки); назв різних видів взуття: ДМ – босоніжків (босоніжок); ДМ – капців (капець); ДМ – туфлей, туфльов (туфля).

У цьому віці в мовленні дітей багато помилок зафіксовано під час уживання іменників у різних відмінках, особливо в родовому в однині іменників чоловічого роду: ДМ – аґруса, винограда, ізюма (аґрусу, винограду, ізюму); у давальному та місцевому відмінках іменників, де відбуваються чергування приголосних: ДМ – у барлогу (у барлозі); ДМ – у лопухі (у лопусі); ДМ – на маківкі (маківці); родовому у множині іменників-назв малят тварин і пташок; ДМ – ягнятів (ягнят); у родовому відмінку множини інших іменників: ДМ – овців (овець); ДМ – тюльпанов (тюльпанів); в орудному відмінку однини іменників:ожеледем (ожеледдю); мав місце як інтерферентний (ДМ – ведмежонків (ведмежат), козаков (козаків), так і діалектний вплив (ДМ – млинцом (млинцем).

Помилок на вживання іменників у формі однини менше, ніж у молодшому віці, але зафіксовано: назви різних видів взуття ДМ – кедов (кед), черевика (черевик), чоботов (чобіт). У мовленні дітей мають місце помилкиу вживанні форми однини іменників, які часто вживаються у множині: ДМ –бровів(брова), вусів(вус), крихтів(крихта).

У мовленні дітей старшого дошкільного віку є граматичні форми, які діти засвоїли впопередніх групах. Проте, цей вік дітей має свої особливості щодо морфологічних помилок. Так, в мовленні дітей як шостого, так і сьомого року було зафіксовано неправильне засвоєння важких граматичних форм родового відмінка множини: ДМ – вербов (верб),вишней (вишень),лелеків (лелек),пальтів (пальт),хустків (хусток);родового відмінка однини: ДМ – супа, узвара, цукра (супу, узвару, цукру);місцевого відмінка однини з чергуванням приголосних в основі: ДМ – на ногі, на картинкі (на нозі, на картинці). Під час утворення родового відмінку однини іменників чоловічого роду – назв плодів зафіксовано такі аграматизми: ДМ – персику, перця, аґруса, ізюма (персика, перцю, аґрусу, ізюму); назв їжі: ДМ – хлібу, компота (хліба, компоту); назв явищ природи: ДМ – доща, мороза (дощу, морозу);назв місцевостей: ДМ –гая, сада (гаю, саду); назв приміщень: ДМ – ґанка, цирка (цирку, ґанку).

Багато типових помилок також зафіксовано у вживанні родового відмінка множини іменників чоловічого роду-назв овочів, фруктів, назв взуття, одягу, деталей одягу; іменників, які вживаються тільки в множині.

Кількісний та якісний аналіз нестимульованого й стимульованого мовлення дітей дошкільного віку дав можливість з’ясувати, а потім і згрупувати морфологічні та словотвірні помилки, які мали місце в зв’язному мовленні.

Отже, передусім окреслимо морфологічні помилки в мовленні кожної вікової групи.

Так, діти молодшого дошкільного віку мають певні труднощі в практичному використанні лексико-граматичної категорії іменників: назв істот і неістот; речовинних іменників, а також у правильному вживанні роду, числа й відмінка (граматичні категорії). Найбільшу кількість помилок зафіксовано в закінченнях іменників 2 відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини, зокрема, в назвах осіб, казкових персонажів; назвах тварин і дерев; назвах предметів; назвах кущових і трав’янистих рослин і сортів плодів дерев; назвах ігор і танців. Дошкільники середнього віку зазнають певних труднощів у практичному використанні лексико-граматичної категорії іменників: конкретних й абстрактних іменників, а також у правильному вживанні роду, числа й відмінка (граматичні категорії). Як і в попередній віковій групі, значну кількість помилок зафіксовано в закінченнях іменників 2 відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини, як-от: у назвах машин і деталей; назвах будівель, споруд, приміщень та їх частин; слів зі значенням локативних найменувань (місця, простору).

У мовленні дітей старшого дошкільного віку вже менша кількість морфологічних помилок, проте в практичному використанні лексико-граматичної категорії іменників ще наявні помилки на вживання одиничних і збірних іменників, а також певні труднощі у закінченнях іменників 2 відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини: назви мір довжини, ваги, часу, місяців і днів тижня, назви речовини, маси, матеріалу, збірні поняття; явища природи; назви почуттів. У вживанні граматичної категорії відмінка є помилки у різних вікових групах дітей. Помилки, які пов’язано із категорією роду іменників, можна згрупувати у такий спосіб: зміна роду іменників (молодший і середній вік); невідповідність нормі вживання іменників спільного роду (середній вік); уживання іменників чоловічого роду стосовно осіб жіночого (старший дошкільний вік).

Граматична категорія числа відтворює кількісні співвідношення предметів і явищ довкілля і належить до категорій із семантичною домінантою [2, С. 72]. Числові поняття ця іменна категорія виражає лексемами. Дитячі помилки, які пов’язані зі вживанням числа іменників можна виявити у три великих групи: утворення не існуючих у нормативній мові форм множини та однини; уживання збірних іменників, які не становлять повною мірою семантичної єдності; використання в мовленні допустимих форм числа, але не доречних у певному контексті форм числа. Окреслені помилки торкаються всіх вікових категорій дітей.

Аналіз морфологічних і словотвірних помилок щодо застосування дітьми відприкметникових прикметниківу нестимульованому та стимульованому мовленні

Проаналізуємо тільки граматичні категорії прикметника – рід, число й відмінок. Ці граматичні категорії є асемантичними, похідними від однойменних категорій іменника. Зумовлюваний характер іменникових категорій закладений семантичною природою прикметника – називати ознаку предмета, тобто “постійно супроводжувати предмет”, що в мові передається граматичними формами прикметника, які без іменника не вживаються [2, С.100].

Аналіз нестимульованого й стимульованого мовлення дітей молодшого, середнього і старшого дошкільного віку дає змогу виявити певні труднощі в оволодінні ними морфологічними формами слів. Наведемо приклад типових помилок в мовленні дітей. Так, діти молодшого дошкільного віку засобом словозміни прикметників неправильно узгоджують їх з іменниками в роді, числі та відмінку. Особливо це помітно під час узгодження іменників із якісними прикметниками (на позначення величини, обсягу, розміру, кольору): великий, високий, повний, червоний тощо. Наведемо приклад використання у дитячому мовленні (далі – ДМ) зазначених прикметників: ДМ – велик, червон.

Мають місце також і помилки в творенні ступенів порівняння прикметників: білий – біліший, веселий – веселіший, високий – вищий, низький – нижчий (ДМ – біліщій, веселіщій).

Окреслимо помилки в мовленні дітей середнього віку засобом словозміни. Передусім це помилки в узгодженні прикметників із іменниками в роді, числі та відмінку, зокрема, в узгодженні прикметників із невідмінюваними іменниками середнього роду: зелене яблуко, синє небо, нове піаніно, радіо, метро (ДМ – зеленая яблуко, нова піаніно). Зауважимо, що найчастіше невідмінювані іменники діти намагаються узгодити із жіночим родом прикметника (ДМ – красива метро), а як свідчення інтерференції – уживання множини іменника “пальто” у російському варіанті “багато пальто”.

У цьому віці в мовленні дітей багато помилок виявлено під час вживання прикметників вищого та найвищого ступенів порівняння: гарний (хороший) — кращий, найкращий (ДМ – найгарний); поганий – гірший, найгірший (ДМ – найпоганий). Помилок у творенні ступенів порівняння прикметників із словами багато, набагато, куди, трохи (багато ширший, набагато менший, куди кращий, трохи вищий) було менше, ніж у молодшому віці, але зафіксовано: ДМ – зовсім вищий, зовсім ширший.

У мовленні дітей старшого дошкільного віку правильно вживаються граматичні форми, які діти засвоїли в попередніх групах. Проте спостерігаються специфічні морфологічні та словотвірні помилки. Так, в мовленні дітей як шостого, так і сьомого року було зафіксовано вживання неправильних граматичних форм в: узгодженні прикметників з іменниками середнього роду в різних відмінках: смачне печиво, солодкого ситра, моє прізвище, наше малятко, у нашого малятка, у новому пальті, з маленького зернятка, у сухому бадиллі (ДМ – смачний печиво, маленький зернятко, сухий бадилля), у тому числі невідмінюваних іменників:широке шосе, смачне пюре (ДМ – широкий шосе, смачний пюре). Зауважимо, що діти старшого дошкільного віку (на відміну від дітей молодшого й середнього дошкільного віку) тяжіють до узгодження невідмінюваних іменників із чоловічим родом прикметників.

Багато помилок було також зафіксовано в узгодженні прикметників із іменниками, які мають тільки форму множини: мої штани (ДМ – мій штані), бабусині окуляри (ДМ – бабусина окуляри), великі ножиці (ДМ – велик ножиць), нові сани (ДМ – новий сани), широкі двері (ДМ – широка дверя); прикметників із кличним відмінком іменників: любий зайчику (ДМ – любий зайчик), люба матусю (ДМ – люба мамочка).

Аналіз мовлення дітей сьомого року життя засвідчує не правильневживання синонімічних форм місцевого відмінка: на синьому – на синім, на довгому – на довгім, на осінньому – на осіннім, на високому – на високім. Також привертають увагу помилки в мовленні дітей у синонімічних словах типу горобиний – гороб’ячий ( від горобець), горобинний, горобиновий ( від горобина), ластівка – ластів’ячий – ластівчин, мавпа – мавпячий – мавпин, лев – лев’ячий – левовий, тигр – тигровий – тигрячий – тигрів (ДМ – горобиячий, листивиячий). Зафіксовано також помилкипід час творення різних форм ступенів порівняння прикметників: зі словами значно, набагато, куди, щонайбільш, щонайменш, якнайменш(значно вищий, набагато кращий, куди кращий) та за допомогою суфіксів і префіксів (старий – старенький – старуватий – пристаркуватий – старезний – занадто старий). Так, із наведеної групи слів діти старшого дошкільного віку утворили лише одну пару старий – старенький, і як варіанти – (ДМ) дуже старий, сильно старий.

Кількісний та якісний аналіз нестимульованого й стимульованого мовлення дітей дошкільного віку дає змогу з’ясувати, а потім і згрупувати морфологічні та словотвірні помилки, які мають місце в зв’язному мовленні.

Отже, передусім окреслимо морфологічні помилки в мовленні кожної вікової групи.

Так, діти молодшого дошкільного віку мають певні труднощі у практичному використанні граматичних категорій прикметника, зокрема, категорії відмінка, роду й числа. Причиною цих помилок, на наш погляд, є те, що для прикметника його іменні категорії є похідними, базою, яка нівелюється за змістом і виконує синтаксичний зв’язок опорного іменника і залежного прикметника, служать категорії іменника. Для дитини молодшого віку, яка має ще багато помилок у вживанні іменника, цей факт є вирішальним під час творення прикметника.

У мовленні дітей середнього і старшого дошкільного віку найбільше поширені морфологічні помилки у вживанні повної (стягненої й нестягненої) і короткої форми прикметників, а також у творенні ступенів порівняння якісних прикметників.

Для дітей усіх вікових категорій були характерні помилки, що пов’язані з категорією посесивносні прикметників. З цією категорією пов’язане відображення ознаки предмета через належність його особі [2, С.121].

Аналіз морфологічних і словотвірних помилок щодо застосування дітьми відприкметникових дієсліву нестимульованому та стимульованому мовленні

Дієслово – частина мови, призначення якої полягає в тому, що вона є носієм динамічної ознаки, семантичні складові передаються досить розгалуженою системою граматичних категорій та їх матеріальних виразників – граматичних форм [2, С.157]. Кожна із загальнодієслівних категорій розпадається на ряд підпорядкованих їй морфологічних категорій (вид: доконаний – недоконаний; перехідність – неперехідність; спосіб: дійсний, умовний, наказовий; час: теперішній, минулий, майбутній; число: однина – множина; особа; стан: активний – пасивний; рід: чоловічий, жіночий, середній). Дієслово серед інших частин мови має найбільш розвинену словотвірну систему. Серед засобів словотворення в ній представлені префікси, суфікси, інтерфікси й конфікси.

Аналіз нестимульованого й стимульованого мовлення дітей молодшого, середнього і старшого дошкільного віку дає змогу виявити певні труднощі в оволодінні морфологічними формами слів. Наведемо приклад типових морфологічних помилок в мовленні дітей.

Так, діти молодшого дошкільного віку не завжди правильно утворюють дієслова І, II, III особи множини теперішнього і минулого часу дійсного способу: гуляємо, гуляєте, гуляють, а також особові форми майбутнього часу зі словом-зв’язкою бути: буду гуляти, будеш співати, будемо читати.

Правильне вживання дієслів з морфологічними змінами в основі (бігти – біжу, біжи; їсти – їм, їси, їсть, їмо, їсте, їдять; муркотати – муркоче, муркочеш; скакати – скачу, скаче) фіксувалося як у нестимульованому, так і стимульованому мовленні. До того ж зазначимо, що дієвідмінювання дієслів теперішнього часу однини зазнавало менш проблем в мовленні дітей, ніж дієвідмінювання дієслів у множині (ДМ: чуїмо – чуять; бачате, біжуть). Діти молодшого віку неправильно утворюють видові форми дієслів типу: брати – узяти; допомагати – допомогти; класти – покласти – кладу; одягати – надягати – одягти; сідати – сісти (ДМ: брать, ложить).

Уживання й усвідомлення дітьми цього віку дієслів множини минулого часу дійсного способу: гуляли, бачили, ходили зазнавало також певних труднощів. Усвідомлення безособових дієслів різної семантики, а саме: назв явищ природи (дощить, дощило, мрячить), позначення стану речей (щастить) в стимульованому мовленні не зафіксовано.

Окреслимо помилки в мовленні дітей середнього віку.