Аналіз фінансової стійкості підприємства

Важливим завданням методики статистичного аналізу фінансового стану є дослідження абсолютних показників фінансової стійкості підприємства. Під фінансовою стабільністю підприємства розуміють стабільність його фінансового стану, можливість вчасно й повністю виконувати платіжні зобов’язання, що випливають з виробничих, торгових, кредитних та інших операцій грошового характеру, і на цій основі — достатність фінансової забезпеченості для неперервної діяльності відповідно до критеріїв надійності підприємства як ділового партнера. Аналіз фінансової стійкості доцільно здійснювати в два етапи:

1. Використання традиційної методики та формулювання висновку за результатами аналізу.

2. Приведення методики аналізу у відповідність до особливостей економічної ситуації, формулювання висновку та зіставлення (порівняння) його висновків із традиційним аналізом.

Найзагальнішим показником фінансової стійкості є надлишок або нестача джерел коштів для формування запасів і витрат, що являє собою різницю між обсягом джерела коштів та обсягом запасів і витрат. При цьому мається на увазі забезпеченість певними видами джерел (власними, кредитними, позиченими), оскільки достатність суми всіх можливих видів джерел (включаючи короткострокову кредиторську заборгованість та інші пасиви) гарантована тотожністю підсумків активу й пасиву балансу.

Для характеристики джерел формування запасів і витрат застосовується кілька показників, що відображають різний ступінь охоплення деяких видів джерел (Д), а саме:

· наявність власних оборотних коштів, що дорівнює різниці між власним капіталом і величиною необоротних активів:

І Д = І П – І А;

· наявність власних і довгострокових позичених джерел формування запасів і витрат, що розраховується додаванням до попереднього показника величини довгострокових зобов’язань:

ІІ Д = І Д + ІІІ П;

· загальна величина джерел формування запасів і витрат, що визначається як сума попереднього показника та суми короткострокових кредитів (за винятком банківських кредитів):

ІІІ Д = ІІ Д + ІV П₁.

Розглянутим трьом показникам наявності джерел формування запасів і витрат відповідають три показники забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування:

· залишок (+) або нестача (–) власних оборотних коштів визначається різницею між наявними власними оборотними коштами й запасами:

І З = І Д – ІІ А₁;

· залишок (+) або нестача (–) власних і довгострокових позичених джерел формування запасів та витрат:

ІІ З = ІІ Д – ІІ А₁;

· залишок (+) або нестача (–) загальної величини основних джерел формування запасів і витрат:

ІІІ З = ІІІ Д – ІІ А₁.

Розрахунок показників забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування дає змогу класифікувати фінансові ситуації за ступенем їхньої стійкості. У цьому разі можна виокремити чотири фінансові ситуації:

1) абсолютна стійкість фінансового стану, що трапляється рідко та являє собою граничний тип фінансової стійкості. Вона задається умовами:

Показник типу ситуації ;

2) нормальна стійкість фінансового стану підприємства, що гарантує платоспроможність:

;

3) нестійкий фінансовий стан, що супроводжується порушенням платоспроможності, за якого зберігається можливість поновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів і збільшення власних оборотних коштів, а також додаткового залучення довгострокових кредитів і позикових коштів:

.

Фінансова нестійкість вважається в цьому разі нормальною (допустимою), якщо величина залучених для формування запасів і витрат короткострокових кредитів та запозичених коштів не перевищує сумарної вартості виробничих запасів готової продукції (найліквіднішої частини запасів і витрат). Якщо ці умови не виконуються, то фінансова нестійкість є ненормальною (передкризовою) та відображає тенденції до істотного погіршення фінансового стану;

4) кризовий (критичний) фінансовий стан, за якого підприємство перебуває на межі банкрутства, оскільки в цьому разі грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення та дебіторська заборгованість підприємства не покривають навіть його кредиторської заборгованості:

.

Статистичний аналіз фінансової стійкості підприємств здійснюється на основі коефіцієнтів оцінки фінансової стійкості підприємства, які характеризують структуру капіталу підприємства, що використовується підприємством з позицій фінансової стабільності розвитку (табл. 2).

Метою розрахунку показників фінансової стійкості є оцінка можливості підприємства вчасно й повністю виконати платіжні зобов’язання, що випливають з торгових, кредитних та інших операцій грошового характеру. Коефіцієнти фінансової стійкості показують реальні та потенційні фінансові ресурси підприємства, співвідношення між платіжними й поточними грошовими надходженнями, ступінь захищеності інтересів кредиторів та інвесторів, що мають довгострокові вкладення в підприємства. Вони характеризують незалежність підприємства, його здатність маневрувати власними коштами, достатність фінансової забезпеченості для безперервної діяльності, стан виробничого потенціалу, є критеріями оцінювання надійності підприємства як ділового партнера.

Таблиця 2

СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ
ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Показник	Порядок розрахунку
Коефіцієнт фінансового ризику
Коефіцієнт маневреності власних коштів
Коефіцієнт реальної вартості основних засобів
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу
Коефіцієнт концентрації власного капіталу
Коефіцієнт фінансової залежності

Загальною оцінкою фінансової стійкості є співвідношення залучених (запозичених) і власних коштів, тобто коефіцієнт фінансового ризику. Він характеризує відношення величини зобов’язань підприємств до величини його власних коштів. Зростання цього коефіцієнта в динаміці свідчить про посилення залежності підприємств від зовнішніх інвесторів і кредиторів.

Коефіцієнт маневреності характеризує відношення власних оборотних коштів до загальної величини джерел власних коштів. Він показує, яка частина власних коштів підприємства перебуває в мобільній формі, що дає змогу відносно вільно маневрувати цими коштами. Його величина характеризує частину власного капіталу, що використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, та капіталізовану частину. Високі значення коефіцієнта маневреності позитивно характеризують фінансовий стан підприємства.

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів характеризує питому вагу залишкової вартості, тобто повної вартості за відрахуванням зносу основних засобів у підсумку балансу.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу характеризує питому вагу власних коштів підприємства в загальній сумі коштів, авансованих для його діяльності. На практиці поширена думка, що частка власного капіталу має бути достатньо високою, але не нижче ніж 60 %. Додатком до цього показника є коефіцієнт концентрації залученого капіталу. Сума цих показників дорівнює 1, або 100 %.

Оберненим до коефіцієнта концентрації власного капіталу є коефіцієнт фінансової залежності, зниження якого до одиниці вказує на здатність суб’єкта господарювання цілком фінансувати своє підприємство.

Поиск по сайту: