Аналіз ліквідності та платоспроможності балансу

Ліквідність — характеристика здатності окремих видів майнових цінностей бути швидко конвертованими в грошову форму без втрати своєї поточної вартості в умовах наявної кон’юнктури ринку. Найчастіше цей термін стосується характеристики окремих активів на балансі підприємства або окремих об’єктів інвестицій.

Платоспроможність — здатність підприємства вчасно розраховуватися за своїми фінансовими зобов’язаннями за рахунок достатньої наявності засобів платежу (залишку грошових коштів) та інших ліквідних активів.

Завдання аналізу ліквідності балансу виникає в умовах ринку у зв’язку з посиленням жорсткості бюджетного обмежування та потреби оцінювання кредитоспроможності підприємства, що вступає в різні фінансові відносини. Кредитоспроможність підприємства — це його характеристика як суб’єкта кредитних відносин, що виражається у здатності підприємства своєчасно та повністю повертати позики. Це поняття може застосовуватися під час оцінювання підприємства як у разі банківської форми кредиту, так і під час здійснення комерційного кредитування. Поняття кредитоспроможності природним способом відображає сутність кредиту, головною рисою якого є повертання вартості, що надається кредитором позичальнику.

Ліквідність балансу — це ступінь покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких у гроші відповідає строку погашення зобов’язань.

Ліквідність балансу потрібно відрізняти від ліквідності активів, яка визначається як величина, обернена до часу, необхідного для перетворення даного виду активів у грошові кошти. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності та розташованих у порядку зменшення (зниження) ліквідності, із зобов’язаннями за пасивом, згрупованими за строками їх погашення та розташованими в порядку зростання строків.

Згідно з методологією СНР [6, с. 225], на активи інституційні одиниці встановлюють права власності та можуть упродовж певного часу отримувати економічну вигоду (користь) від їх зберігання або використання. Фінансовим активам протистоять фінансові зобов’язання (вимоги), що дають право їх власнику (кредитору) отримувати виплати від іншої інституційної одиниці (боржника).

Залежно від ступеня ліквідності, тобто від швидкості перетворення в грошові кошти, активи підприємств поділяють на такі групи:

А1 — найліквідніші активи. До них належать усі статті грошових коштів підприємств і короткострокові фінансові вкладення, за винятком статті «Дебіторська заборгованість з учасниками»;

А2 — активи, що швидко реалізуються. Це активи, для перетворення яких на гроші потрібен певний час. До цієї групи включають дебіторську заборгованість та інші оборотні активи;

А3 — активи, що реалізуються повільно, статті «Запаси та витрати», «Довгострокові фінансові вкладення» та «Дебіторська заборгованість з учасниками»;

А4 — активи, що важко реалізуються, — статті «Основні засоби та інші позаоборотні активи», за винятком статті цього розділу, що включена до попередньої групи.

Пасиви балансу групуються за ступенем строковості їх оплати:

П1 — найбільш строкові зобов’язання. До них належать кредиторська заборгованість та інші короткострокові пасиви «Розрахунки та інші короткострокові пасиви», а також статті «Резерви майбутніх витрат та платежів», залишки за якою мають бути забезпечені найліквіднішими активами підприємства;

П2 — короткострокові пасиви. Це короткострокові кредити та позичені кошти;

П3 — довгострокові пасиви. Це довгострокові кредити та позичені кошти, а також стаття «Кредиторська заборгованість з учасниками» з розділу ІІІ пасиву балансу;

П4 — постійні пасиви — статті, за винятком статті «Резерви майбутніх витрат та платежів».

Для визначення ліквідності балансу потрібно порівняти підсумки наведених груп за активом і пасивом. Баланс є абсолютно ліквідним, якщо мають місце такі співвідношення:

Для характеристики ліквідності (платоспроможності) використовується система коефіцієнтів, які характеризують здатність підприємства своєчасно розплачуватися за своїми фінансовими зобов’язаннями залежно від стану ліквідності активів (табл. 17.4).

Коефіцієнт покриття визначає співвідношення всіх поточних активів (за вирахуванням витрат майбутніх активів) та короткотермінових зобов’язань і характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення загальних боргів упродовж року. Він показує, скільки грошових коштів припадає на одиницю короткотермінових зобов’язань. Критичне значення для нього — одиниця. Значення в межах 1—1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасно ліквідує свою заборгованість.

Коефіцієнт покриття проміжний — це співвідношення між позиковими і власними коштами підприємства, яке показує ступінь залежності господарської одиниці від залучених коштів. При значенні коефіцієнта менше 1 підприємство має на своїх активах більше власних коштів. Якщо це значення перевищує 1, то підприємство функціонує за рахунок залучених коштів.

Таблиця 4

СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ ЛІКВІДНОСТІ
ТА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Показник	Порядок розрахунку
Коефіцієнт покриття
Коефіцієнт покриття проміжний
Коефіцієнт поточної ліквідності
Частка запасів у оборотних активах
Частка власних оборотних коштів у покритті запасів

Коефіцієнт поточної ліквідності дорівнює відношенню величини найліквідніших активів, додатково включаючи дебіторську заборгованість, до суми найтерміновіших зобов’язань і короткострокових пасивів. Цей показник відображає прогнозовані платіжні можливості підприємства за умов своєчасного проведення розрахунків з дебіторами й характеризує очікувану платоспроможність на період середньої тривалості одного обороту дебіторської заборгованості. Якщо оборотні активи перевищують за величиною короткострокові позикові кошти, підприємство розглядається як перспективне і таке, що процвітає.

Частка запасів у оборотних активах вказує на питому вагу запасів товарно-матеріальних цінностей у сумі платіжних коштів, дебіторської заборгованості та запасів.

Частка власних оборотних коштів у покритті запасів дає змогу оцінити ступінь автономності підприємства в самозабезпеченні власного виробництва оборотними активами або його залежність у формуванні оборотного капіталу від зовнішніх інвесторів.

Поиск по сайту: