ІІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА НОВОРОДЧИЦЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ

1. Історична довідка

Село Новородчиці вперше згадується в 1470 році, але під назвою «Новгородчиці» в діловому акті, коли холмський пан Ванко Скердевич заявив, що він «князю Семену Василевичу помещику збаражскому, продал вечную отчизну свою и дедину свою на веки векав (довічно) за тисяч коп. широких грошей ческой монети … а то все есть в Луцком повете.».

У часи визвольної війни 1648-1654 років «Новгородчицы» («Новгородчичи») кількаразово документуються донесеннями з приводу дії околиці цього села повстанських загонів селян, які підтримували козацьке військо, поповнювали його ряди, активно протидіяли шляхетсько-поміщицькій сваволі. Польський географічний словник 1886 року засвідчує це село під назвою «Новородчице» (Noworodczyce), «Новорочиньце» (Noworoczyсce), «Новорочице» (Noworoczyce), коментуючи, що воно колись належало Джусам, останній потомок яких бездітним помер в 1848 році. Тут же інформується, що в гірській околиці села виявлені «камінні ломи» для млинів, а також залежі мідної руди, яку з невідомих причин перестали добувати, транспортувати. За даними 1889 року, «село Новородчицы при речке Кутянке, вытекающей из лесов волости Куневской», мало 33 двори, 284 прихожан.

Отож Новородчиці – це видозмінена колишня документована назва «Новгородчичи», де втілене значення «оселя, до якої мали суттєве відношення люди з роду Новгородчиця («Новгородчича»).

У світлі народних оповідей, Новородчиці спочатку були розміщені дещо на північ, де зараз урочище Крутовщина. Але після їх спустошення татаро-монголами уцілілі мешканці переселились у надріччя Кутянки, де заснували сільце під назвою Нове Урочище, а потім перейменували в «Нова Рощиня» і по часі витворили з них сучасне наймення.

На даний час в селі знаходиться дев’ятирічна школа, будинок культури, бібліотека, сільрада, крамниця,осередки сільськогосподарського та іншого виробництва на колишніх колгоспних осередках.

Село має побудовану в 1754 році на кошти поміщика Кадлубіцького церкву Пресвятої Богородиці. У 1877-1878 роках вона була заново перебудована, мала на збереженні копії метричних книг з 1785 року, рідкісні стародруки, рукописні хроніки подій, опис церковної землі площею 48296 десятин. У 1792-1809 роках тут правив Михайло Лакасевич, а потім священники села Кутянки (Ляхова).

В селі недалеко від церкви знаходився костел з іменними дзвонами подарованими польським урядом жителям с.Новородчиці у 1931році. У 1944 році костел був спалений. Один із дзвонів захований жителями села і на даний час знаходиться біля церкви Пресвятої Богородиці.

В жовтні 1939 року посланець села С.Т.Тоненчук разом з іншими депутатами Народних зборів Західної України голосував за встановлення Радянської влади на західноукраїнських землях. На фронтах Великої Вітчизняної війни проти фашистів воювали 38 жителів, з них 17 загинуло, 21 нагороджено ординами і медалями.

Місцевий колгосп «Комуніст», «Промінь» обробляв 2198 га землі, в т.ч.1142 га орної. Тут вирощували зернові, цукрові бурки, овочі, виробляли продукти тваринництва. Колгоспники були неодноразовими учасниками ВДНГ.

У 1968 році ланкова Г.М.Філімончук нагороджена бронзовою медаллю виставки.

Рішенням сесії сільської ради від 14.05.2012року №100 затверджено символіку територіальної громади: герб і прапор.

Герб розділений на три полі:

у верхньому червоному полі срібний лапчатий хрест, який є символом національно-визвольного руху, символом християнства і територіальним знаком Волині.

Середнє синє поле символізує багаті природні та водні ресурси, село розміщене понад берегом річки «Кутянка», за річкою луки, торфовища.

Нижнє золотисте поле символізує розвинуте сільське господарство. Зелена ялинка на золотистому фоні вказує на багате лісове господарство.

Прапор села Новородчиці: чотирикутне полотнище, що складається з трьох полів:

вертикального червоного, горизонтальних синьої і золотистого, які об’єднує герб.

Поиск по сайту: