УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ОСВІТИ

У світовій практиці застосовуються різноманітні підходи до оцінки якості роботи вузів.

Історично сформувалися „англійська модель”, в основі лежить внутрішня самооцінка вузівського академічного співтовариства, і „французька модель”, заснована на зовнішній оцінці вузу з погляду його відповідальності перед суспільством і державою.

„Американська модель” акредитації учбових закладів і освітніх програм, яка реалізується в Україні, є найбільш вдале поєднання ідей „англійської” і „французької” моделей. Ця система контролю освіти дозволяє врахувати інтереси всіх зацікавлених в розвитку освіти сторін і суміщає суспільну і державну форми контролю.

В сучасних умовах управління якістю базується на стандартизації. Стандартизація це нормативний спосіб управління, вплив якого на об'єкт здійснюється шляхом встановлення норм і правил, які оформлені у вигляді нормативного документу, що має юридичну силу. Стандарт – це нормативно-технічний документ, яки встановлює вимоги до якості продукту діяльності.

Міжнародний досвід свідчить, що необхідним інструментом, який гарантує відповідну якість продукції є сертифікація, як документальне підтвердження того, що продукція дійсно відповідає конкретним стандартам.

Законом України "Про вищу освіту" визначено вимоги до стан­дартів вищої освіти.

Систему стандартів вищої освіти становлять: державний стандарт вищої освіти, галузеві стандарти вищої осві­ти та стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів.

Стандарт вищої освіти – це сукупність норм, які встановлюють основну мету і завдання освіти, вимоги до змісту вищої освіти, об'єму і рівня підготовки фахівців, які визначають нормативний термін навчання і спосіб діагностики якості вищої освіти.

Стандарти вищої освіти призначені для:

§ забезпечення єдиного освітнього простору, а саме забезпечення еквівалентності вищої освіти і визнання кваліфікації фахівців в різних галузях економіки, у всіх регіонах України;

§ забезпечення високої якості вищої освіти на основі регламентації вимог до рівня освіти і професійної підготовки випускників;

§ забезпечення об'єктивної оцінки якості вищої освіти студентів незалежно від форм навчання і типів вузів.

Стандарт вищої освіти складається з:

а) Державного стандарту вищої освіти, яка включає перелік напрямів підготовки і спеціальностей, відповідних освітньо кваліфікаційних рівнів;

б) Галузевого стандарту вищої освіти, яка включає:

§ нормативні частини освітньо кваліфікаційних характеристик (ОКХ);

§ нормативні частини коштів діагностики (ЗД) якості вищої освіти;

в) Стандарту вузу, який включає варіаційні складові ОКХ, ОПП і ЗД, а також учбові і робочі плани і програми учбових дисциплін.

Перелік напрямів підготовки і спеціальностей – це класифікатор галузей освіти за ознакою загальності узагальнених структур діяльності фахівців, напрямів підготовки за ознакою спорідненого змісту навчання і спеціальностей, за ознакою специфічної узагальненості об'єкту діяльності, виробничих функцій.

Перелік кваліфікацій - це класифікатор зіставлення професій і посад відповідним спеціальностям і напрямам підготовки різноманітних освітньо кваліфікаційних рівнів. Основою при висновку переліку кваліфікацій є Державний класифікатор професій (ДК 003-05) і Перелік напрямів підготовки і спеціальностей.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика узагальнює вимоги до змісту навчання відповідного фахівця, визначає його місце в структурі економічної діяльності, вимоги, до його професійної компетентності і інших соціально важливих властивостей і якостей особи.

Освітньо професійна програма узагальнює вимоги до змісту навчання за певною спеціальністю (напрямом підготовки) відповідного освітньо кваліфікаційного рівня.

ДЕРЖАВНА СИСТЕМА

Поиск по сайту: