Основні етапи розвитку руху споживачів

Проблема захисту державою прав громадян, у тому числі їхніх прав як споживачів, має довгу історію. Споживач є дуже важливою ланкою в системі економічних та ринкових відносин. Між товаровиробником (постачальником, продавцем) та споживачем завжди існували протиріччя, які намагалася врегулювати третя сторона — держава. Ці спроби полягали у регулюванні якості та безпеки товарів і послуг шляхом розробки законів та НД.

Захист прав споживачів має за мету, по-перше, інформувати спо-живачів про товари і послуги, що є на споживчому ринку; по-друге, захистити споживача, якщо його права обмежуються.

У своєму розвитку рух споживачів пройшов три основних історичних етапи і продовжується сьогодні (рис. 1.12).

Рис. 1.12. Етапи розвитку конс'юмеризму

Перший етап

Протягом першого етапу (кінець XIX — початок XX ст.) сформувалися перші громадянські виступи на захист прав споживачів, викликані певними політичними, соціальними, економічними та моральними причинами. Створення перших товариств споживачів пов'язано зі зростанням цін, широким розповсюдженням фальсифікації м'ясних консервів та інших продуктів харчування, а також ліків.

Захист прав споживачів має тривалу історію і бере свій початок у XIX ст. У той час з'явилися необхідні передумови для появи організованого руху споживачів. Важливу роль у процесі формування руху споживачів відіграла поява перших товариств, метою яких був захист своїх членів від неякісної та фальсифікованої продукції, а також протидія свавіллю виробників та продавців. Уперше таке товариство під назвою "Товариство чесних піонерів" виникло у Великобританії в 1844 р. Подібні товариства з'являються у Франції (1848 р.), Німеччині (1850 р.), Італії та інших країнах світу.

Поштовхом для формування руху споживачів став науково-технічний прогрес, який у XIX ст. призвів до якісних змін економічного і соціального розвитку суспільства. Досягнення науки і техніки дозволили виробляти різні якісні товари, але і дали змогу виробникам здійснювати їх фальсифікацію, використовувати хімічні консерванти, отруйні барвники та інші недозволені органами охорони здоров'я види сировини, що практично ніким не контролювалося.

Перші офіційні акції з дослідження в сфері фальсифікації продуктів були здійснені в США в 80-х рр. XIX ст. У результаті починає активно розвиватися наукова методика аналізів для визначення якості продуктів харчування, що стало основою захисту споживачів від придбання фальсифікованих продуктів. Паралельно розроблялися юридичні процедури та техніка інспектування. Ці перші кроки при Звели до створення у 1931 р. Управління з контролю за якістю харчових продуктів і медикаментів.

На початку XX ст. товариства з профспілками очолили боротьбу проти зловживань монополій на ринку споживчих товарів та послуг, а також за прийняття законів щодо захисту прав споживачів та створення державних органів нагляду за якістю та безпекою товарів.

Протягом цього періоду уряди найбільш розвинених держав здійснили окремі акції, націлені на обмеження свавілля виробників продукції та торгових працівників. Досконалість прийнятих актів виявилась досить високою. У США, наприклад, були прийняті закони щодо якості продуктів та ліків (1906 p.), контролю за м'ясними продуктами (1906 p.), була створена Федеральна торгова комісія (1915 p.), прийняті антимонопольні закони. У Франції в 1912 р. відбулося об'єднання споживчих товариств у Національну федерацію споживчих кооперативів і був прийнятий закон "Про фальсифікацію та підробки у сфері товарів і послуг", який захищав права споживачів. Приклад США і Франції наслідували Канада, Швеція, Німеччина та інші країни. Окремі закони, що прийняті в той період у Німеччині та Франції, діють і сьогодні.

У подальшому розвиток руху споживачів уповільнився. Причини цього явища крилися у відносно низькому рівні розвитку науки, промисловості та суспільства. Негативно на розвиток конс'юмеризму вплинула Перша світова війна, а також економічна криза і спад виробництва у 20—30-х pp. XX ст.

Другий етап

На другому етапі (30—50-ті pp. XX ст.) здійснюється процес удосконалення законодавства та створення національних асоціацій споживачів, відбувається пожвавлення руху на захист прав споживачів. У країнах розширюються державні соціальні програми, прискореними темпами розвивається наука, техніка і промисловість, ринок значно насичується різними товарами та послугами, які стають більш доступними населенню.

Споживчі товариства не обмежуються тільки активізацією пропагандистської діяльності, вони здійснюють контроль за процесом виробництва і збуту товарів, займаються підвищенням технічної та юридичної компетенції споживачів під час вибору товарів та послуг, надають інформацію про якість та асортимент товарів і послуг.

Виникають передумови для перших розробок концепції руху споживачів, а також появи його як соціального явища, яке отримало назву — "конс'юмеризм". Конс'юмеризм (consumer — споживач) — це організований рух громадян, а також діяльність державних і громадських установ за розширення прав і впливу споживачів на виробників і продавців у комерційних і некомерційних сферах.

Однак на ринку поширюються зловживання бізнесу та реалізація фальсифікованих продуктів. Виявляються недоліки законів щодо якості товарів та послуг, які були прийняті на початку тисячоліття.

Ці закони для свого часу вважалися досить суворими, однак в ході стрімкого розвитку науки і зміни технологій вони безнадійно застаріли.

З метою посилення контролю за якістю продукції в США був створений Союз споживачів (1936 р.), який став моделлю для споживацьких об'єднань в інших країнах, з'явились періодичні видання, що віддзеркалювали інтереси споживачів, тощо.

Особливо бурхливий розвиток конс'юмеризму спостерігається після Другої світової війни. У 1948 р. Генеральна асамблея ООН приймає "Загальну декларацію прав людини", яка стимулювала створення національних асоціацій споживачів у різних країнах. Так, організації, що покликані захищати інтереси споживачів, сформувалися у Франції і ФРН (1951 р.), Великобританії (1957 р.), Канаді (1960 р.), країнах Скандинавії, Японії та інших.

Проте конс'юмерський рух другого історичного періоду не отримав рішучої підтримки з боку урядових установ і був приречений на дрібні епізодичні акції протесту проти свавілля виробників і торгових підприємств, під час яких інколи домагався галасливих локальних перемог.

Третій етап

Третій етап (60—90-і рр. XX ст.) в історії конс'юмеризму пов'язаний з тим, що рух споживачів набуває міжнародного характеру і знаходить підтримку на державному рівні.

З 1960 р. рух споживачів виходить на міжнародний рівень. Створюється Міжнародна організація споживчих товариств — International Organization of Consmner Union (IOCU) з резиденцією в Гаазі (Нідерланди). У 1995 р. організація отримала нову назву — Всесвітня організація споживачів (Consumer International — СІ), її резиденція міститься в Лондоні. У західноєвропейському регіоні з 1962 р. діє Європейське бюро споживачів, штаб-квартира якого знаходиться в Брюсселі (Бельгія).

Швидкий розвиток ринкових відносин супроводжувався не тільки збільшенням та поширенням асортименту товарів та послуг, але і реалізацією недоброякісних товарів (побутової техніки, ліків, продуктів харчування, косметичних засобів, автомобілів та ін.), що спричиняло збитки здоров'ю й майну людини і суспільству в цілому.

Президент США Джон Ф. Кеннеді 15 березня 1962 р. на урядовому рівні висловив думку про захист прав споживачів і звернувся до Конгресу та громадських організацій, проголосивши перевагу споживача над виробником. У своїй промові він задекларував такі права споживачів:

— на безпеку товарів та послуг;

— на вибір і вільний доступ до товарів та послуг за доступними цінами;

— на інформацію про товари та послуги;

— бути вислуханим.

Цей послідовний перелік прав споживачів на законодавчій основі став застосовуватися не тільки в США, але й у всьому світі, тобто були розроблені зовсім нові методологічні підходи щодо подальшого розвитку конс'юмеризму.

Ці права споживачів доповнювались і удосконалювались у процесі розвитку та активізації конс'юмеризму. Свій внесок у цю справу зробила "Хартія захисту споживачів", прийнята 25-ю сесією Євросоюзу в 1973 р. (резолюція 543). Активну позицію в розробці та відстоюванні інтересів і прав споживачів займає СІ та інші впливові міжнародні організації.

У 70—80-х рр. XX ст. в країнах почали формуватися урядові структури, діяльність яких була націлена на захист інтересів і прав споживачів. Так, у США інтереси споживачів захищає Управління у справах споживачів в системі федеральних урядових органів, Комісія безпеки споживчих товарів та відділ захисту споживачів у Міністерстві юстиції; у Канаді — Міністерство споживачів; у Франції — Національний комітет споживання та Національний інститут споживання; у Великобританії — Управління приватної торгівлі та Консультативний комітет захисту інтересів споживачів. Законодавчі органи цих держав розробили, прийняли та впровадили закони з найрізноманітніших сфер правового захисту споживачів.

Керівні принципи ООН на захист прав споживачів стали програмою дій для урядів як розвинених держав, так і країн, що розвиваються, а згодом — і для урядів постсоціалістичних країн. Вони вказали на необхідність і важливість надання в системі ООН систематичної допомоги в плані відпрацювання механізму руху споживачів та активізації міжнародного співробітництва.

Четвертий етап

Сьогодні, можна сказати, почався четвертий етап розвитку конс'юмеризму, і в країнах світу інтереси споживачів представляє чимало державних та недержавних організацій, міністерств та установ. В основу адміністративно-правового механізму захисту прав споживачів закладені методологічні засади основних міжнародних документів руху споживачів. Процес законотворчості та практичних дій на рівні виконавчої влади, а також ініціативи громадських національних споживчих організацій вийшли за кордони окремих держав. Активно діють регіональні споживчі організації: Європейське бюро споживачів, Міжскандинавський комітет з питань споживання, Міжнародна конфедерація товариств споживачів країн СНД (КонфТС). Функціонує Міжнародний дослідницький центр з питань споживачів у Лондоні.

Проблема захисту споживачів стала предметом зацікавленості багатьох впливових міжнародних організацій, таких як ОАТТ/ААГТО, Міжнародна організація зі стандартизації, Організація економічного співробітництва і розвитку та інших. Гарантом захисту інтересів та прав споживачів є діяльність Організації Об'єднаних Націй.

Поиск по сайту: