Охарактеризуйте розвиток української освіти в 1940-1980-ті рр

Охарактеризуйте національно-культурну політику Радянської влади в 1940-1980-ті рр.

Найважливішу зміну, спровоковану війною (1941-1945 рр), викликало приєднання до складу УСРС Західної України з 7 млн. населенням. Ліквідація поділу полегшувала на майбутнє справу здобуття української політичної самостійності. Приєднання західноукраїнських земель до складу УРСР сильно змінило баланс російсько-українських відносин та впливу російської культури.

Поза тим, у повоєнні роки було розгорнуто новий політичний терор. Однією з головних жертв терору стала українська інтелігенція. Переслідування української інтелігенції було частиною широкої кампанії, яка охопила весь Радянський Союз у 1946 р. і за ім’ям її головного виконавця, голови відділу агітації й пропаганди А. Жданова, одержала назву «ждановщина».

8-10 березня 1946 р. на Львівському соборі відбулася ліквідація Української Греко- Католицької Церкви.

Піднесення освіти припало на четверту п’ятирічку (1946-1950). Ставилось завдання в найкоротші строки відновити заклади освіти, науки, культури, охопити навчанням усіх дітей шкільного віку і створити умови для продовження освіти тієї частини молоді, яка під час війни не мала змоги її здобути.

Дуже розвинулася культурно-освітня робота. У 1950 р. в Україні діяло 26,7 тис. клубів, 137 музеїв, 34,9 тис. масових бібліотек. 24 квітня 1949 р. у Києві було відкрито Державний літературно-художній музей Т.Г. Шевченка.Разом з поширенням радянської пропаганди активізувалась робота зі збільшенням впливу преси.

У системі науки при АН УРСР діяло 36 науково-дослідних інститутів та 19 інших наукових установ. Серед них у 1950-ті рр. було відкрито Інститути металофізики, металокераміки і спеціальних сплавів, хімії полімерів у Києві, радіофізики і електроніки в Харкові, машинознавства і автоматики у Львові.

У літературі через різні партійні постанови, вплив зверху на спілки письменників націлювали майстрів пера на висвітлення багатства духовного світу радянської людини та непорушної дружби громадян СРСР.

У результаті підпорядкування культури в різних проявах контролю партійно-державних органів, визначальною рисою духовного суспільства ставала одноманітність. Уся культурна політика дуже швидко набула яскраво виражених ідеологізованих особливостей, за яких культурні заходи були спричинені не тогочасними реаліями, а намаганням якнайшвидше і за всяку ціну добитися лише зовнішніх ознак соціалістичності, відповідності ідеологічним догмам.

Охарактеризуйте розвиток української освіти в 1940-1980-ті рр.

У травні 1921 р. РНК УСРР ухвалив постанову про боротьбу з неписьменністю. Все неграмотне населення у віці від 8 до 50 років повинно було вчитися. У цій роботі активну участь брала широка громадськість - профспілки, комсомол, комітети незаможних селян, вчителі, культурно-освітні працівники. На Україні за прикладом РРФСР в 1923 р. для допомоги органам народної освіти у ліквідації неписьменності було створено добро вільне товариство ім. В. І. Леніна «Геть неписьменність».

Відповідно до ленінських програмних установок на Україну вводилася і розвивалася нова система народної освіти. Партія розглядала народну освіту як найважливішу партійну справа. У 1921 р. до органів Наркомпросу було направлено велику кількість комуністів, передових робітників, членів комнезамів.

До 1940-го року кількість шкіл у містах і селах постійно збільшувалася. До кінця 1940 р. педагогічні кадри на Україні підготовлялися в шести університетах, 24 педагогічних і 45 вчительських інститутах, 83 педагогічних училищах, а також на педагогічних курсах.

У 1950/51 р. в республіці функціонувало 160 вузів. Кількість студентів перевищила навіть довоєнний період і складала 201,5 тис. осіб. Працювали також 584 середніх спеціальних навчальних закладів, у яких навчалося 227,8 тис. осіб.

У квітні 1959 року Верховна Рада УРСР ухвалила закон про народну освіту. За основу було взято принцип по єднання загальноосвітнього і політехнічного навчання.

У 60--80-ті роки розвиток культурного життя в Україні мав суперечливий характер. Щорічно відкривалися нові школи, зростала кількість учителів, водночас внаслідок зниження приросту населення зменшувалася кількість дітей шкільного віку. Дедалі менше ставало шкіл з українською мовою навчання.

Характерною ознакою залишалася русифікація освіти, яка стала масовою після 1978 р., коли вище партійне керівництво дало вказівку Міністерству освіти УРСР видати директиву під назвою: «Удосконалювати вивчення російської мови в загальноосвітніх школах республіки».

Отже, за часів, коли Україна перебувала у складі Радянського Союзу (1921 - 1991 рр.),одним з головних аспектів культурного життя була освіта, розвиток якої і був головним завданням партії.

в Україні була ліквідована неписьменність, завдяки доступності навчання як у загальноосвітній так і у вищій школі підвищувався рівень науково-технічної бази не тільки УРСР, але й усього Радянського Союзу. Яскравим фактором високого розвитку освіти є те, що держава виділяла значно великі кошти на покращення матеріально-технічної освітянської бази.

Поиск по сайту: