Окремі пояснення та загальні рекомендації до вивчення теми

Тема 11. Адміністративні договори

Питання для обговорення на семінарському занятті

1. Адміністративний договір як публічно-правовий договір.

2. Функції адміністративного договору.

3. Класифікація адміністративних договорів (дво- і багатосторонні; типові та індивідуальні, попередні і основні, організаційні і змішані (організаційні питання пов'язані з трудовими, майновими), чисто адміністративні і комбіновані (разом з адміністративними правовідносинами регулювати трудові, цивільні та ін.).

Окремі пояснення та загальні рекомендації до вивчення теми

Адміністративний договір — угода двох чи більше суб'єктів адміністративного права, один із яких завжди є суб'єктом виконавчої влади. Це багатосторонній акт, за допомогою якого виникають, змінюються або припиняються взаємні права та обов'язки сторін.

Укладення адміністративних договорів, як і надання адміністративних послуг є новим інститутом адміністративного права, який стрімко розвивається і характеризується диспозитивним методом правового регулювання.

Як нами було з’ясовано з попередньої теми, при наданні адміністративних послуг виникають реординаційні відносини, участь у яких беруть керуючий і керований суб’єкт, причому саме керований суб’єкт наділений правом вимоги щодо керуючого. При укладенні адміністративного договору сторони вступають у горизонтальні, координаційні (погоджувальні, рівноправні, партнерські відносини). Це певним чином зближує адміністративний договір із цивільно- та господарськоправовим, хоча і не позбавляє його управлінських якостей.

Відмінність між ними і слід з’ясувати в ході підготовки до семінарського заняття.

Перш ніж приступати до детального вивчення адміністративних договорів, слід згадати, їх укладення є однією із правових форм державного управління. (Форми державного управління традиційно поділяються на правові – прийняття нормативних актів державного управління, прийняття індивідуальних актів державного управління, укладення адміністративних договорів, вчинення інших юридично значущих дій і не правові – реалізація організаційних заходів і вчинення матеріально-технічних дій).

1. Термін «адміністративний договір» часто вживається у теорії адміністративного права, і зовсім відсутній у нормативно-правових актах.

Договір традиційно вважається засобом регулювання у галузях приватного права, зокрема у цивільному праві, де склалися засади, що ґрунтуються на рівності сторін, їх автономії тощо. Публічному праву, однією з провідних галузей якого є адміністративне право, не притаманні ні диспозитивний метод регулювання, ні широкий розсуд і воля сторін.

Проте, у зв’язку із переходом від авторитарних до демократичних методів державного управління, від адміністративно-командної до ринкової економіки в адміністративному праві формуються інститути, подібні до інститутів приватного права, зокрема, інститут адміністративного договору.

Визначаючи поняття адміністративного договору, на думку В.Б. Авер'янова, слід відштовхуватися від ознак загальноправового поняття договору і його ознак, а саме:

— свобода волевиявлення, тобто добровільність укладення;

— рівність сторін;

— досягнення згоди по всіх істотних аспектах договору;

— еквівалентний характер;

— взаємна відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;

— забезпечення договору державним примусом, що надає документу юридичної чинності.

Договори в приватному праві найчастіше регулюють відносини двох сторін і розраховані на встановлення, зміну та припинення конкретних правовідносин. У цьому сенсі вони є індивідуалізованими, тобто такими, що не породжують зобов'язань для інших фізичних та юридичних осіб.

Особливими ознаками, що притаманні лише адміністративним публічно-правовим договорам є такі:

— вони виникають лише у тих сферах державної влади і місцевого самоврядування, де складаються адміністративно-правові відносини;

— договори в публічному праві здебільшого є договорами нормативного характеру, тобто відрізняються встановленням правил тривалої дії для широкого кола адресатів, котрі повинні: видати правові акти, укласти угоди, здійснити юридично значущі дії;

— предметом публічно-правового договору є відносини владного характеру, причому лише ті з них, в яких допускається узгодження волевиявлення владних суб'єктів;

— суб'єктами публічно-правового договору є суб'єкти публічно-правових відносин, котрі наділені насамперед публічно-владними повноваженнями. В адміністративному договорі це органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи. Водночас суб'єктами адміністративного договору можуть виступати такі суб'єкти, які не мають владних повноважень, але які можуть у публічно-правовій сфері бути носіями деяких владних функцій (трудові колективи, органи самоорганізації населення тощо);

— в адміністративному договорі завжди виявляється державна воля до створення певної ситуації;

— специфіка змісту публічно-правового договору в тому, що права й обов'язки сторін (учасників) мають наперед заданий, передбачуваний характер, зумовлений компетенційними можливостями тієї чи іншої сторони.

— норми адміністративного права безпосередньо впливають на зміст даних угод, при цьому волевиявлення сторін скеровується нормами адміністративного права, тобто набуває адміністративно-правової форми.

Визначаючи поняття адміністративного договору, окреслимо характерні ознаки останнього:

— виникнення у сфері публічної влади у зв'язку і з приводу реалізації органом виконавчої влади або органом місцевого само врядування своїх владних повноважень;

— підставою виникнення є правозастосовчий акт, прийнятий згаданими органами;

— організуючий характер;

— метою є задоволення публічних інтересів, досягнення публічного блага, тобто домінування суспільних цілей;

— у адміністративному договорі неможлива (за будь-яких умов) одностороння відмова від виконання договірних умов або їх зміна, норми про форс-мажор тут не застосовуються;

— такий договір або окремі його положення не може бути визнано конфіденційним. У деяких випадках необхідною умовою чинності адміністративно-правового договору є його опублікування;

— значна кількість адміністративно-правових договорів, на відміну від договорів приватного права, має нормативний характер;

— за порушення такого договору до винної особи можливе застосування різноманітних заходів відповідальності — дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової.

Усі такі договори можна поділити на: установчі договори; компетенційно-розмежувальні договори; угоди про делегування повноважень; програмно-політичні договори про дружбу й співробітництво; договори між державними і недержавними структурами; договори про громадянську згоду; міжнародні договори.

Для адміністративного права найбільш характерні функціонально-управлінські договори, договори між державними і недержавними організаціями.

Функціонально-управлінські договори укладаються між суб'єктами виконавчої влади з метою координації їх діяльності при розв'язанні спільних завдань. Вони посилюють взаємодію ланок виконавчої влади, а також взаємодію органів виконавчої влади з іншими суб'єктами шляхом уточнення, конкретизації або додаткового гарантування виконання повноважень для забезпечення реалізації публічних інтересів.

Адміністративні договори між: органами виконавчої влади і недержавними утвореннями покликані вирішувати проблему узгодження між ними вирішення питань, насамперед у галузі соціальних відносин тощо.

До адміністративних договорів слід віднести договори про делегування повноважень, а саме: договори про делегування деяких повноважень виконавчої влади органам місцевого самоврядування. При цьому мають бути дотримані такі вимоги: а) делегуються лише окремі повноваження; б) при делегуванні повноважень держава фінансує їх здійснення у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету; в) при цьому органам місцевого самоврядування передаються відповідні об'єкти державної власності; г) органи місцевого самоврядування у питаннях здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.

Останнім часом дедалі частіше приймаються нормативні акти, що зобов’язують сторони до укладення договорів. Отже, підставами для них є насамперед адміністративно-правові норми. Вони набирають чинності лише у випадку прийняття відповідного правозастосовчого акту. Якщо дія цієї угоди буде визнана недоцільною, то угода може бути припинена в адміністративному порядку шляхом прийняття нового правозастосовчого акту, що скасовує попередній.

Поиск по сайту: