Розробка професійно спрямованих ситуацій, які передбачають ефективне використання інженером-педагогом конкретної форми навчання(бесіди)

Тема: Комунікації в менеджменті.

Мета заняття:

Навчальна: з¢ясувати сутність комунікацій та їх роль в процесі управління; розібрати модель процесу комунікації і з¢ясувати зміст кожного з його елементів та етапів; усвідомити форми, переваги і недоліки усної, письмової та невербальної комунікації; з¢ясувати, які фактори об’єктивно перешкоджають ефективним комунікаціям в організації і розібрати основні методи їх подолання; засвоїти засоби удосконалення комунікаційних процесів в організації та усвідомити їх значення для формування професійних навичок, знань та вмінь.

Освітня: поглибити та закріпити знання студентів у сфері управління та менеджменту.

Розвиваюча: розвивати творчий підхід і логічне мислення; вчити застосовувати засвоєний матеріал у різних ситуаціях; розвивати вміння адекватно реагувати на проблемну ситуацію, висловлювати своє ставлення до неї та обґрунтовувати думку;

розвивати прагнення до активного прояву знань та вміння працювати в колективі; формування комунікативних навичок.

Виховна: виховувати культуру поведінки та спілкування, ведення диспутів та ділових перемовин, активну життєву позицію, свідоме ставлення до свого майбутнього.

План:

1.
Суть та етапи процесу комунікації.

2.
Міжособові і організаційні комунікації.

3.
Управління комунікаційними процесами.

Головна причина, через яку людям не вдасться уробити кар'єру - погани взаємодія із своїми колегами, невміння спілкуватись з людьми. Спілкуйтесь з людьми звичною для них мовою, будьте на їх боці. Говоріть відверто і просто, але й вмійте вислуховувати людей, заглиблюйтесь у їх проблеми і допомагайте їх вирішити (Л. Якокка).

Успіх будь-якої спільної діяльності людей залежить від стану, рівня розвитку, напрямів і видів комунікацій, сприйняття і використання працівниками інформації несловесних знаків (погляду, виразу обличчя тощо). В значній мірі цей успіх обумовлюється змістом і структурою комунікаційного процесу як на міжособовому, так і на організаційному рівнях, вмінням застосовувати сучасні інформаційні технології, про що й піде мово в цій темі.

1. Суть та етапи процесу комунікації.

У вузькому розумінні комунікації – це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами. Проте сам факт обміну інформацією ще не свідчить про комунікацію, оскільки інформація, що передається, може бути незрозуміла для того, хто її отримує.

В теорії управління під комунікацією розуміють процес обміну інформацією між двома або більше особами, який забезпечує їх взаєморозуміння.

Для здійснення процесу комунікації необхідні, принаймні, 4 умови:

1. наявність щонайменше двох осіб: відправника – особи, яка генерує інформацію, що призначена для передавання; одержувача – особи, для якої призначена інформація, що передається;

2. наявність повідомлення, тобто закодованої за допомогою будь-яких символів інформації, призначеної для передавання;

3. наявність каналу комунікації, тобто засобу за допомогою якого передається інформація;

4. наявність зворотного зв’язку, тобто процесу передавання повідомлення у зворотному напрямку: від одержувача до відправника. Таке повідомлення містить інформацію про ступінь сприйняття і зрозумілості отриманого ним повідомлення.

В процесі комунікації виділяють такі етапи
формування концепції обміну інформацією:

1. кодування та вибір каналу;

2. передавання повідомлення через канал;

3. декодування;

4. усвідомлення змісту ідеї відправника;

5. зворотній зв’язок.

Розглянемо детальніше зміст кожного з етапів процесу комунікації.

1. Процес комунікації починається з формулювання концепції обміну інформацією. На цьому етапі відправник вирішує, що конкретно, яку саме інформацію він бажає зробити предметом комунікації. При цьому відправник має:

а) чітко уявляти собі мету такої комунікації (навіщо вона здійснюється і чого він намагається у кінцевому результаті досягти);

б) чітко усвідомлювати відповідність концепції комунікації конкретній ситуації (чи доречний за теперішньої ситуації обмін даною інформацією з іншою конкретною особою).

2. Кодування – це процес трансформації (перетворення) концепції комунікації у повідомлення за допомогою слів, інтонацій голосу, рисунків, жестів, виразів обличчя тощо. Повідомлення є реальним фізичним продуктом процесу кодування інформації.

Результативність кодування залежить від:

• 
  здібностей (хисту) відправника відповідним чином кодувати інформацію, що призначена для обміну;
• 
  ставлення відправника щодо інформації, яка кодується;
• 
  ступеня обізнаності (глибини знань) відправника про інформацію, що кодується;
• 
  соціокультурного середовища, в якому знаходиться відправник.

На цьому ж етапі вибирається канал для передавання повідомлення.

Канал комунікації – це засіб, за допомогою якого передається інформація. На вибір каналу комунікації впливають такі фактори:

• 
  тип символів, що використовуються для кодування інформації;
• 
  характер повідомлення, що передається;
• 
  вагомість і привабливість даного каналу для одержувача повідомлення;
• 
  конкретні переваги або недоліки того чи іншого типу каналу.

Для підвищення результативності комунікації рекомендується використовувати два або більше каналів для передавання одного і того самого повідомлення.

3. Передавання повідомлення по каналу являє собою фізичну доставку повідомлення від відправника до одержувача. На цьому етапі суттєвим є вплив перешкод ("шумів"). Перешкоди – це все те, що спотворює (викривлює) сутність або зміст повідомлення. Вони практично завжди супроводжують комунікації. Діяльність менеджера по управлінню комунікаціями багато у чому пов’язана із з’ясуванням причин шумів і послабленням їх впливу на комунікацію.

4. Декодування означає перекладання отриманого повідомлення у форму, зрозумілу для отримувача. Коли символи, обрані відправником, мають одне і те саме значення для отримувача повідомлення, останній зрозуміє (усвідомить), що мав на увазі відправник. Проте на практиці така ситуація складається далеко не завжди. Частіше одержувач тлумачить сутність та зміст повідомлення інакше ніж його розумів відправник. До того ж слід враховувати вплив на процес передавання повідомлення різних перешкод (шумів). Все це зрешто вимагає здійснення п’ятого етапу процесу комунікації.

5. Заключний етап комунікації – це зворотній зв’язок. Його можна розглядати як процес, в якому відправник і одержувач міняються місцями. В процесі зворотнього зв’язку отримувач повідомлює відправнику про те, як він зрозумів зміст повідомлення. При цьому одержувач:

• 
  кодує інформацію про те, як він сприйняв і зрозумів повідомлення;
• 
  обирає відповідний канал комунікації;
• 
  передає це повідомлення відправнику.

Відправник, в свою чергу:

• декодує це повідомлення;

• порівнює інформацію відправника з оригінальною концепцією комунікації і визначає ступінь їх взаєморозуміння.

Безумовно, наявність зворотного зв’язку збільшує тривалість комунікації, ускладнює процес, але підвищує його ефективність, забезпечує впевненість у правильності інтерпретації концепції комунікації.

Поиск по сайту: