Рекреаційний потенціал Північної Америки

Зав. кафедри_________________________професор Волошин І.М.

Львів – 2011

ПЛАН

Типологія рекреаційних регіонів світу за методикою Всесвітньої туристичної організації.

Рекреаційний потенціал Північної Америки

Рекреаційний потенціал Латинської Америки і Африки

Рекреаційний потенціал Азії і Тихоокеанського регіону

Існує два поділи туристичних регіонів світу: 1) запропонований всесвітньою туристичною організацією (ВТО), що використовується в зарубіжній практиці: 2) вітчизняний, більш детальний, що відображає найменші таксономічні одиниці.

Поділ, запропонований ВТО:

1. Африка; 2. Америка; 3. Східна Азія і регіон Тихого океану; 4. Південна Азія; 5. Близький Схід; 6. Європа.

Виділення регіонів слугує аналізу концентрації руху в масштабах світу. При таком уподілі можна отримати дуже загальне уявлення про певне явище. Такі регіони, як Америка чи Африка, є територіями з дуже великою площею. Туристичний рух та пропозиція по території поширюються нерівномірно. Подібна ситуація і в меншому регіоні, яким є Європа.

У зв’язку з цим з’явилась необхідність виділення в рамках регіонів території меншої площі – субрегіонів. Початково їх виділяли тільки в трьох регіонах: Африці, Америці та Європі, пізніше – у Східній Азії. Субрегіонів не виділяють тільки у двох регіонах, тобто у Південній Азії і на Близькому Сході. Причиною цього є надто мала частка цих території у світовому туристичному русі та відносно невелика їх площа.

В Африці виділяють 5 субрегіонів: Східний, Середній, Північний, Південний, Західний.

Америка нараховує 4 субрегіони: Північний, Центральний, Південний, Кариби.

Східна Азія і регіон Тихого океану формують такі 6 субрегіонів: Північно-східна Азія, південно-східна Азія, Австралія, Мікронезія, Меланезія і Полінезія.

В Європі виділяють 5 субрегіонів: 1. Західна Європа (Австрія, бельгія, Франція, Голландія, Ліхтенштейн, Люксембург, Монако, Німеччина, Швейцарія); 2. Північна Європа (Данія, Фінляндія, британські острови каналу Ла-Манш, Ісландія, Норвегія, Сввальбард (Шпіцберген та інші острови архіпелагу Норвегія), Швеція, Великобританія, о. Ман (Великобританія), Овечі острови (Данія); 3. Центрально-Східна Європа (Болгарія, Чехія, Польща, Словаччина, Румунія, Угорщина, Білорусь, Естонія, ЛИтва, Латвія, Молдова, Росія, Україна); Південна Європа (Албанія, Андорра, Гібралтар, Греція, Іспанія, Мальта, Португалія, Сан-Маріно, Югославія, Чорногорія, Словенія, Боснія і Герцоговина); 5. Східно-середземноморська Європа (Кіпр, Ізраїль, Туреччина) (Водейко С., 1998).

В Європі виразно простежується вплив політичного критерію у виділенні субрегіонв. Це особливо помітно в Центрально-східному і Східно-середземноморському субрегіонах.

Іншим важливим критерієм сегментації ринку, на який слід звернути увагу, є поділ світу за рівнем економічного розвитку. Вирізняють три групи держав: 1 – розвинути (перший світ), 2 – ті, що розвиваються (третій світ) і 3 – інші (другий світ). У третю групу входять колишні соціалістичні країни разом з Китаєм, Монголією і В’єтнамом.

Серед туристичних таксономічних одиниць, які найчастіше вживаються у вітчизняній літературі, можна назвати такі: туристична територія, туристичний регіон, туристичний район, туристична місцевість.

Туристична територія – це просторова одиниця з однорідним типом комплексу ресурсів і однаковим рангом ресурсів, що має добрі потенційні умови розвитку туризму.

Під поняттям території розуміють частину простору, яка виконує туристичні функції. Однак це поняття не містить у собі чітко окресленого критерію демілітації, тому вважають, що найвищою просторовою одиницею є туристичний регіон. Під цим поняттям розуміємо територію, що виконує туристичні функції на засаді певної однорідності властивостей фізико-географічного середовища, а також внутрішньої сітки послуг. Це є просторове творіння, яке спирається на базу, що виникає з ресурсів природного середовища, а також суспільно-економічної діяльності. Перші становлять, звичайно, імпульс розвитку туристичних явищ і мають характер первинний, другі, як вторинні, або є продуктом прагнень задовольнити суспільні потреби, або мають на меті отримання економічного ефекту через можливість надання туристичних послуг (Кручек З. та ін., 1995).

Повністю організований туристичний регіон діє за допомогою повної системи просторової організації, що спирається на сукупність устаткування для обслуговування, пристосованого до існуючих суспільних відносин. Натомість, обсяг функцій туристичного регіону залежить від роду і ступеня привабливості природного середовища, структури рекреаційних осередків, існуючих туристичних традицій, а також актуальної системи господарювання.

Туристичний район – це просторова одиниця нижчого порядку, яка сформована творити сукупність туристичних місцевостей, ув’язаних між собою, із спільним вузлом туристичного руху і необхідною базою.

До туристичних просторових одиниць належить також туристична місцевість – одиниця, яка з огляду на туристичні ресурси, туристичну інфраструктуру і комунікаційну доступність становить ціль чи етап туристичної міграції. Залежно від різних властивостей, пов’язаних з положенням, характером туристичних ресурсів, видом госопдарського освоєння і виконуваних функцій, розрізняють туристичні місцевості гірські, приморські, приозерні та ін.; відпочинкові, оздоровчі, туристичні села, станції зимових видів спорту, краєзнавчі місцевості (Котляров Е. А., 1978).

Під поняттям туристичної функції розуміємо здатність прийняття і задоволення потреб певної популяції туристів через дану територію, регіон чи іншу просторову одиницю (Кручек З. та ін., 1995).

На нашу думку, найбільш вдалим є виділення таких регіонів світу: Європа, Північна Америка, Латинська Америка, Азія, Африка, Австралія та Океанія.

Міжнародний туризм значною мірою є регіональною галуззю світової економіки. Нині міжнародний туризм охоплює більш 100 країн. Найбільш розвинутими туристичними регіонами світу є Європа і Пн. Америка. В цих регіонах містяться центри формування туристичних потоків. На частку країн Європи і Пн. Америки припадає 4/5 усіх надходжень від іноземного туризму і 2/3 платежів.

У розрізі туристичних потоків світу простежуються певні закономірності. Головні туристичні потоки направляються, як правило, з розвинутих країн. Це пояснюється відносно високим середнім життєвим рівнем населення в цих країнах, густою сіткою транспортних комунікацій, високою насиченістю транспортними засобами, прагненням населення провести відпустку вдалині від промислових центрів. Помітна тенденція інтенсифікації туристичних потоків між країнами з подібними мовами. У Великобританії, наприклад, 60% доходів від туризму становлять надходження від гостей з англомовних країн. Така тенденція, хоч і меншою мірою, притаманна туристичним контактам Франції і Бельгії, Австрії та Німеччини.

У міжконтинентальних туристичних зв’язках переважають потоки туристів між Північною Америкою та Європою. В Європі і Пн. Америці внутріконтинентальні туристичні потоки переважають над міжконтинентальними. Для Європи і Пн. Америки характерною є сезонна концентрація туристів у трьох приморських зонах – Середземноморській, Чорноморській і Карибській. Пересування дителів північних країн на відпочинок у південні приморські райони обумовлює меридіональний характер туристичних потоків у Європі, меншою мірою – в Пн. Америці.

Рекреаційний потенціал Північної Америки

У туристичний регіон Північної Америки входять дві країни – США і Канада. За туристичними показниками він є другим у світі після Європи. На нього припадає 16% обсягу міжнародного туризму. Значно поступаючись Європі по прийому іноземних туристів і сумі валютних надходжень від них, Північна Америка в той же час випереджає за цими показниками інші туристичні регіони світу.

Для США і Канади характерний широкий міждержавний обмін туристами. Великий розвиток у цих країнах отримав і внутрішній туризм. Значну питому вагу у міжнародному туризмі мають туристичні потоки із США і Канади в європейські країни: цьому сприяє ряд природних і соціально-економічних факторів.

США займає одне з провідних місць у міжнародному туризмі. Великі потоки туристів і США направляються у всі туристичні регіони світу. В той же час у США осідають великі суми валюти від відвідування країни іноземними туристами, кількість яких щорічно становить більше 22 млн. чол. США займають перше місце у світі за доходами від іноземного туризму. Надходження від нього перевищують 10 млрд. дол. США, або близько 10% “невидимого експорту”. Але разом з тим витрати американських туристів за кордоном перевищують надходження іноземної валюти, а тому туристичний баланс завжди дефіцитний (Крачило Н. П., 1987).

У США великий розвиток отримав внутрішній туризм. Приблизно 160 млн. американців подорожують по країні. Переважна більшість американців (9/10) подорожують по країні на автомобілях. Друге місце в перевезеннях американських туристів по всій країні займає авіаційний транспорт, а третє – залізничний.

Найбільше американців виїжджає у сусідні країни - Канаду і Мексику. Так, половина американських туристів, виїжджаючи за кордон, відвідує Канаду. В той же час, половина всіх іноземних туристів прибуває у США із сусідніх країн – Канади і Мексики.

У середньому кожен іноземний турист витрачає у США близько 1250 доларів США на готелі, ресторани, поїздки по країні і екскурсії, розваги, товари і подарунки. Майже половина усіх туристів прибуває у США для проведення відпустки, ще четвертина – з діловою метою. Приблизно 60% обох груп – мужчини, середній вік яких складає приблизно 40 років.

Поиск по сайту: