Ігри і вправи на зняття страхів і підвищення впевненості в собі

Багато батьків схвильовані проявами страхів у дітей. Одним дітям страшно стає в темні кімнаті, інші не навчаться з’їхати з гірки на санчатах, треті з жахом тікають від приближення собаки, замирають при вигляді павучка. Хтось боїться Баби-Яги, вовка, міліціонера. Об’єкти дитячих страхів безмежно різні, їхні особливості знаходяться в прямі1 залежності від життєвого досвіду дитини, ступені розвитку його уяви, емоційної стабільності, тривожності і невпевненості в собі.

Треба відмітити, що за своєю суттю страх, як і другі неприємні переживання (гнів, афект, страждання) не є однозначно небезпечним і “шкідливим” для дитини. Дуже часто страх захищає дитину від лишнього ризику, відводить від небезпеки, регулює і будує поведінку. Дитячий страх – це зичне явище для психологічного розвитку дітей. Дитина, що не боїться нічого і дуже відкрита – беззахисна перед обличчям життєвих ситуацій. Тепличні ж, гінеропікувані діти, які виходять із звичайного сімейного середовища, відчувають часто труднощі в спілкуванні і поведінці. Страхів багато у тих дітей, чиї батьки самі бояться всього, невпевнені в житті. Прикладом цього слугує образ гіперопікуваного, надлюбимого, “смислжиттєвого” дитяти.

Батьки шкодували, чекали і люблять свою дитину. Однак вони тривожаться за його благополуччя, життя, майбутнє. Ось ці турботливі батьки зав’язують своєму чаду оченята: “Не треба дивитися на все це, це небезпечно, раптом щось побачиш і злякаєшся”. І вушка зав’яжемо, щоб ти не міг, чути грубість, несправедливість оточення. І ротик зав’яжемо – не дай бог щось не так скажеш, тебе образять. Щоб що-небудь ти не натворив, не зробив, ми тобі і ручки зв’яжемо, навіщо – ми за тебе все зробимо, а щоб ти не пішов, куди не потрібно, туди, де небезпечно і страшно, ми тобі і ніжки зв’яжемо, самі відведемо тебе, куди треба”. А саме головне – це твої почуття, ми не хочемо, щоб тебе образили люди, хлопчики чи дівчатка, нам не треба, щоб ти, наша любима дитина, переживала, страждала, засмучувалася, ми зв’яжемо і твоє серце. Ось тепер ти в повній безпеці, ти не помилишся в житті”.

Ну і як цій дитині, як їй жити, як її сприймуть навколишні, що в неї на душі. Крім розумного чола та ще невеликої частини тіла, вільного у дитини нема нічого.

Страшний, перебільшений до крайності приклад. Але задумайтесь на ним, люблячі батьки. Дитина повинна багато бачити, чути, відчувати, проходити свій шлях, борячись із своїми страхами, вчитись переборювати проблеми, розуміти себе й інших.

Всякий раз, коли це можна, потрібно давати дитині можливість діяти самій – це кращий спосіб позбутися страхів. Дитина повинна зрозуміти, що батьки не збираються перекидати на її плечі турботу про її безпеку, вони завжди будуть про неї турбуватись і захищати. Але в деяких випадках вона в стані справитись сама із своїми страхами. Ваше завдання – не жартувати над дитячими страхами, не поглиблювати їх, заганяючи в глиб дитячої душі. Накопичення достатнього досвіду і знань, оволодіння методами саморегуляції дозволяє дитині справитись із своїми страхами, бути впевненим в собі.

Коли ви відчуваєте, що дитина боязлива, підозрілива, сором’язлива, пограйтеся з нею в ігри. Вправи допоможуть в тому випадку, коли причина страхів не дуже значна; з глибинними страхами батькам не впоратись, тут допоможуть спеціалісти.

А основне зрозуміти, що ваші особисті страхи і переживання можуть стати причиною страхів вашої дитин, тож не бійтеся!

“Каруселі” (для дітей 3 4 років)

У вправі беруть участь дитина і один з батьків чи двоє дітей. Один сідає в позу “плода” піднімає коліна і нахиляє до них голову, стопи щільно притиснуті до підлоги, руки обіймають коліна, очі закриті.

Другий стає позаду, кладе руки на плечі сидячому і осторожно починає помалу качати його, як гойданку. Ритм повільний, рухи плавні. Виконувати вправу 2-3 хвилини.

Попередження: сидячий не повинен “чіплятися” ногами за підлогу і відкривати очі. Можна надіти на очі пов’язку. Потім гравці міняються місяцями.

“Намалюй свій страх і переможе його” (для дітей з 4 років)

До вправи бажано поговорити з дитиною. “Чого ти боїшся?” Коли тобі буває страшно? Чи було таке, коли ти сильно злякався? Потім дитині пропонують намалювати те, чого вона боїться. Потрібний великий лист паперу. Олівці та фарби. Після малювання ще раз поговоріть, чого ж вона конкретно боїться. Потім візьміть ножиці і попросіть дитину розрізати “Страх” на маленькі частинки, а маленькі – на ще менші, допоможіть дитині в цьому. Коли “страх” буде подрібнений на маленькі шматочки, покажіть дитині, що тепер його зібрати неможливо. Замотайте ці малі кусочки в великий папір, підійдіть до смітника і викиньте туди, потім підіть з дитиною і викиньте все сміття – воно вам не потрібне, його вивезуть і спалять, а разом з сміттям спалять і “страх”, і більше його ніколи не буде.

Зауваження: повторіть вправу через 1-2 тижні. Подивіться, що мінилося на малюнку страху (колір, сюжет, композиція), і робіть це до того часу, поки не бачите здивоване обличчя дитини у відповідь на прохання намалювати свій страх.

Поиск по сайту: