Фактори та показники маркетингового мікросередовища

Фактори та показники маркетингового мікросередовища можна згрупувати таким чином табл.. 2.2.

Таблиця 2.2. Фактори та показники маркетингового мікросередовища

Розглядаючи без посередньо підприємство як фактор маркетингового середовища, необхідно передусім звернути увагу на ту роль, яку відіграє служба маркетингу в загальній структурі підприємства, на її організаційну структуру, зв’язки з іншими службами. Рівень професійної також відіграє значну роль як фактор мікросередовища.

Маркетингові посередники – це ті фірми й організації, які беруть участь у тому чи іншому етапі процесу маркетингу підприємства (маркетингові дослідження, збут, просування).

До них належать:

· Торгові посередники – сприяють доведенню товару до кінцевого споживача;

· Маркетингові фірми – здійснюють маркетингові дослідження на замовлення фірми;

· Рекламні агентства – виступають суб’єктами маркетингових комунікацій фірми.

Роль постачальників як фактора маркетингового мікро середовища визначається тим, що матеріально-технічні ресурси та комплектуючі вироби є вхідними елементами процесу виробництва товарів. У розвиненій ринковій економіці майже не існує проблеми постачання ресурсів. Підприємство має змогу вибирати постачальників за тими чи іншими критеріями (ціна, рівень обслуговування).

Вивчаючи споживача як фактор маркетингового середовища, необхідно звернути увагу на два основні питання: дослідження факторів, які впливають на поведінку споживача; прийняття споживачем рішення про купівлю товару.

Громадськість – це люди та організації, які становлять реальний чи потенційний інтерес для фірми або впливають на можливість досягнення їх цілей.

Громадськість може як сприяти, так і перешкоджати підприємству в реалізації його цілей. Напр., якщо у фінансових колах (банки, страхові компанії) склався негативний імідж підприємства, йому досить важко буде реалізувати можливість отримання фінансових ресурсів.

Конкуренція – це боротьба за ринкову частку між фірмами, споживачі яких мають ідентичні або схожі потреби.

Аналіз конкуренції дає можливість вивчити ринкове положення фірми, конкурентоспроможність її товарів.

Конкуренти можуть бути класифіковані за різними ознаками. Ф.Котлер розподіляє їх за ознакою конкурентних дій на активні, селективні, стохастичні та пасивні.

Активні (агресивні) конкуренти – реагують швидко й агресивно на ринкові події, незважаючи на напрями розвитку конкуренції.

Селективні – конкурують лише у вибіркових показниках (напр., вони лідери у зниженні ціни, але не підвищують ефективність рекламної діяльності).

Стохастичні – характеризуються не передбачуваними діями: іноді протидіють агресивно, а інколи ігнорують напади конкурентів.

Пасивні – майже не реагують на конкурентні напади.

Під час аналізу конкурентів важливе значення має розроблена М.Портером модель п’яти сил конкуренції рис.2.1.:

· Конкуренція між виробниками даної галузі;

· Загроза появи нових конкурентів;

· Економічні можливості постачальників;

· Економічні можливості споживачів;

· Товари-замінювачі.

Рис. 2.1. Модель 5 сил конкуренції Майкла Портера

Конкуренція між виробниками даної галузі, яка утворює центральний „ринг” конкурентної боротьби, називається прямою конкуренцією. Рівень інтенсивності прямої конкуренції зростає, коли:

· Збільшується кількість фірм-конкурентів;

· Попит на товари галузі стабілізується і починає зменшуватися (тобто товар галузі перебуває на стадії спаду свого життєвого циклу);

· Існують бар’єри виходу з даної галузі (тобто коли припинення діяльності в даній галузі коштує дорожче, ніж продовження конкурентної боротьби).

Вплив товарів-замінників на конкуренцію здійснюється у двох основних аспектах: через ціну та через рівень інновації.

Ціна товару-замінника як фактор конкуренції ринку перевищують певну межу, і це примушує споживача звернути увагу на Товар-замінник.

Рівень інновації товару-замінника як фактор конкуренції проявляється в тому разі, коли виробнику товару-замінника вдається підвищити його якість настільки, що стає можливим відвернути увагу деяких споживачів від товарів фірм центрального рингу.

Загроза з боку потенційних конкурентів виникає в тому разі, коли:

- відсутні або низькі бар’єри входу на даний ринок;

- зменшується спроможність прямих конкурентів протидіяти потенційним конкурентам.

До бар’єрів входу на певний ринок належать такі:

· Економія на масштабах виробництва, яка забезпечує конкурентам центрального рингу переваги у витратах на виробництво;

· Правовий захист, який забезпечують патенти;

· Імідж товарних марок, який створює прихильність споживачів;

· Необхідні капіталовкладення;

· Доступ до збутових мереж;

· Ефект досвіду, який мають вже діючі фірми та який може бути досить вагомим, особливо у сферах з високим відсотком ручної праці.

Сутність споживачів як конкурентної сили полягає в їхній спроможності торгуватися з постачальниками, що може привести до зниження ціни, надання дорожчих послуг. Сила споживачів як фактора конкуренції зростає коли:

- товари стандартні й рівень диференціації низький;

- споживачів небагато, і вони купують товар у великій кількості.

Сукупність постачальників як сили конкуренції полягає в їхній можливості підвищити ціни, знизити якість товарів або зменшити обсяг їх поставки. Так, зростання цін на базові матеріально-технічні ресурси зумовлює зменшення рентабельності в матеріаломістких галузях. Сила постачальників як фактора конкуренції зростає, коли:

· Товари постачальників диференційовані, і покупцю важко замінити постачальника;

· Покупці не є важливими клієнтами для постачальника;

· Продукція постачальника посідає важливе місце у виробництві даної галузі.

Потенційні конкуренти та товари-замінники становлять пряму конкурентну загрозу для центрального рингу, а споживачі й постачальники – непряму загрозу, яка залежить від їхньої спроможності диктувати свої умови підприємствам центрального рингу.

Поиск по сайту: