Загальна циркуляція вод Світового океану

Спостереження за течіями води у Світовому океані проводяться за допомогою навігаційних методів, тобто вимірюваннями знесення морських суден з визначених курсів. У приполярних районах з цією метою використовують спостереження за переміщенням крижин та айсбергів. Але напрямок і швидкість течій у поверхневому шарі води змінюються за сезонами. Глибинні течії взагалі можна вивчати тільки інструментальними методами. Унаслідок цих складнощів опубліковані карти течій води у Світовому океані є дуже схематичними, узагаль­неними для середнього (протягом сезону) руху поверхневих вод.

Перш за все спостерігається чітка симетрія основних течій відносно лінії екватора, що зумовлено зональністю кліматичних умов. Зупини­мось для прикладу на течіях в північній частині Тихого океану.

У північній півкулі між екватором і північним тропіком дмуть па­сатні вітри, що зумовлюють Північну Пасатну течію, спрямовану на захід. Поблизу екватора в протилежному напрямку рухається Еквато­ріальна протитечія. У районі 40-х широт, де переважає західне пере­несення повітряних мас, утворюються течії, спрямовані на схід: Куросіо та Північнотихоокеанська. Остання, зустрівши на своєму шляху північну Америку розділяється на дві гілки: спрямовану на південний схід Каліфорнійську течію і спрямовану на північний захід Аляскинську. На 50-60-х широтах знову переважає західний напрям руху во­ди вздовж берегів материків, який закінчується течією Оясіо.

Отже, у північній частині Тихого океану між екватором і 40-ми ши­ротами виникає замкнута система циркуляцій води за годинниковою стрілкою - так званий генеральний кругообіг води в океані. На південь від 40-х широт кругообіг течій спрямований проти годинникової стріл­ки. Подібна картина спостерігається і в Атлантичному океані.

Можна бачити, що центр генерального кругообігу в Тихому (як і в Атлантичному) океані зміщений на захід. Таке зміщен­ня центрів циркуляції води викликане дією сили Коріоліса. Воно зу­мовлює інтенсифікацію північно-західних течій: Куросіо - в Тихому океані, Гольфстріму - в Атлантичному. Натомість у центральних і схі­дних частинах океанів течії води на південь розсіяні, мають незначні швидкості і мінливий напрямок.

Цікаво, що центри циркуляції атмосфери (наприклад, тропічні стаціо­нарні антициклони) зміщені не до західних, а до східних берегів океанів. Тому при порівнянні карт вітрів і течій видно, що в центральних і частко­во в західних частинах океанів течії спрямовані проти пануючих вітрів.

Принциповою відмінністю циркуляції води в південній півкулі є те, що внаслідок відсутності материків на південь від 40-х широт, тут під впливом західних вітрів формується суцільна (через усі океани) Анта­рктична кругова циркумполярна течія, яка спрямована на схід.

Місцеві особливості напрямків, швидкостей, температури і потуж­ності течій формуються під впливом баричних центрів (максимумів та мінімумів тиску атмосфери), дна і берегів океану, сезонних змін температур атмосфери і води тощо.

Режим течій Світового океану має велике практичне значення для навігації. Так, при визначенні курсу судна встановлюють, чи буде те­чія зустрічною і, відповідно, затримуватиме рух судна вперед, чи сприятливою попутною, чи буде зносити судно в бік від курсу.

Для інформації про припливні течії в прибережних районах скла­даються таблиці припливно-відпливних течій, а для відкритого океа­ну - карти неперіодичних течій, які інформують про їх середні бага­торічні характеристики.

Поиск по сайту: