Хайдегер М

a) Наш негативний результат говорить: філософію неможливо вловити й визначити обхідним шляхом і в якості чого небудь іншого, чим вона сама. Вона вимагає, щоб ми дивилися не в бік від неї, але добувати її із неї самої. Вона сама — що ж ми все-таки знаємо, що вона та як вона? Вона сама є, лише у випадку, коли ми філософствуємо. Філософія є філософствування...

Філософія — ми якось побіжно, мабуть, знаємо — зовсім не звичайне заняття, в якому ми за настроєм коротаємо час, не просто зібрання пізнань, які в будь-яку мить можна здобути з книг; але — ми лише невиразно це відчуваємо —дещо спрямоване на ціле й граничне, у чому людина виговорюється до останньої ясності й веде останню суперечку. Бо навіщо нам було інакше сюди приходити? Чи ми потрапили сюди не подумавши, тому що інші теж йдуть або тому що як раз між п’ятою й шостою в нас вільний час, коли немає сенсу йди додому? Навіщо ми тут? Чи знаємо ми, з чим зв’язалися?

b) Ностальгія як фундаментальний настрій філософствування й питання про світ, скінченності, отъед й цінності.

Філософія — останнє вимовляння й остання суперечка людини, яка захоплює її цілком і постійно. Але що таке людина, що вона філософствує в глибинах свого єства, й що таке це філософствування? Що ми таке при ньому? Куди ми прямуємо? Чи не випадково ми заблукали одного разу у всесвіт? Новаліс говорить в одному фрагменті: „Філософія є, власне, ностальгія, потяг усюди бути вдома”. Дивовижна дефініція, романтична, звичайно. Ностальгія — чи існує сьогодні загалом таке? Чи не стала вона незрозумілим словом, навіть у повсякденному житті? Насправді, хіба теперішня міська людина, мавпа цивілізації, не покінчила давно вже з ностальгією? А тут іще ностальгія як визначення філософії!...

Залишимося на своєму й запитаємо: в чому тут справа – філософія ностальгія? Новаліс сам пояснює: „потяг усюди бути вдома”. Подобним потягом філософія може бути, тільки коли ми, ті що філософствують, усюди не вдома. За чим сумує сум цього потягу? Всюди бути вдома — що це значить? Не лише тут і там, і не просто на кожному місці, на усіх поспіль, але бути вдома всюди значить: завжди й, головне, в цілому. Це „в цілому” та його ціле ми називаємо світом. Ми існуємо, й поки ми існуємо, ми завжди очікуємо чогось. Нас завжди кличе Щось як ціле. Це „в цілому” є світ...

Філософія, метафізика є ностальгія, прагнення бути всюди дома, потреба — не сліпа й розгублена, але та, що пробуджує нас і саме до таких питань в їх єдності, які ми тільки що ставили: що таке світ, скінченність, усамітнення? Будь-яке подібне питання націлене на ціле. Нам мало знайомства з подібними питаннями, вирішальним виявляється те, чи дійсно ми замислюємося над ними, чи маємо силу пронести їх через всю нашу екзистенцію. Мало невпевнено й непевно плентатися в хвості у цих питань; ні, цей потяг бути всюди вдома є одночасно пошук, що відчиняє подібним питанням, що відкривають подібним питанням правильний шлях...

Оскільки розуміння та філософствування не звичайне заняття з поміж інших, той настрій, із якого зростає філософська захопленість і хватка філософських понять, з необхідністю й завжди головні настої нашого буття, такі, які постійно та сутнісно пронизують своєю мелодією людину, хоча вона зовсім не обов’язково повинна розпізнавати їх як такі. Філософія здійснюється завжди в якомусь фундаментальному настрої. Філософське схоплювання вкорінене в захопленості, а ця остання— в фундаментальному настрої...

Метафізика притягувала й тягне нас назад, у темряву людського єства. Наше питання: що таке метафизика? перетворилося на питання: що таке людина?

На нього ми, зрозуміло, теж не отримали ніякої відповіді. Навпаки, сама людина стала для нас ще більш загадковою. Ми знову питаємо: що таке людина? Перехідна ланка, вектор, буря, що проноситься по планеті, повернення богів чи наруга над ними? Ми цього не знаємо. Але ми бачили, що в цій загадковій істоті відбувається подія філософії.

Хайдегер М. Основні поняття метафізики

Поиск по сайту: