О, Е, що не переходять в І

Будова слова

Значущі частини слова

Значущими частинами слова є корінь, суфікс, префікс, закінчення.

Корінь — це головна значуща частина слова, яка містить у собі спільне значення споріднених слів: стіл, столик, столовий, столуватися.

Слова з одним і тим самим коренем називають спільнокореневими.

Спільнокореневі слова можуть належати до однієї частини мови: ліс — лісочок — лісник — пролісок; або до різних частин мови: ліс — лісовий — по-лісо-вому.

У багатьох випадках у процесі зміни і творення слів звуковий склад коренів змінюється (відбувається чергування звуків):

шість — шести, ніс — нести.

Префікс — це значуща частина слова, яка знаходиться перед коренем і слугує для утворення нових слів. Префікси доповнюють значення первісного слова. Наприклад, префікс в-(у-) у дієсловах вказує на напрямок руху об'єкта: вбігти, влізти, увійти.

У слові може бути два й більше префіксів: посаджений — непосаджений, найвищий — якнайвищий.

Префікси поділяються за походженням. Більшість префіксів суто українські: при-, на-, з-(с-), але існують префікси іншомовного походження: а-, екс-, інтер-.

Префікси можуть мати декілька значень. Наприклад, префікс при- може означати приєднання, наближення, неповноту дії, близьке місцезнаходження: прибити, прийти, прилягти, прибережний.

Слід пам'ятати, що більшість слів української мови складається не лише з кореня:

1) корінь + суфікс: вода — водяний;

2) корінь + префікс: читати — прочитати;

3) корінь + префікс + суфікс: ваш — по-вашому.

Суфікс — значуща частина слова, яка стоїть після кореня і слугує для творення слів із новим лексичним значенням. Наприклад, суфікс -к- відповідає за творення назв жіночого роду за професією: вчителька, авторка, доярка.

Також суфікси можуть слугувати для творення форм того самого слова (молодий — молодший, курча — курчати, мати — матері, пробити — пробивати).

У слові може бути 2-3 суфікси: перукарська, розповсюджувачка.

Багато суфіксів належать тільки певним частинам мови. Наприклад, суфікси -учи- (-ючи-) слугують для творення дієприслівників.

Чергування голосних

Чергування О — І, Е — І

У сучасній українській мові звуки о, е (у відкритих складах) часто чергуються з і (у закритих складах):

а) при словозміні: водопій — водопою, паслін — пасльону, кінь — коня, камінь — каменя, лід — льоду,мій — мого, устрій — устрою;

б) при словотворенні: будівник — будова, вільний —воля, кілля — кола, підніжжя — нога, подвір'я —двора,робітник —робота, зілля — зелений, сільський — село та ін.

Чергування голосних

О, Е, що не переходять в І

О, е не переходять в і в закритому складі в таких випадках:

а) коли ці звуки вставні або випадні: вікно — вікон, земля — земель, казка — казок, сотня —сотень;витер — витру, вітер — вітру;

б) у групах -ор-, -ер-, -ов- між приголосними: торг —торгу, хорт — хорта, смерть — смерті, вовк —вовка, шовк — шовку.

Виняток: погірдний (пор. погорда);

в) у групах з повноголоссям -оро-, -оло-, -ере-, -еле-: город, мороз, подорож, порох, сторож; волос, солод;берег, перед, серед, через, зелень, пелех, шелест та ін.

Виняток: моріг, оборіг, поріг, сморід;

г) у родовому відмінку множини іменників середнього роду на -ення: значень (значення), положень (положення), тверджень (твердження), творень (творення);

ґ) в абревіатурах і в похідних утвореннях: колгосп, торгпред та ін.;

д) у словах іншомовного походження: агроном, інженер, студент, том та ін.

 Чергування Е — О після Ж, Ч, Ш, Щ, ДЖ, Й

Е пишеться після ж, ч, ш, щ, дж, й перед м'яким приголосним, а також перед складами з е та и (яке походить від давньоруського и): вечеря, вишень, джерело, женити, ніженька, пшениця, стаєнь, увечері, учень, чернетка, четвертий, шестиденка, щеміти, щетина.

О виступає замість сподіваного е після шиплячих та перед м'яким приголосним:

а) в іменниках жіночого роду III відміни в суфіксі -ост(і): безкрайості, меншості, пекучості,свіжості та ін. (відповідно до вічності, радості та ін., де о йде не після шиплячих);

б) у закінченнях родового та орудного відмінків прикметників і займенників та числівників прикметникового типу жіночого роду: безкрайої, безкрайою, гарячої, гарячою, нашої, нашою, першої, першою та ін. (відповідно до безкрайого, безкрайому,

нашого та ін. або до другої, молодої тощо, де о закономірне);

в) у похідних утвореннях типу вечоріти, вечоріє (відповідно до вечора, вечорові й та ін.), чорніти, чорніє, чорниці, чорнити, чорнило та ін. (відповідно до чорний, чорного тощо).

 Зміни груп приголосних -ЦЬК-, -СЬК-, -ЗЬК-, -СК-, ПІК-, -ЗК-, -СТ- (ВАЖЛИВЕ ПРАВИЛО)

При словотворенні приголосні звуки часто змінюються:

а) група приголосних -цьк- змінюється на -чч- при творенні іменників із суфіксом -ин(а): вояцький —вояччина, козацький — козаччина, німецький —Німеччина, турецький — Туреччина; але: галицький — Галичина;

б) групи приголосних -ськ-, -ск- змінюються на щ при творенні іменників із суфіксом -ин(а): віск — вощина, ліска — ліщина, пісок (піску) — піщина, полтавський — Полтавщина;

в) групи приголосних -ск-, -шк- змінюються на щ при творенні прикметників та іменників із суфіксом -ан- (-ян-): віск — вощаний — вощанка, дошка —дощаний, пісок (піску) — піщаний;

г) групи приголосних -ск-, -ст- змінюються на щ, група -зк- — на -жч- при творенні форм дієслів II дієвідміни: вереск — верещати, верещу, верещиш і т. д.; простити — прощати, прощаю, прощаєш і т. д.; прощу, але: простиш, простить і т.д.; брязк — бряжчати, бряжчу, бряжчиш, і т. д.

ґ) групи приголосних -ськ-, -зьк- відповідно змінюються на -щ-, -жч- при творенні прізвищ на -енко, -ук: Васько — Ващенко — Ващук, Ісько — Іщенко — Іщук, Онисько — Онищенко — Онищук, Водо-лазький — Водолажченко, Кузько — Кужченко.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

У присвійних прикметниках від власних імен із групами -ск-, -ськ- - с на письмі зберігається, а к переходить у ч: Параска — і Парасчин; -шк- дає щ: Мелашка — Мелащин.

Поиск по сайту: