Організаційні моделі у сфері торгівлі

Форму об’єднання і впорядкування функціонально взаємозв’язаних елементів у межах певної структури можна назвати організаційною моделлю. Вона відображає внутрішню структуру об’єкта торгівлі або систем його внутрішньої організації.

Організаційні моделі практично втілюються в організаційній побудові, яка дає уявлення про статичний етап складових елементів (суб’єктів, підрозділів) та їх взаємозв’язки. Класифікувати організаційні моделі та елементи, що склались у сфері торгівлі, надзвичайно складно через брак чітких критеріїв. Проте їх можна проаналізувати залежно від функціональної спрямованості в різних секторах торговельної сфери.

Організаційні моделі в роздрібній торгівлі. У роздрібній торгівлі існує багато моделей, які відрізняються складом організаційних елементів, їх взаємозв’язком і функціональною спрямованістю. Найпростіша організаційна модель є характерною для невеликих і середніх магазинів (рис. 2.5).

Рисунок 2.5 – Організаційна побудова торговельного підприємства

Зображена вище організаційна побудова відображає організаційно-управлінську структуру. Директором магазину, як правило, є його власник. Інші управлінські служби очолюють фахівці-професіонали. Функціональні підрозділи представлені у вигляді спеціалізованих товарних відділів та секцій. Крім того, деякі магазини мають господарську, транспортну, ремонтну служби. У зарубіжній практиці, наприклад США, організаційна побудова невеликого магазину аналогічна, але більш раціональна (рис. 2.6).

Рисунок 2.6 – Організаційна структура невеликого магазину

Недоліком організаційної побудови вітчизняних та зарубіжних магазинів є так звані плоскі моделі, тобто надмірна раціоналізація структури за рахунок вилучення багатьох потрібних підрозділів – маркетингу, інформації, юрисконсульта тощо.

Більшість магазинів намагається зберегти самостійність, але незалежних магазинів у вітчизняній і зарубіжній практиці стає все менше. В умовах ринкових відносин і конкурентного середовища підприємства намагаються об’єднатися на добровільних засадах в асоціації, об’єднання. Мета об’єднання – зниження витрат, посилення конкурентних позицій, запобігання ризику банкрутства. Процес об’єднання характерний для однотипних роздрібних підприємств: «Товари повсякденного попиту», «Продтовари», «Гастрономи», «Овочі, фрукти», «Універсами», «Одяг», «Госптовари», «Універмаги». Інтегратором в об’єднаннях і асоціаціях, як правило, виступає потужна торговельна фірма. Отже, такі об’єднання за своїми функціями є оптово-роздрібними (рис. 2.7).

Асоціації магазинів найбільш характерні для зарубіжної практики. У США, наприклад, вони створюються у вигляді мережі магазинів. Їх кількість перевищує 90 тис. мереж, які охоплюють близько 950 тис. магазинів.

Рисунок 2.7 – Асоціація торговельних підприємств

Рисунок 2.8 – Організаційна структура мережі магазинів

Організаційні структури оптових підприємств. В оптовій торгівлі структура підприємств має свою специфіку. Низова оптова ланка торгівлі (оптова торгова база) в організаційно-структурному плані більш досконала, ніж у роздрібній торгівлі. Тут підрозділи побудовано за напрямами діяльності й товарними групами (рис. 2.9).

Рисунок 2.9 – Організаційна структура оптової торгової бази

Типові організаційні моделі оптових підприємств, які функціонують у торгівлі зарубіжних країн, відрізняються від вітчизняних тим, що вони, як правило, мають корпоративний характер і виконують не тільки основні (закупівлі, зберігання, оптовий продаж товарів), але й додаткові (суміжні) функції (рис. 2.10).

В організаційній побудові підприємств оптової торгівлі зарубіжних країн спостерігається тенденція до оптимізації підрозділів, безпосередньо пов’язаних із виконанням складських операцій. Саме ці операції є найбільш витратними у складному процесі оптового оборот, тому зарубіжні фірми намагаються максимально скоротити їх за рахунок удосконалення організації.

Узагальнюючи організаційно-структурні побудови різних форм і систем торгівлі, можна констатувати таке:

– організація торгівлі має переважно функціонально-товарний характер;

– організаційні структури не уніфіковані, а відрізняються різноманітністю;

– по суті, немає централізації управління, функцій, ресурсів, що забезпечує організаційну самостійність торговельних суб’єктів;

– організаційні відносини регламентуються і регулюються статутами, положеннями, угодами, добровільно прийнятими і визнаними учасниками об’єднання.

Рисунок 2.10 – Організаційна структура оптової організації

(понад 100 працівників)

Поиск по сайту: