АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Торговельні одиниці та підприємство як первинні елементи організаційної структури торгівлі

Читайте также:
  1. D – ЕЛЕМЕНТИ.
  2. P – ЕЛЕМЕНТИ.
  3. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи.
  4. Аналіз асортименту і структури продукції.
  5. АНАЛІЗ СОБІВАРТОСТІ ОДИНИЦІ ОКРЕМИХ ВИРОБІВ
  6. Аналіз структури позикового капіталу, ефективності його використання
  7. Б. Одиниці (елементи) сучасної політичної карти світу на суходолі
  8. Банківські гарантії в міжнародній торгівлі
  9. В) філософський напрямок, що стверджує первинність матерії
  10. Види та елементи ринку праці
  11. ВИДИ, ВЛАСТИВОСТІ ТА ОДИНИЦІ ВИМІРЮВАННЯ ІОНІЗУЮЧИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ
  12. Вимоги до організації діяльності підприємств роздрібної торгівлі

Сфера торгівлі – відкрита система, вона легкодоступна для багатьох видів суб’єктів господарювання незалежно від організаційно-правового статусу, форми власності або відомчої належності. У системі можуть функціонувати як юридичні, так і фізичні особи. Фізичні особи – це індивідуальні підприємці, громадяни України або інших держав, які стають суб’єктами ринку після проходження державної реєстрації. Вони можуть бути зареєстровані підприємцями зі створенням юридичних осіб і без створення юридичних осіб. Як правило, підприємці не створюють юридичної особи, а виступають як приватні підприємці. У такому разі для державної реєстрації фізичні особи подають паспорт, реєстраційну картку, документ, що засвідчує оплату за державну реєстрацію. Орган державної реєстрації вносить відповідні дані в Реєстр суб’єктів підприємницької діяльності й видає свідоцтво про державну реєстрацію, а також ідентифікаційний номер фізичної особи. А підприємець, який створює юридичну особу, подає установчі документи – статут, реєстраційну картку встановленого зразка, квитанцію про оплату реєстрації.

Юридичною особою може бути організація, підприємство, що наділені відокремленою власністю і можуть відповідати майном за свої зобов’язання. Юридична особа повинна мати самостійний баланс, поточні рахунки, від свого імені виступати в суді, мати майнові й немайнові права. Суб’єкт господарювання набуває права юридичної особи лише після його державної реєстрації.

Багатоукладна економіка створює умови для організації юридичних осіб різноманітних організаційно-правових форм, що можна поділити на прості та складні (рис. 2.4).

Рисунок 2.4 – Перелік суб’єктів торговельної діяльності

Для сфери роздрібної торгівлі найбільш характерними є такі суб’єкти:

Магазин – це підприємство роздрібної торгівлі, яке реалізує товари й надає послуги, що призначаються для остаточного споживання. Магазин займає окрему споруду або приміщення. Для нього характерна наявність торговельного залу, підсобних і допоміжних приміщень. За своїм правовим статусом магазин може бути юридичною або неюридичною особою. Організаційно-правова форма магазину не обмежується, але найбільш розповсюдженими є підприємство, товариство з обмеженою відповідальністю, філія і дочірнє підприємство.

Об’єкти дрібно-роздрібної торгівлі – павільйони, кіоски, ятки – також посідають помітне місце у функціональній структурі торгівлі.

Підприємства громадського харчування – їдальні, кафе, закусочні, бари, буфети, ресторани, фабрики-кухні. Усі вони займають окремі приміщення або споруди, які мають, як правило, зал, обладнаний столиками та стільцями, а також виробничі та підсобні приміщення.

Аптека – це стаціонарний пункт роздрібного продажу лікувальних засобів і товарів санітарії та гігієни, який займає окреме приміщення і має торговельний зал для покупців, а також інші приміщення функціонального призначення. Як і магазини, аптеки можуть мати різний правовий статус і правове становище.

Підприємства побутового обслуговування – стаціонарні центри, салони, майстерні, цехи, які займають окрему споруду або приміщення і відповідно обладнані. Вони виконують роботи і надають послуги населенню, пов’язані з ремонтом предметів особистого споживання та домашнього вжитку.

Ринок – це підприємство сфери торгівлі, яке виконує функції надання послуг із забезпеченням умов для здійснення купівлі-продажу продовольчих і непродовольчих товарів за вільними цінами. Залежно від асортименту товарів ринки поділяються на продовольчі, речові, автомобільні, універсальні, спеціалізовані. За статусом ринки в Україні бувають формальні й неформальні (незареєстровані). Формальні ринки є юридичними особами.

У сфері оптової торгівлі типовими є такі суб’єкти:

Оптова база – майновий комплекс, технологічно оснащений для забезпечення комерційних, торговельно-оперативних та торгово-технологічних процесів. За призначенням бази поділяються на оптово-збутові, оптово-закупівельні, оптово-торговельні, вихідні, перевалочні тощо. Найбільш характерна організаційно-правова форма оптової бази – акціонерне товариство або спільне підприємство (у системі споживчої кооперації).

Товарні склади, склади-холодильники дрібнооптових фірм – це спеціально пристосовані приміщення для зберігання товарних запасів і формування асортименту товарів. Ця мережа значною мірою не легалізована. По суті, вона відіграє провідну роль в оптово-складському і транзитному оборот. Організаційно-правовий статус дрібнооптових фірм різноманітний, але переважають товариства з обмеженою відповідальністю.

Оптові продовольчі ринки являють собою структуризовані організаційно-правові форми, основною метою яких є реалізація оптових партій сільськогосподарської продукції та продуктів їх переробки. За товарним профілем оптові продовольчі ринки можуть бути поділені на ринки худоби, м’яса та м’ясопродуктів; масла, жирів та молокопродуктів; овочів, плодів та продуктів їх переробки; зерна і хлібопродуктів; цукру і кондитерських виробів; технічних культур. У територіальному аспекті ринки поділяються на сільські, міські, районні й міжрегіональні. Організаційно-правовою формою ринку, як правило, є акціонерне або господарське товариство. В Україні процес створення оптових продовольчих ринків тільки розпочався.

Біржа – особливий вид організаційно оформленого і регулярно функціонуючого ринку, де здійснюється торгівля 40–45 видами біржових товарів або цінними паперами. Головне завдання біржі – створення умов для торговельно-посередницької діяльності. Біржі поділяються на фондові, товарні й товарно-сировинні. Товарна спеціалізація бірж досить глибока: розрізняють біржі зернові, худоби, металу, дорогоцінного металу, какао-кофе, нафти тощо. В Україні функціонує 365 бірж, із них лише 10–15% є вузькоспеціалізованими. Біржовий обіг становить 6,0–6,5 млрд грн на рік, щоправда, переважають (2/3) валютні операції. Основна частина вітчизняних бірж є акціонерними товариствами.

Брокерські фірми – це суб’єкти ринку, провідною функцією яких є зведення контрагентів. Біржові брокери виступають продавцями й покупцями. В обох випадках вони виконують разове доручення і діють від імені й за рахунок замовника, здійснюють лише фактичні, а не юридичні дії.

Аукціони – це спеціально організовані ринки, які періодично діють у загальновизнаних світових торговельних центрах. На аукціонах здійснюється привселюдний продаж аукціонних товарів за принципом: власником товару стає той, хто пропонує найвищу ціну. В Україні аукціонний продаж практикується надзвичайно обмежено (нерухомість, худоба).

Дистриб’ютори – це суб’єкти оптового ринку (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), які мають виняткове право на купівлю-продаж товару конкретної фірми. Дистриб’ютори укладають угоди від свого імені й за свій рахунок. В Україні дистриб’ютори представляють товари та інтереси переважно зарубіжних фірм.

Агентські фірми виступають як незалежні суб’єкти на ринку товарів і послуг. Вони від імені й за рахунок замовника здійснюють посередництво під час укладання угод або самі укладають угоди, виконуючи при цьому як фактичні, так і юридичні дії.

Стопісти – це фірми в країні імпортера, які здійснюють експортно-імпортні операції на основі спеціального договору консигнаційного складу.

Фектори – торговельні посередники, які виконують від імені експортера певні операції: експортні, кредитні, страхові.

Лізингові фірми – це суб’єкти ринку, основна діяльність яких полягає в здаванні в довгострокову оренду з викупом (фінансовий лізинг) машин, обладнання, транспортних засобів, комп’ютерної техніки. Лізингові фірми бувають універсальними і спеціалізованими.

Суб’єкти комерційної діяльності постійно видозмінюються, трансформуються, максимально пристосовуються до конкурентного середовища. Водночас лібералізація торгівлі та глобалізація міжнародної торгівлі породжують принципово нові форми і види суб’єктів ринку. Серед них слід виділити віртуальні магазини і дистриб’юторів у системі електронної комерції, транснаціональні торговельні компанії та ін. В українській економіці ці формування лише починають розвиватися.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)