|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Торговельні одиниці та підприємство як первинні елементи організаційної структури торгівліСфера торгівлі – відкрита система, вона легкодоступна для багатьох видів суб’єктів господарювання незалежно від організаційно-правового статусу, форми власності або відомчої належності. У системі можуть функціонувати як юридичні, так і фізичні особи. Фізичні особи – це індивідуальні підприємці, громадяни України або інших держав, які стають суб’єктами ринку після проходження державної реєстрації. Вони можуть бути зареєстровані підприємцями зі створенням юридичних осіб і без створення юридичних осіб. Як правило, підприємці не створюють юридичної особи, а виступають як приватні підприємці. У такому разі для державної реєстрації фізичні особи подають паспорт, реєстраційну картку, документ, що засвідчує оплату за державну реєстрацію. Орган державної реєстрації вносить відповідні дані в Реєстр суб’єктів підприємницької діяльності й видає свідоцтво про державну реєстрацію, а також ідентифікаційний номер фізичної особи. А підприємець, який створює юридичну особу, подає установчі документи – статут, реєстраційну картку встановленого зразка, квитанцію про оплату реєстрації. Юридичною особою може бути організація, підприємство, що наділені відокремленою власністю і можуть відповідати майном за свої зобов’язання. Юридична особа повинна мати самостійний баланс, поточні рахунки, від свого імені виступати в суді, мати майнові й немайнові права. Суб’єкт господарювання набуває права юридичної особи лише після його державної реєстрації. Багатоукладна економіка створює умови для організації юридичних осіб різноманітних організаційно-правових форм, що можна поділити на прості та складні (рис. 2.4). Рисунок 2.4 – Перелік суб’єктів торговельної діяльності Для сфери роздрібної торгівлі найбільш характерними є такі суб’єкти: Магазин – це підприємство роздрібної торгівлі, яке реалізує товари й надає послуги, що призначаються для остаточного споживання. Магазин займає окрему споруду або приміщення. Для нього характерна наявність торговельного залу, підсобних і допоміжних приміщень. За своїм правовим статусом магазин може бути юридичною або неюридичною особою. Організаційно-правова форма магазину не обмежується, але найбільш розповсюдженими є підприємство, товариство з обмеженою відповідальністю, філія і дочірнє підприємство. Об’єкти дрібно-роздрібної торгівлі – павільйони, кіоски, ятки – також посідають помітне місце у функціональній структурі торгівлі. Підприємства громадського харчування – їдальні, кафе, закусочні, бари, буфети, ресторани, фабрики-кухні. Усі вони займають окремі приміщення або споруди, які мають, як правило, зал, обладнаний столиками та стільцями, а також виробничі та підсобні приміщення. Аптека – це стаціонарний пункт роздрібного продажу лікувальних засобів і товарів санітарії та гігієни, який займає окреме приміщення і має торговельний зал для покупців, а також інші приміщення функціонального призначення. Як і магазини, аптеки можуть мати різний правовий статус і правове становище. Підприємства побутового обслуговування – стаціонарні центри, салони, майстерні, цехи, які займають окрему споруду або приміщення і відповідно обладнані. Вони виконують роботи і надають послуги населенню, пов’язані з ремонтом предметів особистого споживання та домашнього вжитку. Ринок – це підприємство сфери торгівлі, яке виконує функції надання послуг із забезпеченням умов для здійснення купівлі-продажу продовольчих і непродовольчих товарів за вільними цінами. Залежно від асортименту товарів ринки поділяються на продовольчі, речові, автомобільні, універсальні, спеціалізовані. За статусом ринки в Україні бувають формальні й неформальні (незареєстровані). Формальні ринки є юридичними особами. У сфері оптової торгівлі типовими є такі суб’єкти: Оптова база – майновий комплекс, технологічно оснащений для забезпечення комерційних, торговельно-оперативних та торгово-технологічних процесів. За призначенням бази поділяються на оптово-збутові, оптово-закупівельні, оптово-торговельні, вихідні, перевалочні тощо. Найбільш характерна організаційно-правова форма оптової бази – акціонерне товариство або спільне підприємство (у системі споживчої кооперації). Товарні склади, склади-холодильники дрібнооптових фірм – це спеціально пристосовані приміщення для зберігання товарних запасів і формування асортименту товарів. Ця мережа значною мірою не легалізована. По суті, вона відіграє провідну роль в оптово-складському і транзитному оборот. Організаційно-правовий статус дрібнооптових фірм різноманітний, але переважають товариства з обмеженою відповідальністю. Оптові продовольчі ринки являють собою структуризовані організаційно-правові форми, основною метою яких є реалізація оптових партій сільськогосподарської продукції та продуктів їх переробки. За товарним профілем оптові продовольчі ринки можуть бути поділені на ринки худоби, м’яса та м’ясопродуктів; масла, жирів та молокопродуктів; овочів, плодів та продуктів їх переробки; зерна і хлібопродуктів; цукру і кондитерських виробів; технічних культур. У територіальному аспекті ринки поділяються на сільські, міські, районні й міжрегіональні. Організаційно-правовою формою ринку, як правило, є акціонерне або господарське товариство. В Україні процес створення оптових продовольчих ринків тільки розпочався. Біржа – особливий вид організаційно оформленого і регулярно функціонуючого ринку, де здійснюється торгівля 40–45 видами біржових товарів або цінними паперами. Головне завдання біржі – створення умов для торговельно-посередницької діяльності. Біржі поділяються на фондові, товарні й товарно-сировинні. Товарна спеціалізація бірж досить глибока: розрізняють біржі зернові, худоби, металу, дорогоцінного металу, какао-кофе, нафти тощо. В Україні функціонує 365 бірж, із них лише 10–15% є вузькоспеціалізованими. Біржовий обіг становить 6,0–6,5 млрд грн на рік, щоправда, переважають (2/3) валютні операції. Основна частина вітчизняних бірж є акціонерними товариствами. Брокерські фірми – це суб’єкти ринку, провідною функцією яких є зведення контрагентів. Біржові брокери виступають продавцями й покупцями. В обох випадках вони виконують разове доручення і діють від імені й за рахунок замовника, здійснюють лише фактичні, а не юридичні дії. Аукціони – це спеціально організовані ринки, які періодично діють у загальновизнаних світових торговельних центрах. На аукціонах здійснюється привселюдний продаж аукціонних товарів за принципом: власником товару стає той, хто пропонує найвищу ціну. В Україні аукціонний продаж практикується надзвичайно обмежено (нерухомість, худоба). Дистриб’ютори – це суб’єкти оптового ринку (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), які мають виняткове право на купівлю-продаж товару конкретної фірми. Дистриб’ютори укладають угоди від свого імені й за свій рахунок. В Україні дистриб’ютори представляють товари та інтереси переважно зарубіжних фірм. Агентські фірми виступають як незалежні суб’єкти на ринку товарів і послуг. Вони від імені й за рахунок замовника здійснюють посередництво під час укладання угод або самі укладають угоди, виконуючи при цьому як фактичні, так і юридичні дії. Стопісти – це фірми в країні імпортера, які здійснюють експортно-імпортні операції на основі спеціального договору консигнаційного складу. Фектори – торговельні посередники, які виконують від імені експортера певні операції: експортні, кредитні, страхові. Лізингові фірми – це суб’єкти ринку, основна діяльність яких полягає в здаванні в довгострокову оренду з викупом (фінансовий лізинг) машин, обладнання, транспортних засобів, комп’ютерної техніки. Лізингові фірми бувають універсальними і спеціалізованими. Суб’єкти комерційної діяльності постійно видозмінюються, трансформуються, максимально пристосовуються до конкурентного середовища. Водночас лібералізація торгівлі та глобалізація міжнародної торгівлі породжують принципово нові форми і види суб’єктів ринку. Серед них слід виділити віртуальні магазини і дистриб’юторів у системі електронної комерції, транснаціональні торговельні компанії та ін. В українській економіці ці формування лише починають розвиватися.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |